Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
семінарські заняття.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
30.04.2019
Размер:
640 Кб
Скачать

Навчальні цілі:

  • з’ясувати сутність поняття «ціннісно-регулятивної парадигми», та основні форми і види культурного та життєвого сценарію діяльності особистості та визначити відмінності між цими поняттями;

  • розглянути структуру цінностей, що належать до життєдіяльності людей;

  • виявити ознаки класифікації й охарактеризувати основні види сценаріїв мислення та спілкування;

  • охарактеризувати зв’язок між суб’єктами міжособистісного спілкування;

  • окреслити складові національного менталітету.

Питання для обговорення:

  1. Людина у світі культури. Суб’єкти культурної діяльності.

  2. Культурні сценарії діяльності.

2.1. Поняття про культурний і життєвий сценарії.

2.2. Культура мислення. Культура спілкування.

2.3. Культура навчання.

2.4. Культура праці.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

Починаючи роботу над темою, студент повинен усвідомити, що тріада «культура – суспільство – особистість» являє собою соціально-філософську і культурологічну проблему, яка включає в себе безліч аспектів. Наприклад, питання про те, яку роль відіграє особистість в культурі того або іншого історично конкретного суспільства, як узгоджуються інтереси особистості і суспільства, яке існувало ставлення до людини протягом даної епохи, яка роль особистості в культурному прогресі тощо.

При підготовці до першого питання, студент повинен засвоїти, що людина – вищий рівень у розвитку живих організмів на Землі, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури, тобто, з одного боку, це – біологічна істота, з іншого – творець специфічного світу, який є результатом творчої діяльності всього людства. Особистість – це стійка система соціально-значущих рис, які характеризують індивіда, вона є продуктом суспільного розвитку і включення індивідів в систему соціальних відносин шляхом предметної діяльності. Пояснюючи поняття «особистість» через поняття «людина», можна сказати, що особистість є людина зі сформованим світоглядом (системою поглядів на світ), самосвідомістю і здатністю до творчої самореалізації через діяльність. Самосвідомість являє собою свідомість і оцінку людиною самої себе як суб’єкта практичної, пізнавальної, культурної діяльності, як особистості. На шляху самоусвідомлення як особистості людина обов’язково стикається з визначенням своєї самості, окремості, індивідуальності (що розуміється як одиничність, неповторність, винятковість) і спільності, подібності до інших. Індивід – поняття, яке вказує на приналежність даної конкретної людської істоти до людського роду. Поняття «індивід» несе в собі як ознаку цілості суб’єкта, так і наявність у нього особливих (індивідуальних) властивостей. Але, вживаючи слово «індивід», ми робимо акцент на родових ознаках, а не на особистісних властивостях.

Суб’єкт культури – будь то суспільство, колектив або індивід – не заданий природою в готовому вигляді, як продукт біологічної еволюції. Суб’єкти культурної творчості є продуктами історичного процесу, активними агентами якого вони стають в міру оволодіння знаряддями праці, розвитку мови, спілкування за допомогою символів і знаків.

Вивчаючи матеріал другого питання, треба засвоїти, що формуючись як особистість, людина відчуває на собі безліч культурних впливів. Це і досвід загальнолюдської культури, і конкретно-історичний час, в якому вона живе, і національна культурна атмосфера, як її безпосереднє культурне оточення і середовище, в якому відбувається пробудження людини до культурного життя. Цей вплив складає основу соціалізації – процесу засвоєння людиною певної системи знань, норм, цінностей, що дозволяє їй функціонувати у якості повноправного члена суспільства. У його ході здійснюється підключення індивіда до соціальної пам’яті даної спільності, освоєння ним накопичених традицій. Через різні соціальні механізми й інститути індивід освоює необхідні виробничі навички, практичні знання про природне і соціальне середовище, культурні цінності і норми. Існує чимало визначень процесу соціалізації, але, незважаючи на деякі розходження в акцентах, сутність цього процесу розуміється як засвоєння індивідом необхідного для життя в даному суспільстві соціокультурного досвіду.

Особливості соціалізації залежать: 1). Від історично конкретної соціально-економічної структури і переважного типу культури. 2). На реальну долю особистості впливає співвідношення між соціальними умовами, суб’єктивними прагненнями і можливостями особистості, пов’язаними з внутрішньою культурою. 3). Конкретизуючи детермінанти соціалізації, слід зазначити соціально-групову, культурно-релігійну й етнічну приналежність індивіда, характер трудової діяльності, якою зайнята спільність у цілому і кожна окрема родина – головний і первинний механізм соціалізації, економічний і соціальний статус батьків і найближчих родичів дитини і т.д.