5. Бухгалтерський облік на підприємстві

Однією з функцій керування є облік, під яким розуміють фіксацію стану і параметрів економічних процесів і об'єктів.

На цей час підприємствами здійснюється три види обліку: оперативний, економічний, статистичний (рис. 9.8).

Оперативний (оперативно-технічний) облік характеризується простотою побудови і швидкістю отримання і використання інформації. Його сферою є інформація про швидкоплинні господарські процеси підприємства, наприклад, дані про завезення матеріалів і комплектуючих виробів, про вивіз готової продукції протягом зміни тощо. В оперативному обліку, складовою частиною якого є диспетчерський облік (диспетчеризація), застосовують в основному натуральні показники. Форма надання даних оперативного обліку надто проста – графіки, зведення тощо. До засобів передачі даних належать паперові носії, і технічні засоби – телефон, телеграф, факс.

Показники оперативного обліку розробляють, як правило, самі підприємства для своїх внутрішніх управлінських потреб або ж вища організація, у сфері управління якої перебуває дане підприємство. Державне втручання у сферу цього виду обліку зводиться до мінімуму. Оперативний облік може бути складовою частиною управлінського обліку підприємства (Малышкин, 1999).

Статистичний облік – діяльність, спрямована на збір, обробку, аналіз і публікацію статистичної інформації, що характеризує кількісні закономірності життя суспільства (економічні, соціальні, екологічні й ін.). Статистика розробляє спеціальну методологію дослідження й обробки матеріалів: масові статистичні спостереження, метод групувань, середніх величин, індексів, балансовий метод, метод графічних зображень.

Для підприємств (господарських суб'єктів) статистичний облік здійснюється за затвердженими формами, що є первинною інформацією для органів статистики.

Дані оперативного й економічного обліку широко застосовують в аналізі господарської діяльності підприємства для вироблення ефективних методів його управління.

Названі види обліку утворюють єдину систему обліку на рівні підприємства і на загальнодержавному рівні. Ці види обліку можуть мати єдині джерела інформації, наприклад, накладну для здачі продукції на склад. Однак, маючи різних споживачів, вони інтерпретуються (викладаються) у реєстрах обліку і формах звітності по-різному, відповідно до задач кожного з них.

В умовах розвинутих ринкових відносин у складі економічного обліку можна виділити бухгалтерський, фінансовий, управлінський (виробничий), податковий облік.

Кожне підприємство, що займається підприємницькою діяльністю, відповідно до діючого законодавства повинне вести бухгалтерський облік і складати бухгалтерську (фінансову) звітність.

У країні діє Закон «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIX, що встановлює визначення термінів, мету провадження і принципи бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, виміру, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження і передачі інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства.

Метою провадження бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання зовнішнім і внутрішнім користувачам повної, правдивої і неупередженої інформації для ухвалення рішень щодо організації поточної діяльності і розвитку підприємства.

Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку – це нормативні документи, затверджені Міністерством фінансів України, які визначають методи провадження обліку, що не суперечать міжнародним стандартам.

Структура стандарту визначається обсягом і змістом питань, які він розглядає. Однак кожне положення містить: загальні положення, що пояснюють його мету, сферу застосування і містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки і деталізації відповідних об'єктів у фінансовій звітності.

Взаємовідношення підприємства із зовнішнім середовищем регулюються фінансовим обліком.

Фінансовий облік визначається як комплексний системний облік усіх засобів (коштів) і всієї діяльності підприємства.

­До фінансового обліку згідно з вимогами діючого законодавства належить аналітичний облік:

• наявності і руху активів підприємства;

• розрахунків з покупцями;

• розрахунків з постачальниками;

• розрахунків з різними кредиторами;

• розрахунків з різними дебіторами;

• фінансових операцій: акцій, облігацій, кредитів, дивідендів, інвестицій тощо.

Підсумком проведення фінансового обліку на підприємстві є щорічне складання балансу і звіту про прибутки і збитки. Фінансова звітність містить інформацію про результати діяльності фірми, що необхідна акціонерам, інвесторам, банкам і податковим органам.

В управлінському (виробничому) обліку (облік витрат і випущеної продукції) характеризується внутрішня сторона перетворення вартості. Дані управлінського обліку використовуються всередині підприємства.

Виробничий облік покликаний вирішувати такі завдання (Горицкая, 2001):

• визначення очікуваних надходжень (доходу) від тієї або іншої економічної господарської діяльності (покупки, продажу, інвестування тощо);

• складання прогнозу рентабельності випуску нового виду продукції на основі дослідження ринку;

• складання прогнозу про фінансове становище підприємства на перспективу;

• фінансова оцінка альтернативних варіантів розвитку підприємства.

Характерні ознаки фінансового й управлінського обліку подані на рис. 9.11.

Податковий облік – це форма обліку, призначена для надання звітності в державні органи, що контролюють, зокрема в податкову інспекцію. Він ведеться у взаємозв'язку з бухгалтерським обліком, але в окремих реєстрах.

Відповідно до діючого законодавства (Закон «Про систему оподаткування», 1999) всі податки і збори (обов'язкові платежі) поділяються на державні і місцеві.

До державних належать:

1 Податок на додану вартість (ПДВ).

2 Акцизний збір.

3 Податок на прибуток підприємств.

4 Податок на доходи фізичних осіб.

5 Мито.

6 Державний збір.

7 Податок на нерухоме майно (нерухомість).

8 Плата (податок) за землю.

9 Рентні платежі.

10 Податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

11 Податок на промисел.

12 Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

13 Збір за спеціальне використання природних ресурсів.

14 Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

15 Збір на обов'язкове соціальне страхування.

16 Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

17 Плата за торговельний патент на деякі види підприємницької діяльності.

18 Фіксований сільськогосподарський податок.

19 Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмільництва.

До місцевих податків належать:

1 Податок з реклами.

2 Комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

1 Готельний збір.

2 Збір за паркування автотранспорту.

3 Ринковий збір.

4 Збір за видачу ордера на квартиру.

5 Курортний збір.

6 Збір за участь у бігах на іподромі.

7 Збір за виграш у бігах на іподромі.

8 Збір з осіб, що беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі.

9 Збір за право використання місцевої символіки.

10 Збір за право проведення кіно- і телезйомок.

11 Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей.

12 Збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що направляється за кордон.

13 Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.

14 Збір із власників собак.

Основними за розмірами надходжень видами податків, стягнутих з підприємств (точніше, юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), є податок на прибуток, акцизний збір, мито, ресурсні платежі, різні місцеві податки і збори. Фізичні особи платять також податок на доходи. Найбільші надходження в бюджет забезпечують ПДВ і податок на прибуток.

Тривалий час податковий облік існував усередині бухгалтерського обліку підприємства і вирішував завдання отримання і передачі інформації про податки і збори за встановлений податковий період. Загальними у бухгалтерському і податковому обліку є первинні документи й облікові реєстри. Результатна інформація надається кожним підприємством – платником податків у податкову інспекцію за місцем реєстрації у формі податкових декларацій (щодо податку на додаткову вартість, на прибуток та ін.)

Останнім часом відзначається тенденція все більшого поділу бухгалтерського і податкового обліку.