«Фальшиві друзі перекладача» як вада тексту

Основна мета цієї статті – проаналізувати засоби наукової мови щодо відповідності лексичним нормам, показати деформації, яких зазнає внутрішня структура української мови внаслідок перенесення особливостей російської мови в українську на лексичному рівні, зокрема інтерференції омонімів двох мов. Не менш важливе завдання – застерегти й від мовної недбалості, адже бережне ставлення до мови – не примха вчених-мовознавців, а цивілізована норма, дотримання якої є основою мовної культури фахівця.

Фактичний матеріал цього дослідження становлять наукові статті з мистецтвознавства.

Унаслідок внутрішніх закономірностей розвитку певної мови та її контактів з іншими мовами виникають омоніми – слова або їх окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні (або написанні) мають абсолютно різні значення [5, с. 401].

У мовах є тенденція усувати надмірну омонімію як перешкоду в мовленнєвому спілкуванні, у розумінні людьми один одного. Зі стилістичною метою омоніми використовують у художній та публіцистичній літературі, в усному мовленні, у народній творчості як засіб навмисних жартівливих непорозумінь, що увиразнює думку, а часом гумористично чи сатирично забарвлює сказане. В офіційно-ділових і наукових текстах такі стилістичні можливості омонімії не використовують.

Чимало омонімів виникає внаслідок збігу звукового складу питомих і запозичених слів. У лінгвістиці їх називають міжмовними омонімами або метафорично «фальшивими друзями перекладача». Нас цікавить російсько-українська омонімія. Слідом за М.П.Кочерганом, автором лексикографічної праці, у якій подано зіставну семантичну характеристику російсько-українських омонімів [3, с. 3–4], до цієї лексичної категорії зараховуємо слова російської й української мов, що повністю або частково збігаються за формою, але різняться змістом і вживанням. Це лексичні одиниці, що повністю збігаються за формою і різняться тією чи іншою мірою за змістом і пари семантично нееквівалентних слів, розбіжності у формі яких зумовлені закономірними фонетико-орфоепічними відповідностями (рог – ріг, звон – дзвін, беда – біда) та закономірними морфемно-словотворчими відповідностями (валовой – валовий, вытачивать – виточувати, веселье – весілля), а також міжмовні омоформи (рос. засада одн. ‘приховане розташування кого-небудь’, укр. засада одн. і мн. ‘основа; підвалини, засади’), омографи (рос. родина ‘рідний край’, укр. родина ‘сім’я’), лексико-граматичні омоніми (рос. лютый ‘злий’, укр. лютий ‘другий календарний місяць року’).

Автори наукових статей часто не розрізняють міжмовні омоніми, що й спричинює лексико-синтаксичні помилки. Значну групу помилок склали так звані відносні омоніми – пари слів, що розрізняються деякими з основних значень, переносними значеннями чи деякими основними й переносними значеннями.

Не враховуючи багатозначності російських слів, що можуть співвідноситися з різними українськими словами, автори часто в усіх випадках подають один відповідник. Наприклад, російське слово являться в будь-якому значенні передають українським дієсловом являтися: Музичне мистецтво являється одним із основних чинників у культурологічному підході до професійної підготовки музикантів-педагогів; Характерними рисами джазу являється імпровізаційний початок, специфічне звуковидобування. А проте в такому контексті (рос. быть – укр. бути) має стояти інший відповідник: Музичне мистецтво є одним із основних чинників... або Музичне мистецтво –один із основних чинників...

Порівнюючи рос. объем і укр. об’єм, з’ясовуємо, що ці слова семантично перехрещуються лише в одному значенні: ‘величина чого-небудь, вимірювана в кубічних одиницях’, друге значення ‘зміст чого-небудь з погляду його величини, кількісного вираження і т. ін.’ передають російським объем, а українським обсяг. Саме міжмовною омонімією й спричинені неточності слововживання в реченнях: Образне мислення характеризується незрівнянно більшим об’ємом (треба: обсягом) надходження інформації до людського мозку за одиницю часу; Збільшення об’єму (треба: обсягу) використованого в навчанні музичного матеріалу.

