
- •Лекції з фкз
- •1 Комплексні числа і дії над ними
- •1.1 Алгебраїчна форма
- •1.2 Геометричне зображення.
- •2.2 Нескінченно віддалена точка
- •2 Функції комплексної змінної
- •2.2 Границя функції. Неперервність функції
- •2.3 Основні функції комплексної змінної
- •2.4 Похідна функції комплексної змінної
- •2.4.1 Диференційовність функції. Умови Коші-Рімана
- •2.4.2 Гармонічні функції і їх зв’язок з аналітичними функціями
- •2.5 Інтегрування функції комплексної змінної
- •2.6 Інтегральна формула Коші і її узагальнення
- •2.7 Ряди
- •2.8 Типи особливих точок
- •2.9 Лишки функції комплексної змінної
2.8 Типи особливих точок
2.8.1 Нулі функції
Нехай функція f(z) є аналітичною в точці z0. Точка z0 називається нулем функції f(z) порядку n, якщо виконуються умови
(2.40)
Якщо п=1, то точка z0 називається простим полюсом.
Точка z0 тоді і тільки тоді є нулем n-ого порядку функції f(z), яка аналітична в точці z0, коли в деякому околі цієї точки має місце рівність
,
(2.41)
де
-
аналітична в околі z0
і
.
2.8.2 Ізольовані особливі точки
Точка z0 називається ізольованою особливою точкою функції f(z), якщо існує окіл цієї точки, в якому f(z) аналітична всюди, крім самої точки z0.
Точка z0 називається усувною особливою точкою функції f(z), якщо існує скінченна границя функції f(z) в точці z0:
.
(2.42)
Точка z0 називається полюсом функції f(z) в точці z0, якщо
.
(2.43)
Для
того, щоб точка
була полюсом функції
,
необхідно і достатньо, щоб ця точка була
нулем для функції
.
Точку
називають полюсом n-ого
порядку
функції
,
якщо ця точка є нулем n-ого
порядку для функції
.
Якщо
п=1,
то полюс називається простим.
Для
того, щоб точка
була полюсом
порядку
функції
,
необхідно і достатньо, щоб функцію
можна було подати у вигляді
,
(2.44)
де
функція
аналітична
в точці
і
.
Точка називається істотно особливою точкою функції , якщо в точці функція не має границі ні скінченної, ні нескінченної.
Для особливих точок справедливі такі твердження:
Для того, щоб точка z0 була усувною особливою точкою функції f(z), необхідно і достатньо, щоб лоранівський розклад f(z) в околі точки z0 не містив головної частини.
Для того, щоб точка z0 була полюсом функції f(z), необхідно і достатньо, щоб головна частина лоранівського розкладу f(z) в околі точки z0 містила скінченне число членів:
,
(2.45)
.
Найбільший із показників степеня різниці (z z0) в знаменниках членів головної частини ряду Лорана збігається з порядком полюса.
Точка z0 тоді і тільки тоді є істотно особливою точкою для функції f(z), коли головна частина її лоранівського розкладу в околі точки z0 містить нескінченно багато членів.
2.9 Лишки функції комплексної змінної
Лишком
функції w=f(z)
в ізольованій особливій точці z=a
називається коефіцієнт
ряду Лорана цієї функції, який дорівнює
,
(2.46 )
де с замкнений контур, який лежить в області аналітичності функції w=f(z), всередині якого лежить точка z=a та інших особливих точок цієї функції немає.
Формули для обчислення лишків:
В простому полюсі:
.
(2.47)
Якщо
точка
є простий полюс функції
і
функцію
в околі точки
можна подати як частку двох функцій
,
причому
,
,
а
,
то
.
(2.48)
В полюсі порядку n:
.
(2.49)
Лишок в ізольованій особливій точці дорівнює нулю.
Якщо
точка
є істотно особливою точкою функції
,
то для знаходження
необхідно знайти коефіцієнт
в лоранівському розкладі функції
в околі точки
;
це буде
Основна
теорема про лишки:
Якщо функція
є
аналітичною на межі С області
і неперервною всередині області, за
винятком скінченної кількості особливих
точок
,
,
,..,
,
то
,
(2.50)
де С– границя області D.