1.1. Виробництва, де існує загроза виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження. Причини виникнення техногенних аварій

Нинішня техногенна небезпека в Україні значною мірою зумовлена, по-перше, надмірними техногенними навантаженнями на природне середовище, по-друге, збільшенням частки застарілих технологій і устаткування, скороченням витрат на модернізацію і оновлення виробництва. Це постійно підвищує ризик виникнення аварійних ситуацій. У багатьох випадках продовження експлуатації призводить до того, що потенційно небезпечні об'єкти господарювання з року в рік стають вразливішими до дії природних факторів, що збільшує небезпеку виникнення на них вторинних техногенних надзвичайних ситуацій.

Сучасний стан техногенної безпеки України потребує залучення нових методів і засобів аналізу ризику і прогнозування наслідків надзвичайних ситуацій для зниження техногенного впливу на навколишнє середовище.

Аналіз ризику і прогнозування наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на потенційно небезпечних об'єктах (ПНО) на здоров'я і життєдіяльність населення потребує розв'язання в територіально-розподіленому режимі в контексті запобігання виникненню НС та мінімізації їх негативних наслідків.

Проблеми розробки систем підтримки прийняття управлінських рішень в останні роки набули важливого значення у таких галузях управління, як оцінка наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру (НСТХ), планування регіонального розвитку, проведення екологічного моніторингу, управління транспортних систем і т.і.

Вже напрацьовано досить значний теоретичний і методологічний матеріал для оцінки наслідків НСТХ, який широко використовується в інформаційних системах управління. Крім того, широкого використання набули інформаційні технології з обробки просторових даних, в тому числі геоінформаційні системи.

Для задач підтримки прийняття управлінських рішень в частині оцінки наслідків НСТХ характерні розподіленість у просторі і часі, багаторівнева розгалуженість структурної організації системи, різнорідність основних підсистем, різнорідність зв'язків між окремими компонентами системи та параметрами їх стану, не стаціонарність стану і властивостей елементів системи та ін. У зв'язку із складністю такої системи, для управління такою системою необхідно мати, по-перше, детальну інформацію про склад, функціонування і взаємозв'язках компонентів такої системи, по-друге, застосувати спеціальні методи, що дозволяють забезпечити: послідовне виділення основних об'єктів і властивостей складної системи; багаторівневу класифікацію основних об'єктів і атрибутів за важливими для системи ознаками; об'єднання об'єктів у підсистеми або розподілення їх на підсистеми нижчого порядку. В теорії складних систем задачі такого роду відносять до типу завдань вичленовування, атрибутивного опису, класифікації, структурування (декомпозиції). Математичним апаратом для формалізації особливостей функціонування процесів такої системи може бути граф-схемне відображення і відповідне йому матрично-структурне представлення складу і взаємозв'язку окремих компонент системи.

До надзвичайних ситуацій техногенного характеру відносяться ситуації, що пов'язані з аваріями на атомних електростанціях та інших підприємствах з наявністю радіоактивних речовин, на хімічно-небезпечних, пожежовибухонебезпечних об'єктах. Значну техногенну небезпеку представляють трубопровідний транспорт, гідротехнічні споруди, транспорт та інші об'єкти життєзабезпечення.

Основними причинами виникнення техногенних аварій є:

- послаблення механізму державного контролю за безпекою у виробництві, старіння механізмів внаслідок тривалої експлуатації;

- недосконалість законодавчої бази, яка в нових економічних умовах не забезпечує відповідного рівня функціонування виробництва, зменшення кількості надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також відповідальності власників підприємств та господарств усіх форм власності за поліпшення роботи у цьому напрямку;

• спрацювання основних виробничих фондів, особливо на підприємствах переробної галузі, хімічної, нафтогазової промисловості;

- зберігання та використання великої кількості небезпечних речовин і отрутохімікатів;

- зниження рівня кваліфікації персоналу об'єктів підвищеної небезпеки.