Написання м’якого знака (ь)

М’який знак використовується для позначення м’якості приголосних. В українській мові він пишеться:

1) Після м’яких д, т, з, с, ц, л, н, дз у кінці слова та складу: мідь, кінь, ґедзь, паморозь, суть, боєць; ганьба, кільце, молотьб<, в>сь­мий, бл_зько.

2) Після м’яких приголосних у середині складу перед о: льон, дзьоб, дь>готь, сь>мий, трьох.

Зокрема, м’який знак пишеться:

а) У суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: р>венський, укра^нський, в%йсь­ко; бл_зько, франц\зький, запор%зький; по-нім+цькому (по-нім+цьки), баг<цько, коз<цький.

!  Увага. М’який знак не пишеться у словах баск_й, боязк_й, в’язк_й, дерзк_й, жаск_й, ковзк_й, пласк_й, пл>ский, порск_й, різк_й, оскільки в них з, с, з к не утворюють суфіксів -зк-, -ск-.

б) У суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: мал+нь­кий, дорог+нький, гол%вонька, сокол>нько, мал+сенький, свіж%сінь­кий, тон$сінький, мал$сінький.

в) Після м’якого л перед наступним приголосним: кільц+, ков<льський, п<льці, риб<льство, сільськ_й, сп%льник.

!  Увага. М’який знак не пишеться після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: б<лка—б<лці, г<лка—г<лці, галчен#, На­т<лка—Нат<лці, Наталчин, сп%лка—сп%лці, спілч<нський, але якщо -льц-, -льч- походять від -льк-, тоді м’який знак ставиться: Г<лька—Г<льці—Г<льчин.

г) У родовому відмінку множини іменників 1-ї відміни жіночого роду м’якої групи та 2-ї відміни середнього роду на -нн(я) і -ц(е): друк<рень, їд<лень, крамн_ць, піс+нь, робітн_ць; баж<нь, знань, серд+ць і серць.

д) У дієсловах дійсного та наказового способу: р>бить, р>блять, р>биться, навч<ється, сядь, стань, ст<ньте, трать, тр<тьте.

М’який знак в українській мові не пишеться:

1) Після губних (б, п, в, м, ф) і задньоязикових (г, к, х): дріб, степ, люб>в, верф (пор. в рос. мові: дробь, степь, любовь, верфь).

2) Після шиплячих: ніч, піч, дрож.

3) Після р в кінці слова або складу: секрет<р, кобз<р, л%кар, школ#р, теп+р, в%рте, Х<рків (виняток — слово Г>рький — прізвище відомого російського письменника).

4) Після н перед ж, ч, ш, щ та суфіксами -ств-, -ськ-: інжен+р, к%нчик, %нший, т>нший, Уманщина; селянський, громад#нський; громад#нство, сел#нство.

5) Після м’яких приголосних, крім л, перед м’якими: кінц#, вінц#, р<дість, сніг, слід, сьог>дні, щ<стя, але: різьб#р і різьб<р, тьм#ний і похідні від них.

6) Після л в іменникових суфіксах -алн-, -илн-: д+ржално, п\жално, ціп_лно, але в зменшених формах від цих слів м’який знак пишеться: д+ржальце, п\жальце і ін.

7) Між подовженими м’якими приголосними: житт#, знанн#, з%лля, кам%ння, гал\ззя, лл@ться, м%ццю.

8) Після д, т, н перед суфіксами -ченк-, -чук-, -чишин-: безб<т­ченко, П<нченко; Радч\к, Степанч\к; Федч_шин, але після л пишеться ь: Михальч\к, Мих<льченко.

9) Після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження: пал<ц, па#ц, кварц, шприц, Суєц та деяких вигуків: бац, буц, клац, гоц.

Вправа 1. Перепишіть речення і замініть цифри словами. Розкрийте дужки, замість крапок поставте, де потрібно, м’який знак.

1. Київ — один із стародавніх центрів слов’янства, столичне місто могутн…ої д(е, и)ржави Київс…кої Русі — України, осередок українс…кої православної м(е, и)трополії. 2. Місто Л…вів засноване в с(е, и)р(е, и)дині XIII ст. гал(е, и)ц…ко-волин…с…ким князем Данилом Галиц…ким і назване ім(е, и)нем його сина Л…ва. 3. С(е, и)ло Берестечко стало загал…ноукраїнс…ким місцем паломництва після битви, що відбулася під Берестечком 18—30 червня 1651 р. між війс…ками гет…мана Б. Хмел…ниц…кого і пол…с…кого короля Яна Казиміра ІІІ. 4. Вінниц…ка област… розташована в лісост(е, и)повій зоні Правоб(е, и)режної України і займає Волино-Поділ…с…ку та Пр(е, и)дніпровс…ку в(е, и)сочини. 5. Від Полтави до Хар…кова — 130 кілометрів, а від Луц…ка до Києва — 470. 6. У XVI ст. місто Рівне стає важливим торговел…ним містечком. 7. Гоща, Дермань, Дубне, Клевань, Корец…, Межиріч…, Острог, Пляшева — історичні міста та села Рівнен…с…кої області.

