Терміни і визначення

Соціальний інститут – широкий спектр соціально регульованої і організованої поведінки людей.

Соціалізація – процес засвоєння індивідом цінностей, норм, настанов, властивих суспільству, до якого він належить.

Масова соціальна спільнота – спільність індивидів, яких об’єднують певні спільні погляди, нахили, смаки.

План семінару

1. Поняття суспільства, причини його виникнення, ознаки.

2. Типологізація суспільства.

3. Системний підхід як спосіб пізнання суспільства як системи.

4. Прогрес суспільства.

Теми доповідей

1. Суспільство як складна і багаторівнева система.

2. Суспільство як цілісний об’єкт соціології.

3. Постійне оновлення – одна з якісних характеристик суспільства як системи.

4. Взаємодія як фактор визначення структурної організації суспільної системи.

5. Що являється регулятором суспільного життя.

Контрольні питання

1. Якими видами зв’язку характеризується суспільна система?

2. Який вид зв’язку відображає підпорядкування структурних елементів суспільства?

3. Який вид зв’язку відображає функціональність взаємообумовленість структурних частин суспільства?

4. Яка рівнева ієрархія суспільства?

5. Що є регулятором суспільного життя?

6. Традиційне і індустріальне суспільство. В чому їх сутність і відмінність?

Література

1. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М., 1991.

2. Основы социологии. Курс лекций. – М., 1993.

3. Примуш Н.В. Социология. – Донецк, 1999, с.89-91.

4. Социология: Курс лекций. – Ростов-на-Дону, 1998.- С.63-134.

5. Тощенко Ж. Социология. – М., 2000.

6. Социология. Наука об обществе /под ред. проф. В.П.Андрющенко, проф.Н.И.Горлача. – Харьков, 1997. – С.137-148.

7. Кравченко А.И. Общая социология. – М.: Юнити Дана, 2001.

Тема №5. Соціальна структура суспільства

Мета лекції: з’ясувати критерії визначення соціальних груп суспільства, основні елементи соціальної структури і їх зміст.

Соціальна структура суспільства – сукупність взаємодіючих між собою соціальних спільнот (освітніх, етнічних, професійних), які відрізняються одна від одної відношенням до влади, власності, прибутку.

Соціальна верства – група індивидів, зайнятих соціально і економічно рівноцінними видами праці і отримуючих приблизно рівну винагороду. Аналіз структури суспільства через призму його соціальних верств дозволяє вивчити його значно краще, ніж класовий аналіз. Соціологія виділяє такі соціальні структури: соціально-класову (класи, соціальні групи, страти), соціально-демографічну (вік, стать), соціально-територіальну (міська, сільська спільноти), соціально-професійну, соціально-етнічну.

Мала соціальна група характеризується спільною діяльністю і наявністю особливих групових цінностей і норм поведінки. Наприклад, сім’я, робоча бригада, шкільний клас, спортивна команда. Соціальні відносини виражають діяльність суб’єктів з причини неоднакового положення в суспільстві (рівності, нерівності, справедливості, несправедливості). Соціальна сфера – це інтереси класів, соціальних груп, індивидів, умови праці, побуту, дозвілля. Соціальне життя можно вивчати, виділяючи інтереси чисельних груп, верств. Інтерес – це властивість класу, нації, індивида впливати на поведінку соціальної спільноти. Спільні інтереси – це взаємозалежності між людьми в спільному житті або діяльності. Соціальний інтерес пов’язаний з потребами особи або спільноти. Потреби спрямовані на задоволення матеріальних благ, а інтереси спрямовані на соціальні інститути, від яких залежить, як розприділять ці блага. Соціальний інтерес спільноти завжди спрямований на збереження і зміну її положення в суспільстві.

Соціальна мобільність – це міжгрупове або просторове переміщення населення. Вертикальна мобільність – це рух “вгору” або “вниз”, посадове чи кваліфікаційне зростання або навпаки. Горизонтальна мобільність – переміщення в межах одного і того ж соціального рівня. Ці переміщення – складне явище, яке приводить до суттєвих соціальних наслідків. Найважливішим з них є наявність перехідних маргінальних верств. Соціальна стратифікація означає не тільки різне положення в суспільстві окремих індивидів, сімей або цілих страт, а саме не рівне їх положення.

Соціально-стратифікаційний підхід дозволяє виділити певні верстви (страти) на основі принципів: а) обов’язковості вивчення всіх верств суспільства; б) необхідності використання при порівнянні одних і тих же критеріїв; в) достатність критеріїв для аналізу.

Для суспільства важливою є можливість зміни особою чи групою свого соціального положення. Класова і стратифікаційна моделі соціальної структури суспільства не протистоять одна одній, а доповнюють одна одну. На основі виділення в науковому аналізі класів, верств, груп може бути побудована об’ємна модель соціальної структури. Саме специфіка соціальної структури суспільства визначає сутність і основні напрямки соціальної політики в ньому.

В деяких тлумаченнях соціальної стратифікації спостерігаються зрівнювальні тенденції. Це стосується ідеї “середнього класу”. Зростання “середнього класу” фактично означає ліквідацію протистояння багатства і бідності. Зростання значення “середнього класу” визначає стабільність соціальної системи, забезпечує її динаміку. За деякими даними в нашому суспільстві в кінці ХХ століття “середній клас” складав 15%, а в США – приблизно 80%. Отже, ми можемо відмітити, що суспільство відтворює, організує нерівність за деякими підставами: за рівнем багатства і прибутку, за рівнем соціального престижу, за рівнем володіння політичною владою, тощо. Можна, очевидно, стверджувати, що всі ці види ієрархії значимі для суспільства, так як дозволяють регулювати як відтворення соціальних зв’язків, так і направляти особисті прагнення, амбіції людей на здобуття значимих для суспільства статусів.

Після визначення підстав стратифікації спробуємо визначити основні страти сучасного суспільства:

1. вищій клас професіоналів, адміністраторів;

2. технічні спеціалісти середнього рівня;

3. комерційний клас;

4. дрібна буржуазія;

5. техніки і робітники, які здійснюють управлінські функції;

6. кваліфіковані робітники;

7. некваліфіковані робітники.

Вочевидь, можна передбачити наявність і іншої методики визначення вертикального зрізу суспільства. Але слід підкреслити, що не можна визначати стратифікацію, виходячи з статистичних даних або з даних соціальних опитувань. Необхідно використовувати комплексний підхід.