В одному із значень рос. кружок ‘організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін.’ в українській мові вживають гурток, а не кружок: На початку 20-х років на Голубовському руднику вчителем народної школи працював Іван Паторжинський, який організував тут хор та театральний кружок.

Рос. слово область має три спільні з укр. область значення: 1.Частина країни, державної території; 2. Велика адміністративно-територіальна одиниця; 3. Район, у якому поширені певні явища; ареал, сфера і два, що не збігаються: 1. Окрема частина організму; 2.Певна галузь діяльності, коло занять, уявлень; укр. галузь. Через те що в реченнях Починаючи роботу, режисер-сценарист повинен звернутися до етнографічної літератури та поглибити свої знання у цій області; В XVIII столітті величезні успіхи в області музичного мистецтва пов’язані з діяльністю найвидатніших композиторів ідеться про людську діяльність, ужити слід словоформу галузі замість області.

Рос. прикметник верный збігається з укр. вірний лише у двох значеннях: 1. Який заслуговує довіри; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий; 2. Якого не можна уникнути, обійти, обминути і т. ін.; певний. Для третього значення ‘який відповідає дійсності; істинний’ використовують укр. правильний. Тож у реченнях Специфічну роль своєрідного режисера під час обрядових дій відіграє вірна і точна пластична поведінка виконавців; Особливого значення набувають точна і вірна організація простору, в якому розгортаються обрядові дії слово вірна треба замінити словом правильна.

Механічними кальками російських слів место, работник, отношение є місто, робітник, відношення в реченнях: На першому місті серед якостей майбутнього повноцінного члена європейського демократичного співтовариства називаються «здатність до самоорганізації, незалежність, висока самосвідомість, впевненість у своїх силах, поєднання незалежності мислення і дій з соціальною відповідальністю; Сьогодні велика роль у процесі подолання цих хвороб належить робітникам освіти та культури; Наявність зацікавленості допомагає висловити своє сприйняття, розуміння, відношення до почутого або побаченого (негативне чи позитивне). Відповідно до довідників з культури української мови в цьому випадку належить послуговуватися українськими словами місце, працівник, ставлення.

Лексичні помилки, пов’язані з нерозумінням та сплутуванням міжмовних омонімів, ускладнюють сприймання змісту тексту. Наприклад, під час першого читання важко зрозуміти, що позначає лексема початок у такій фразі: Якщо ми подивимось на глибоке коріння розподілу музики на «духовну» і «бездуховну», то звернемось до історії давньогрецького мистецтва. Адже уже в той час уже був розподіл її на діонісійський і аполлонічний початок. При поклонінню богу Діонісу переважало стихійне й екстатичне вираження почуттів, при поклонінню Аполлону – класичне, строге і врівноважене. Перевага діонісійського початку ми бачимо на концерті поп- і рок-музики, перевагу аполлонічного – на концерті академічної музики. Ідеться тут про ‘те, з чого починається твір, фільм, спектакль і т. ін.; зав’язка, заспів, зачин, вступ, пролог’ чи про засади, основи? Допоможе дібрати найдоцільніше слово, яке в цьому контексті якнайточніше передає потрібний відтінок думки, словник. Пор: начало – 1. Початок, почин, починання; в начале недели – на початку тижня; от начало до конца – від початку до кінця; 2. Начала (мн.: основа) – засади, основи; начала физики – основи фізики [1, с.226].

Наведемо ще кілька прикладів такого ж зразка: ...тільки їй присутнього стилю з сюрреалістичною логікою виникнення образів за принципами кінематографа. Довірившись лише звучанню, автор, не скориставшись словником, перекладає російську словоформу присущего українською присутнього замість властивого, притаманного, що спричинює курйоз, адже присутній – який перебуває в якому-небудь місці в певний час; протилежне відсутній. Чимало випадків, коли можна дібрати відповідники, що більшою мірою властиві українській мові, ніж наведені в деяких текстах: Як правило, це те, над чим не треба замислюватись, прикладати (ліпше: докладати) інтелектуальних зусиль; Головною задачею (ліпше: завданням) в роботі над інтонацією є пристосування внутрішнього слухового аппарату як першооснови процесу мислення.