Вправа 2. Прочитайте й запишіть прислів’я та приказки. Підкресліть у словах орфограми. З’ясуйте правила вживання м’якого знака в українській мові.

1. Учись змолоду — згодиться на старості. 2. Золотий час — юнацькі літа. 3. Слово не стріла, а глибше ранить. 4. Розумну річ приємно й слухать. 5. Хліб — усьому голова. 6. Покинеш поле навесні — нічого йти на нього восени. 7. Слово — не горобець, виле­тить — не впіймаєш. 8. Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.

(Нар. прислів’я).

Вправа 3. Перепишіть речення, замість крапок, де потрібно, поставте апостроф і м’який знак, поясніть їх написання.

1. Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, т…м…яні очі (Леся Українка). 2. Дух прив…ялої м…яти розійшовся в свіжому повітрі (І. Нечуй-Левицький). 3. Усім Галя раденька страх, а до меншого кинеться і ввіп…ється, як п…явочка (Марко Вовчок). 4. Музиканти на хорах уже настроювали інструменти, щоб дзв…якнути краков…як (О. Дон­ченко). 5. Був він підліток жилавий, стрункий і по всьому видно, плеканий матір…ю. 6. Він упивався не так моркв…яним чаєм без цукру, як братн…ою, дружн…ою мовою товариша (О. Донченко).

Вправа 4. Перепишіть речення і вставте в словах, де потрібно, м’який знак. Поясніть його написання.

1. Коли це на полі з’явився, ніби птиця, панс…кий баский кінь; на коні сидів сам пан Бжозовс…кий (І. Нечуй-Левицький). 2. Тонко брен…кало скло в котрійс… шибці. 3. По той бік затоки вигинається впродовж берега рядок вогнів рибал…с…кого селища, на одній із вершин пульсує зірочка маяка. Пульсує отак ніч крізь ніч (О. Гончар). 4. Кличе нен…ка сиріточку, в світлицях ховає, нян…чить її й дог­лядає (П. Гулак-Артемовський). 5. Господар у постолах і вуз…ких вовняних штанях мовчки сидів на ліжку з люл…кою в зубах (О. Гончар). 6. На берег котились леген…кі хвилі, шелестіла галька і пінились на зелених водоростях білі бульки (Ю. Збанацький).

Вправа 5. Перепишіть слова. Замість крапок, де потрібно, поставте м’який знак. Поясніть правила його вживання.

а) Люд…с…кіс…т…, піс…ня, с…віт, с…піл…ний, близ…кіс…т…, с…огодні, ц…огорічний, мен…шість, різ…бяр, громад…с…кіс…ть, шіст…десят…, промін…чик, мален…кий, Уман…щина, нян…чити, дон…ці, уман…с…кий, Пан…ченко, Мирон…чук, Іл…ля, чотир…ох, у мис…ці, на гіл…ці, до він…ця, волин…с…кий, Гуцул…щина, вітерец…, Гал…чин, тихесен…кий, Гор…кий, жнец…;

б) громадян…с…кий, копіювал…ний, пужал…но, Тетян…чин, ласун…ці, л…отчик, ковз…кий, лічил…ник, вікон…ця, Натал…ці, селян…с…кий, галуз…зю, лл…єт…ся, в’яз…кіс…ть, у спіл…ці, повіс…т…ю, куз…ня, стат…тя, домен…щик, козац…кий, голубон…ці, дев’ят…сот…, тон…ший, сімнад…цят…, порад…ся, Михал…чук.

Вправа 6. Перекладіть та запишіть українською мовою подані нижче слова. Зіставте й поясніть їх написання. З п’ятьма словами (на вибір) складіть речення.

Полесье, степь, Сибирь, карандаш, секретарь, роскошь, горько, дробь, ночь, календарь, Харьков, запорожский, французский.

Вправа 7. Випишіть з поезій слова, в яких вживається м’який знак. Поясніть правила його написання.

І. Шалені темпи. Час не наша власність.

Фантастика — не мріяв і Жуль Верн.

Кипить у нас в артеріях сучасність

Нас із металу виклепав модерн.

Душа належить людству і епохам.

Чому ж її так раптом потрясли

Осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,

І руки матері, що яблука внесли?!

(Л. Костенко).

ІІ. За батьківщину у боях вмирали

Однаково — дорослі і малі…

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі…

Там сплять довічно воїни-солдати,

Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини;

Їм не судилось весен зустрічати

Тих, що стрічаєш ти після війни…

(М. Познанська).