- •Лекції з фкз
- •1 Комплексні числа і дії над ними
- •1.1 Алгебраїчна форма
- •1.2 Геометричне зображення.
- •2.2 Нескінченно віддалена точка
- •2 Функції комплексної змінної
- •2.2 Границя функції. Неперервність функції
- •2.3 Основні функції комплексної змінної
- •2.4 Похідна функції комплексної змінної
- •2.4.1 Диференційовність функції. Умови Коші-Рімана
- •2.4.2 Гармонічні функції і їх зв’язок з аналітичними функціями
- •2.5 Інтегрування функції комплексної змінної
- •2.6 Інтегральна формула Коші і її узагальнення
- •2.7 Ряди
- •2.8 Типи особливих точок
- •2.9 Лишки функції комплексної змінної
2.8 Типи особливих точок
2.8.1 Нулі функції
Нехай функція f(z) є аналітичною в точці z0. Точка z0 називається нулем функції f(z) порядку n, якщо виконуються умови
(2.40)
Якщо п=1, то точка z0 називається простим полюсом.
Точка z0 тоді і тільки тоді є нулем n-ого порядку функції f(z), яка аналітична в точці z0, коли в деякому околі цієї точки має місце рівність
, (2.41)
де - аналітична в околі z0 і .
2.8.2 Ізольовані особливі точки
Точка z0 називається ізольованою особливою точкою функції f(z), якщо існує окіл цієї точки, в якому f(z) аналітична всюди, крім самої точки z0.
Точка z0 називається усувною особливою точкою функції f(z), якщо існує скінченна границя функції f(z) в точці z0:
. (2.42)
Точка z0 називається полюсом функції f(z) в точці z0, якщо
. (2.43)
Для того, щоб точка була полюсом функції , необхідно і достатньо, щоб ця точка була нулем для функції .
Точку називають полюсом n-ого порядку функції , якщо ця точка є нулем n-ого порядку для функції . Якщо п=1, то полюс називається простим.
Для того, щоб точка була полюсом порядку функції , необхідно і достатньо, щоб функцію можна було подати у вигляді
, (2.44)
де функція аналітична в точці і .
Точка називається істотно особливою точкою функції , якщо в точці функція не має границі ні скінченної, ні нескінченної.
Для особливих точок справедливі такі твердження:
Для того, щоб точка z0 була усувною особливою точкою функції f(z), необхідно і достатньо, щоб лоранівський розклад f(z) в околі точки z0 не містив головної частини.
Для того, щоб точка z0 була полюсом функції f(z), необхідно і достатньо, щоб головна частина лоранівського розкладу f(z) в околі точки z0 містила скінченне число членів:
, (2.45)
.
Найбільший із показників степеня різниці (z z0) в знаменниках членів головної частини ряду Лорана збігається з порядком полюса.
Точка z0 тоді і тільки тоді є істотно особливою точкою для функції f(z), коли головна частина її лоранівського розкладу в околі точки z0 містить нескінченно багато членів.
2.9 Лишки функції комплексної змінної
Лишком функції w=f(z) в ізольованій особливій точці z=a називається коефіцієнт ряду Лорана цієї функції, який дорівнює
, (2.46 )
де с замкнений контур, який лежить в області аналітичності функції w=f(z), всередині якого лежить точка z=a та інших особливих точок цієї функції немає.
Формули для обчислення лишків:
В простому полюсі:
. (2.47)
Якщо точка є простий полюс функції і функцію в околі точки можна подати як частку двох функцій , причому , , а , то
. (2.48)
В полюсі порядку n:
. (2.49)
Лишок в ізольованій особливій точці дорівнює нулю.
Якщо точка є істотно особливою точкою функції , то для знаходження необхідно знайти коефіцієнт в лоранівському розкладі функції в околі точки ; це буде
Основна теорема про лишки: Якщо функція є аналітичною на межі С області і неперервною всередині області, за винятком скінченної кількості особливих точок , , ,.., , то
, (2.50)
де С– границя області D.