2. Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з електричними машинами, вибрати необхідну апаратуру і вимірювальні прилади та зібрати схему експериментальної установки.

2. Зняти і побудувати характеристики і при швидкості обертання основних двигунів і обертанні роторів допоміжних машин за полем.

3. Зняти ці самі характеристики при обертанні роторів допоміжних машин проти поля.

4. Дослідити систему синхронного обертання при проведені попередньої синхронізації за трьохфазною та однофазною схемами ввімкнення допоміжних машин.

5. Розрахувати характеристики і на основі паспортних і каталожних даних допоміжних машин для одного значення швидкості головних двигунів, яке вказується в п.2 (задається керівником занять) при обертанні роторів допоміжних машин за полем і проти поля.

6. Порівняти експериментальні характеристики і з розрахунковими.

7. Скласти звіт по роботі.3.

3. Опис установки

8. Схема експериментальної установки зображена на рис. 5. В ролі головних двигунів використано машини постійного струму М1 і М4, що живляться від окремого генератора G2, який приводиться асинхронним двигуном M5. Швидкість і напрям обертання головних двигунів регулюється потенціометрами R6 і R7. Допоміжними синхронізуючими машинами є асинхронні двигуни з фазним ротором М2 і М3. Нерівномірне навантаження на валах досліджуваної системи синхронного зв‘язку створюється машиною навантаження G1 з‘єднаною з валом M1. Синхронізація допоміжних машин контролюється вольтметром PV4. Швидкість обертання двигунів системи вимірюється тахогенератором BR, встановленим на одному з валів системи синхронного обертання. Кут непогодження між положеннями роторів допоміжних машин вимірюється з допомогою трьох сельсинів: двох сельсинів - давачів TX1 і TX2, наглухо з’єднаних відповідно з валами 1 і 2 системи і одного диференційного RD. Обмотки статорів сельсинів TX1 і TX2 з’єднані паралельно і отримують живлення від джерела змінного струму. Обмотка ротора сельсина ТX1 з’єднана з обмоткою статора сельсина RD, до обмотки ротора якого приєднана також обмотка ротора сельсина TX2. Ці з’єднання зроблені так, щоб кут повороту сельсина RD був рівний різниці кутів повороту роторів сельсинів TX1 і TX2. Отже, при такому з’єднанні кут повороту ротора сельсина RD буде пропорційним кутові непогодження. До вала сельсина RD закріплена стрілка, яка вказує на шкалі величину кута повороту ротора RD. Кут непогодження роторів допоміжних електричних машин визначається перерахуванням геометричних градусів, відрахованих на шкалі, в електричні. Рубильники S1 і S3 використовуються для однофазного вмикання допоміжних машин при дослідженні способів попередньої синхронізації. При розмиканні рубильника S1 отримаємо схему однофазного вмикання що відповідає рис. 3.а, а при розмиканні рубильника S3 - схему, що відповідає рис.3.в. Допоміжні машини M2 і M3 рекомендується живити напругою в раз меншою від номінальної, що дає можливість зняти характеристики і з великим діапазоном зміни кута непогодження і спостерігати процес випадання допоміжних машин з синхронізму, а також зменшити поштовхи струму в машинах при випробуванні способів попередньої синхронізації.

Рис. 5. Схема експериментальної установки.