Питання для обговорення:

1. Моральні мотиви та ціннісні орієнтації.

2. Добро та справедливість.

3. Щастя. Моральні цінності дружби та кохання.

4. Сенс життя та ставлення до життя.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

Вивчення цієї теми слід розпочати з тлумачення поняття моральні мотиви. Деонтологія – це вчення про обов’язок. Людина робить воліючи й уникаючи: 1. Переважно все, що сприяє фізичному й соціальному життю людини (сила, здоров’я, турбота про батьків, краса). Тут задіяний етичний критерій самодостатності, що виділяє в поведінці морально належне. 2. Уникне все, що не сприяє життю. Тут задіяний прагматичний критерій природосообразной доцільності. Розуміння обов’язку в історії змінюється. На місце гордого своєю автаркією стоїка прийшов гідний громадянин. Людина виконує обіцянку (спонукається до виконання обіцянки), тому що в неї є почуття обов’язку (Юм). На волю людини впливають схильності (почуття, інтереси, потреби), і тому під моральним впливом людина примушує себе. Обов’язок – це примус до вчинку за моральним законом. Обов’язок протистоїть схильностям. Вчинок моральний, коли він відбувається заради обов’язку (за І. Кант). Виконуючи обов’язок, належне, людина тим самим належить до людства, тобто їй притаманна людяність.

Моральний закон є самим дієвим мотивом людини. Через існування мотиву моральний закон і практикується людиною. К. Маркс уважав, що мораль відчужена від реальних індивідів, а комуністичне братерство знімає абстрактну спільність людей. Братерство, солідарність людей задає надособистісні норми. Ф. Ніцше сатверджував, що коли людина діє без задоволення, а просто як частка «обов’язку», то тоді людина руйнується, руйнується її надлюдське. Надлюдина не має обов’язком, крім власної волі до влади. М. Шелер вважав, що обов’язок визначається цінностями. М. Шелер стверджував, що основи моральних норм в існуванні цінностей, виявлення цих цінностей.

Перш ніж перейти до вивчення окремих етичних категорій, потрібно розглянути поняття ціннісні орієнтації. Обираючи ту чи іншу цінність, людина тим самим формує свого роду довгостроковий план своєї поведінки й діяльності, визначає тривку смислову перспективу останньої. Якщо мотивація дає відповідь на питання, чому, для чого людина діє певним чином, то доповнююча її ціннісна орієнтація висвітлює те, заради чого діє людина, чому вона присвячує свою діяльність. Стосовно до міжлюдських стосунків і суспільного життя загалом справедливість вимагає етично обґрунтованого розподілу благ між людьми (хоча конкретні засади такого обґрунтування в різні часи і в різних культурах, звісно, виявляються різними) — так в етику вводиться уявлення про суспільство як певного роду системний об'єкт. Моральні норма, принцип, оцінка, ідеал, ціннісна орієнтація, моральні якості особистості – це і є моральні цінності, або цінності моральної свідомості. Поряд з ними у моральній свідомості існує система понять, що відбивають більш високий рівень цінностей моралі взагалі і моральної свідомості зокрема. Це поняття добра і зла, справедливості і блага, сенсу життя і щастя, обов’язку і совісті, гідності і честі, любові і дружби, відповідальності тощо. Вони називаються вищими, оскільки забезпечують моральну саморегуляцію поведінки і діяльності людини. На різних етапах суспільного розвитку уявлення про добро включали у себе ідею корисності, цінності, у тому числі, і матеріальних благ, майна тощо. З розвитком духовної культури й моралі як її складової під добром розуміється все те, що забезпечує розвиток у суспільстві і людині гуманності, свободи, єднання людей, духовної злагоди. Це доброзичливість і взаємодопомога, взаєморозуміння і співпраця, милосердя і повага, співчуття і співпереживання, все те, що забезпечує не стільки етикетну, скільки моральну культуру спілкування.

Під моральним злом розуміється все те, що перешкоджає єднанню людей, гармонізації суспільних відносин. Це насильство і злочинність, скупість і грубість, байдужість до інтересів людини і суспільства, крайні форми егоїзму, агресивності, підлість. Зло є одним з основних понять моральної свідомості і категорія етики, у якій відбиваються негативні сенси, боки суспільного і морального життя людей і стосунків між ними.