Рекомендована література:

1. Абрамов В.І. Духовність суспільства: методологія системного вивчення. – К.: КНЕУ, 2004. – 236 с.

2. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие. – К.: Наукова думка, 1991. – 200 с.

3. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М.: Республика, 1999. – 383с.

4. Гатальська С.М. Філософія культури. – К.: Либідь, 2005. – 328 с.

5. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. В.М. Пічі – Львів: «Магнолія плюс», 2003. – 235 с.

6. Культура. Ідеологія. Особистість: методолого-світоглядний аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. – К.: Знання України. – 2002. – 580 с.

7. Ларцев В.С. Социальные и культурные детерминанты формирования личности. – К.: «Принт-Экспресс», 2002. – 430 с.

8. Людина в сфері гуманітарного пізнання. – К.: Український центр духовної культури, 1998. – 408 с.

9. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 288 с.

10. Подольська Є. А., Лихвар В.Д., Погорілий Д.Є. Кредитно-модульний курс культурології – К.:ЦНЛ, 2006. – 368 с.

11. Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник – К.: КНЕУ, 2003 – 367с.

Семінарське заняття № 5. Художня культура. Мистецтво як естетичний феномен.

(2 години)

Навчальні цілі:

• виявити ознаки класифікації й охарактеризувати основні види мистецтв;

• з’ясувати сутність поняття «художня культура» та «мистецтво»;

• узагальнити наукові погляди на роль мистецтва в процесі культурогенезу;

• розкрити смислове наповнення історичних видів мистецтв;

• охарактеризувати жанрові системи мистецтв.

Питання для обговорення:

1. Художня культура як складова культури духовної. Систематизація видів мистецтва.

2. Історичні форми мистецтва.

3. Жанрові системи мистецтв.

4. Наукове та художньо-естетичне пізнання.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

Перед опрацюванням теми слід усвідомити, що одним з найважливіших компонентів духовної культури людства виступає художня культура, яка разом з пізнавальною, релігійною, моральною, економічною, політичною культурою покликана формувати внутрішній світ людини, сприяти розвитку людини як творця культурних цінностей. Художня культура також представляє собою певний вид людської діяльності, специфічний спосіб реалізації творчих потенцій людини.

При підготовці до першого питання, студентові потрібно з’ясувати, що слову «мистецтво» можна надати широкий смисл, якщо виходити з того, що все створене людиною протиставляється природному. Будь-який артефакт, тобто будь-який феномен культури, на відміну від явищ природи, це творіння людини і тому він є результатом вправності «мистецтва». Мистецтво формує такі якості людини, як уява, творчий підхід до життя. Сила мистецтва в його цілісному впливі на людину, що обумовлено образною природою художніх витворів. Безпосередньо з формами художньо-творчої діяльності людини пов’язана проблема видової специфіки мистецтва. Становлення естетичного начала перебуває в тісному зв’язку з розвитком цивілізації, який і призвів до виникнення основних видів мистецтва. Композитор більш глибоко сприймає картину природи слухом, художник – зором, насолоджуючись не звуками, а красою форм, грою ліній, світлотіні, кольору. Одна й та ж дійсність різними сторонами схвачується і музикантом, і художником, і відповідно відображується в різних видах мистецтва.

При підготовці до другого питання, варто засвоїти, що протягом розвитку художньої культури у ній переплітаються два протилежно спрямованих процеси. З одного боку іде процес диференціації: мистецтво відокремлюється із первісного синкретичного стану, відділяється від інших форм культури і поділяється на різні види. З іншого боку відбувається інтеграція мистецтва з іншими формами культури і різних видів один з одним, що призводить до виникнення його нових синтетичних різновидів. На кожному витворі мистецтва, великому, чи просто талановитому, лежить відбиток часу. Воно завжди є дитям своєї епохи, продуктом її глибинного розвитку та певної духовної атмосфери. Великі витвори мистецтва долають тяжіння свого часу, стають надбанням наступних поколінь. Це можливо завдяки тому, що справжні шедеври мистецтва, які уособлюють його безкінечне сходження, в історично-часовому охоплюють загальнолюдське, в минулому «фіксують» вічне. Тим самим вони ніби піднімаються над своєю епохою, над тими соціальними умовами та потребами, котрі були викликані до життя, й включаються в загальнолюдський фонд художньої культури. Вивчаючи матеріал третього питання треба усвідомити існування розмаїття жанрів різних видів мистецтв. Види мистецтва пов’язані з конкретно-історичним періодом, соціально-політичною ситуацією, культуротворчим процесом, науково-технічним прогресом тощо.

Четверте питання передбачає розуміння соціальних функцій мистецтва у процесі художньо-естетичного пізнання. Мистецтво задовольняє потребу у витонченому. Тому мистецтво виникає на такій стадії розвитку людини, коли в неї задоволені безпосередні фізичні потреби. Тобто мистецтво виникає, коли людина виходить із кола фізичної необхідності, виходить за межі своїх безпосередніх фізичних потреб. Безпосередні фізичні потреби для свого задоволення вимагають утилітарно-практичних дій, інтересів, цілей. Значить, мистецтво виникає, коли людина вже не проявляє утилітарних інтересів. Коли немає утилітарних інтересів, людина творить універсально й вільно. Вона створює витончені предмети й насолоджується самим процесом творчості. Людина, що займається мистецтвом, задовольняє потребу робити свою власну життєдіяльність і творити саму себе як істоту загальну й універсальну.