Iнструментальнi методи дослiдження.

• Урографічні методи (обзорна рентгенографія, екскреторна урографія, ретроградна пієлографія, цистографія);

• Ультразвукова ехографія;

• Комп'ютерна томографія (КТ);

• Магнітно-резонансне дослідження (МРД) та магнітно-резонансна ангіографія (МРА);

• Радіоізотопні дослідження;

• Ангіографія нирок.

Обзорна рентгенографія органів черевної порожнини

Найбільш стара методика візуалізації видільної системи. Завдяки цій методиці можна отримати наступну інформацію:

• Кістки: зміни, характерні для ниркової остеодистрофії, метастази;

• М'які тканини: зникнення контуру поперекового м'язу або зовнішнього контуру нирки;

• Кальцифікація: нирковий конкремент, камінці або пухлина сечоводів, сечового міхура.

Екскреторна урографія

Дослідження сечовивідних структур нирок, сечоводів і сечового міхура дає найкращу просторову орієнтацію у порівнянні з іншими методами.

Ретроградна пієлографія

• Виявлення дефектів наповнення, які не були виявлені при екскреторній урографії;

• Селективні цитологічні дослідження і посіви;

• Додаткова візуалізація обструкції, особливо визначення довжини ділянки обструкції і контрастування сечоводу нижче ділянки обструкції;

• Діагностика пошкодження сечоводу.

Цистогафія. Нисхідна цистоуретрографія

• Діагностика пузирно-сечовідного рефлюксу;

• Діагностика стриктур сечоводів;

• Діагностика клапанів сечоводів;

• Діагностика нетримання сечі;

• Діагностика пузирно-піхвових, пузирно-кишечних рефлюксів;

• Дослідження сечовивідної системи після травматичного ушкодження тазу.

Ультразвукова ехографія

Є ефективним першочерговим діагностичним методом дослідження сечовивідної системи

Комп'ютерна томографія (КТ)

• Діагностика щільних утворень, особливо при підозрі на злоякісну пухлину, дозволяє виявити поширеність пухлини, ураження лімфатичних вузлів, стадію захворювання.

• КТ є методом вибору при травмах нирок.

• Ефективно візуалізуються периренальний, параренальний простір, ретроперитонеальні структури, зокрема наднирники.

Магнітно-резонансне дослідження

• Оцінка поширеності гіпернефроми в ниркові вени або нижню порожнисту вену (КТ та УЗД – сумнівні результати).

• Визначення стадії перехідно-клітинного раку, який поширився на дно тазу.

• Дослідження ретроперитонеального простору.

Радіоізотопні дослідження

• Визначення функції нирок, зокрема швидкість клубочкової фільтрації та ефективний нирковий плазмотік, у випадку ниркової недостатності.

• Визначення функції кожної нирки окремо.

• Діагностика реноваскулярної гіпертензії шляхом дослідження ниркового кровотоку за допомогою 99mTc ДТПК (диетилентетраамінопентаоцитової кислоти) до та після введення інгібітору АПФ (каптопрілу). Чутливість та специфічність методу – 90%.

• Диференційна діагностика обструктивного та необстуктивного гідронефрозу.

• Оцінка стану ниркових трансплонтантів.

Ангіографія нирок

• Діагностика реноваскулярної гіпертензії.

• Доопераційне дослідження донорської нирки.

• Дослідження ниркового трансплонтанту (виявлення оклюзії або стенозу ниркової артерії).

• Діагностика тромбозу ниркових вен.

Цистоскопія

Показання:

• пiдозра на камiнцi сечового мiхура,

• стеноз отвору сечоводу та уретероцеле,

• дивертикул сечового мiхура;

• виявлення додаткового отвору при подвоєннi нирки та сечоводу;

• стiйка гематурiя.

Протипоказання:

• гострi дизуричнi явища;

• стрiктури уретри.

Бiопсiя нирок є додатковим i завершальним діагностичним методом у комплексному обстеженні хворих з захворюваннями сечовидільної системи. Використовується тільки в тих випадках, коли на основі клінічних, лабораторних, рентгенологічних i радіоізотопних даних не вдається встановити характер процесу або виникає об'єктивна необхідність в уточненні клінічного діагнозу даними про морфологію ниркової паренхіми.