Відомо, що синоніми як стилістичний засіб не характерні для наукових текстів, їх можуть використовувати, щоб уточнити контекст. Дехто з авторів, ніби намагаючись урізноманітнити виклад, уникнути повторів, вдається до кальок, «збагачуючи» синонімічні ряди чужими для української мови лексичними одиницями. Наприклад: На даному етапі сучасної освіти виникає необхідність розвитку в процесі навчання нестандартно мислячої творчої особистості, здатної до реалізації себе в різних галузях музичної діяльності, зокрема в області музичного виконавства. А в одному абзаці подибуємо: На кожен цикл навчально-виховного процесу визначають мету управління і Циклом управління вважається період часу від постановки мети управління. Та коли йдеться про дію, зокрема про спосіб трактування, характер розуміння або висвітлення певного суспільного явища, наукової проблеми тощо, не варто прямолінійно переносити в український контекст рос. постановка замість правильних ставлення, поставлення.

Примітивізують, зсуржиковують стиль письма авторів букети мовних помилок, спричинених незнанням норм української літературної мови й елементарною неграмотністю: Всі складні акробатичні вправи – це імітація ударів руками і ногами рукопашного бою наших предків. Наприклад, в танці використовуються такі елементи як «розніжка» (хрестоматійна назва української пляски «коник»), «павучок», запорожці використовували, як що його було збито на землю. «Повзунець» використовувався для нанесення ударів у нижню частину тіла ворога. «Копняки» і «тинки» наносились у торс, ударами ніг плигаючи. Окрім перелічених ударів у повітрі, існує «щупак», – двома ногами вперед, «пістоль» – однією ногою в сторону, «коза» – з розвороту, й «чорт» з розворотом тіла на 360 градусів. Речень, у яких допущено помилки різних типів, багато. Матеріал свідчить про небувале порушення літературних норм, про низький рівень культури мови розвідок через незнання основних семантичних, морфологічних, словотвірних, синтаксичних, фонетичних, стилістичних закономірностей української мови, про невміння користуватися авторитетними довідковими джерелами, навіть чинним «Українським правописом».

На жаль, це не властивість одного автора чи кількох авторів, а системне явище, яке набуває масштабів епідемії, що дає ученим серйозні підстави говорити про кризу чи принаймні про передкризовий стан сучасного наукового стилю [2, с. 174]. Незаперечна істина: перегородити дорогу занесеному інтернаціональними вітрами чортополохові, який забур’янює чисте наукове поле, – професійний обов’язок мовознавців. Сьогодні одним з найневідкладніших завдань має стати операційне видалення цього стороннього предмета, що загрожує українській мові внутрішньою руйнацією всієї її системи.

Один із авторів висновує: «Мова твору – підсумок тривалої ретельної праці над словом, пошуку слів, котрі вірніше, влучніше передавали б думку». Та чи знайшов він сам ті слова, котрі правильніше передавали б думку. На жаль, ні. У текстах же наукового стилю маємо використовувати ті слова, що, забезпечуючи нейтральність викладу, допомагають якнайточніше висловити думку.

Наукове мовлення вимагає максимальної точності слововживання, зокрема і творчої роботи з міжмовними омонімами. Уживаючи омоніми, треба завжди дбати, щоб за словесним оточенням легко можна було визначити їх зміст, зрозуміти про що йдеться й цим уникнути будь-яких непорозумінь. Аби не переносити в український контекст російськомовних слів-покручів, частіше користуймося найрізноманітнішими новітніми словниками. Словник, за точним визначенням І. Світличного, – це мовний кодекс, мовний закон, обов’язковий для всіх, хто користується мовою в суспільно-державних сферах.

8. Запишіть прізвища українською мовою.

Буслаев, Ивашкевич, Свиридов, Плещеев, Кольцов, Одоевский, Лебедев-Кумач, Васнецов, Кабалевский, Олифиренко.

9. Із записаними числівниками утворіть всі можливі складні слова. Напишіть, які з них є порядкові числівники, а які – прикметники. Провідміняйте підкреслені.

(200) кілометровий пробіг; (500) десантник; (4)річна, (8)річна, (10)річна школи; (3) актна п'єса; (3000) глядач; (5) метровий стіл.