
- •Методичні рекомендації
- •Список рекомендованої літератури з теми
- •Зміст і обсяг поняття
- •Види понять
- •Типи відношень між поняттями
- •Правила та можливі помилки в поділі понять
- •Семінарське заняття № 2 Тема: судження
- •Список рекомендованої літератури з теми
- •Склад простого судження
- •Категоричні судження та їх види
- •Розподілення термінів у категоричних судженнях
- •Логічний квадрат
- •Семінарське заняття № 3 Тема: Основні закони логіки
- •Список літератури
- •Закон подвійного заперечення
- •Закон ідемпотентності
- •Закон комутативності
- •Закон контрапозиції
- •Закон складної контропозиції
- •Закон асоціативності
- •Закон дистрибутивності
- •Закони де Моргана
- •Семінарське заняття № 4 Тема: Умовиводи
- •Список літератури
- •Правила фігур силогізму
- •Питання для самоконтролю та практичні завдання з теми:
- •Семінарське заняття № 5 Тема: Логічні основи аргументації
- •Список рекомендованої літератури з теми
- •Конспект
- •Правила і типові помилки стосовно тези
- •Правила і типові помилки стосовно аргументів
- •Правило і типові помилки стосовно демонстрації
- •Питання для самоконтролю та практичні завдання з теми:
Семінарське заняття № 5 Тема: Логічні основи аргументації
(1 година)
План
-
Поняття доведення.
Поняття спростування.
Правила доказового міркування.
Дискусія. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки.
Список рекомендованої літератури з теми
Хоменко І.В. Логіка – юристам, К.,2003, с.219-233
М.Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.239-274
В.Х.Арутюнов, В.М.Мішин, Д.П.Кирик Логіка, К., 2000, с.56-59
І.В.Хоменко, І.А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.208-246
В.И.Кирилов, А.А.Старченко Логика, М., 1995, с.199-237
Конспект
Поняття доведення
Доведення – це обґрунтування істинності одного положення (судження, гіпотези, концепції) з допомогою інших шляхом побудови відповідного міркування.
У структурі доведення розрізняють тези, аргументи і демонстрацію.
Тези – положення, що обґрунтовуються.
Вона виражається у формі судження чи системи суджень. Щоправда, іноді з риторичних міркувань їй надають форму запитання. Наприклад: “В якому зв’язку перебувають чуттєві та логічні форми пізнання людиною світу?”
Аргумент (логічна основа, підстава, досвід, доказ) – положення, з допомогою якого обґрунтовується теза.
Роль аргументів можуть відігравати аксіоми, постулати, очевидні положення, факти, закони науки, логічні операції визначення та поділу понять тощо.
Демонстрація – форма логічного зв’язку між тезою та аргументами.
Вона виявляється в тих схемах, за якими будуються різні види умовиводів та їх модифікації. Наприклад, нашою тезою буде судження “Нещирість викликає недовіру”.
Доведення здійснюють у формі демонстративного міркування (дедукція, повна та математична індукції) або за схемою недемонстративного міркування (неповна індукція, аналогія). Перше забезпечує достовірний висновок, друге – лише ймовірний.
Залежно від способу встановлення істинності тези розрізняють пряме й непряме доведення.
Пряме доведення – доведення, в якому з аргументів, пов'язаних за певною схемою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з проголошеною тезою.
Прикладом прямого доведення може бути наведене міркування про нещирість.
Непряме доведення – доведення, в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.
При цьому вдаються до закону виключеного третього, згідно з яким із двох суперечних суджень (тези і антитези – в нашому випадку) одне неодмінно істинне, друге – хибне, а третього й бути не може.
Непрямі доведення поділяють на апагогічні та розділові.
Апагогічне доведення – непряме доведення, в якому з антитези виводять наслідки, що явно суперечать дійсності або відомим істинним і достовірним положенням.
Звідси роблять висновок, що антитеза є хибною, а теза – істинною. Підставою для висновку про хибність антитези є таблиця істинності імплікації: якщо антецедент (у нашому випадку – антитеза) є істинним, а консеквент (наслідок) – хибним, то імплікація загалом є хибною.
Розділове доведення – непряме доведення, яке полягає в тому, що із розділового судження, до складу якого входить теза, послідовно виключаються всі альтернативи, крім однієї – тези.
Наприклад, якщо слідчому було відомо, що злочин «ікс» могла вчинити тільки одна із чотирьох осіб – або А., або В., або С., або В., а пізніше послідовно було встановлено алібі В., потім – С. і В., то у такий спосіб опосередковано доведено, що злочин «ікс» вчинила особа А.