Рекомендована література:

1. Борзова Е.П. История мировой культуры / Е.П. Борзова. – СПб. : Изд-во «Лань», 2001. – 672 с.

2. Гуревич П.С. Культурология. М.: Проект, 2003. – 336 с.

3. Історія світової культури: Навчальний посібник/під ред. Л.Т. Левчука. – К.: Либідь, 2000. – 368с.

4. Історія української та зарубіжної культури ХХ ст. / за ред. Мєднікової Г.С. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2002. – 214 с.

5. Історія української та зарубіжної культури: навч. посібник / [Б.І. Білик, Ю.А. Горбань, Я.С. Калакура та ін.]. – К.: Вища школа: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 326 с.

6. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2002. – 508 с.

7. Культурология ХХ век: Энциклопедия. – Т.1-2. – С.-Пб.: Университетская книга, 1998. – 512 с.

8. Культурология. История мировой культуры: Учебное пособие для вузов / Под ред. А.Н. Маркова, Л.А. Никитич и др. – М.: Культура, ЮНИТИ, 1995. – 224 с.

9. Культурологія. Курс лекцій / Під ред. А.Г. Баканурського, Г.Є.Краснокутського, Л.Л. Сауленко. – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 208с.

10. Культурологія. Навч. посібник / За ред.І.І.Тюрменко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с.

11. Лук’янець В. С., Соболь О.М. Філософський постмодерн. – К., 1998. – 305 с.

12. Ортега-і-Гасет Х. Бунт мас. // Вибрані твори. К.: Основи, 1994. – 420 с.

13. Українська та зарубіжна культура: навч. посібник / за ред. М.М. Заковича. – К. : Знання, 2001. – 550 с.

Семінарське заняття № 7. Феномен української культури. Тенденції розвитку сучасної української культури.

(2 години)

Навчальні цілі:

• з’ясувати сутність поняття «коренізація», «українізація», та визначити відмінності між цими поняттями;

• розглянути особливості розвитку української культури за часів буржуазної революції (1917-1920 рр.);

• з’ясувати вплив сталінізму на украінський культурний розвиток;

• розкрити сутність протиріч культурних процесів 50-70 рр. ХХ ст.

• простежити етапи формування сучасної культури.

Питання для обговорення:

1. Українська культура початку ХХ століття.

2. Національно-культурне відродження в Україні та його занепад (1917 – 1939 рр.)

3. Протиріччя культурних процесів 50-70 рр. ХХ ст.

4. Постмодерністські риси українського мистецтва 80—90-х років і сьогодення.

Методичні поради для підготовки до семінарського заняття:

При підготовці до теми, потрібно зауважити, що українська культура – відкрита система. Відкритість – це здатність вбирати в себе досягнення інших народів (і свого не цурайся, і чужому навчайся). Можливість оригінальності й самобутності української культури в сучасних умовах – це результат прилучення до того, що створено в інші часи й часто іншими народами.

Опановуючи перше питання, потрібно звернути увагу на те, що на початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого – йшов активний пошук нових форм, використання досягнень інших національних культур.

При підготовці до другого питання, студент повинен засвоїти, що новий етап національно-визвольного руху, створював умови для прискореного розвитку національної культури. Культурний розвиток України у 20-і роки – один з разючих феноменів української історії. Уперше за довгі роки українська культура отримала державну підтримку. У 30-ті рр. культура, як і всі сфери суспільного життя, була поставлена під жорсткий ідеологічний і адміністративний контроль. Створювався апарат контролю за мистецтвом, літературою. Всі засоби художнього життя монополізувались державою для однієї цілі, яка стоїть перед цією державою. Людина стала гвинтиком і цьому потрібно було мистецьке і ідеологічне обгрунтування. Об’єднання та асоціації при тоталітаризмі чи авторитаризмі існують ілюзорно. Утруднений моральний розвиток людини, гальмується творчість, нівелюються інтереси громадян.

Вивчаючи матеріал третього питання треба засвоїти, що найбільш стабільним часом радянської історії зовні виглядають 60-80-і роки, але і вони пронизані глибокими внутрішніми протиріччями. Атмосфера кінця 50-х років привела до формування цілого покоління так званих «шестидесятників» – вчених, письменників, художників, які відзначалися непримиренністю до ідеологічного диктату, повагою до особистості, прихильністю до національних культурних цінностей, ідеалів свободи. Художнє життя стало багатшим, різноманітнішим і набагато складнішим, розширюється сфера художньої творчості, з’явились нові театри, ансамблі, академії наук, господарські об’єднання, що дозволяє виявити потенційні таланти і реалізувати їх можливості у сфері культури. Наступила розкованість і плюралізм. Відбувається віднов­лення прав вітчизняної релігійної культури. Відновлюється історична правда, культурна пам’ять народу.

В четвертому питанні слід висвітлити зміни, що відбулися з середини 80-х років, коли в умовах піднесення національної самосвідомості, становлення демократії багато українських літераторів активно включилися у громадсько-політичне життя. Принципово новий статус в наші дні отримала національна культура. У роки незалежності України багато що відродилось і повернулось, багато відкрилось нового, до чого ми не мали доступу. Цьому сприяли перебудовчі, трансформаційні процеси. З одного боку, триває боротьба за подолання загальної кризи, яка охопила всі сторони розвитку суспільства, з іншого – відродження культури, якому гостро протидіють і частина руси­фікованих владних структур, і русифікований пролетаріат. Але по­при це саме завдяки культурі, її творчим процесам, відбувається становлення нашої держави. Культура є головною визначальною системою у її будівництві. У той же час серйозно впливає на всі сфери суспільного життя економічна криза, яку переживала наша Україна в кінці ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Збереження культурної спадщини є важливою складовою піклування про національне багатство України і потребує постійних зусиль не лише з боку державних органів, приватних організацій, але й кожного громадянина. Культура кожного наступного покоління буде набагато бідніша, якщо вона не знатиме культури своїх попередників та не матиме перед очима зразків нашої славетної культурної спадщини.