ОСНОВНI СИНДРОМИ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ НИРОК I СЕЧОВИДIЛЬНИХ ШЛЯХIВ

Сечовий синдром

Характеризується протеїнурією, гематирією (еритроцитурією), лейкоцитурією, циліндрурією та іншими патологічними змінами сечі, зумовленими ураженням нирок і (або) сечовидільних шляхів.

Нефротичний синдром

Характеризується поєднанням масивної протеїнурії (понад 3,5 г/добу), гіпо- і диспротеїнемії, набряків і (не завжди) гіперліпідемії.

Синдром ниркових набряків

Найчастіше при захворюваннях нирок зустрічається два варіанти набряків:

• нефротичний;

• нефритичний.

Синдром порушення артеріального тиску

Ниркова еклампсія (ангіоспастична енцефалопатія) – ускладнення при нефритичному синдромі внаслідок різкого підвищення внутрішньочерепного тиску, набряку мозку, порушенням мікроциркуляції. Проявляється сильним головним болем, блювотою, короткочасною втратою свідомості, судомами, сопором, глибокою мозковою комою.

Больовий та дизурічний синдроми

“Нейрогенний сечовий міхур”

Варіанти з урахуванням рефлекторної активності і адаптаційної здібності детрузора:

І. Гіперрефлекторний сечовий міхур:

а) неадаптивний, б) адаптивний.

ІІ. Гіпорефлекторний сечовий міхур.

Рефлюкс

Ступені міхурово-сечовідного рефлюксу:

І - закид контрастної речовини тільки в дистальні ділянки сечоводів;

ІІ - закид контрастної речовини в сечоводи, миски без дилатації і ураження форніксів;

ІІІ - помірне розширення сечоводів та мисок;

ІV - виражене розширення сечоводів та мисок;

V - мегауретер і виражена гідронефротична трансформація нирки.

Ниркова недостатність характеризується порушенням фільтраційно-концентраційної, екскреторної та інкреторної функції нирок.

Гостра ниркова недостатність (ГНН) - поліетіологічний синдром, зумовлений швидким, множинним, потенційно зворотнім порушенням основних функцій нирок, внаслідок розладу внутрішньониркового кровотоку, виникнення гострого канальцевого некрозу та олігоанурії.

Клінічні симптоми: олігурія та анурія, головний біль, анорексія, нудота, блювота, судоми, спрага, артеріальна гіпертензія.

Хронічна ниркова недостатність

Хронічна хвороба нирок (ХХН) – наявність ознак ураження нирок та/або зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) 60 мл/хв. впродовж 3-х і більше місяців незалежно від їх причини. Основним показником стадії ХХН є величина ШКФ, яка точно та просто характеризує функціональний стан нирок.

Класифікація ХХН, характеристика стадій ХХН

Стадія	Характеристика факторів	ШКФ (мл/хв./1,73м2)	Рівень креатиніну плазми (ммоль/л)	Рекомендації
ХХН-І	Ураження нирок з нормальною або збільшеною ШКФ.	> 90	< 0,123	Діагностика та лікування основного захворювання.
ХХН-ІІ	Ураження нирок з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) з помірним зниженням ШКФ.	60-89	0,123-0,176	Діагностика та лікування основного захворювання. Застосування препаратів для сповільнення темпів прогресування ХНН.
ХХН-ІІІ	Ураження нирок з ХНН із середнім ступенем зниження ШКФ.	30-59	0,177-0,352	Оцінка швидкості прогресування ХНН та застосування препаратів для сповільнення її темпів. Лікування ускладнень.
ХХН-ІV	Ураження нирок з ХНН із значним ступенем зниження ШКФ.	15-29	0,353-0,528	Діагностика та лікування ускладнень. Підготовка до НЗТ.
ХХН-V	Ураження нирок з термінальною ХНН.	< 15	> 0,528	НЗТ та лікування ускладнень.