Семінарське заняття № 5 Тема: Логічні основи аргументації

(1 година)

План

Поняття доведення. Поняття спростування. Правила доказового міркування. Дискусія. Правила ведення дискусії. Мистецтво полеміки.

Список рекомендованої літератури з теми

1. Хоменко І.В. Логіка – юристам, К.,2003, с.219-233

2. М.Г.Тофтул Логіка, К., 1999, с.239-274

3. В.Х.Арутюнов, В.М.Мішин, Д.П.Кирик Логіка, К., 2000, с.56-59

4. І.В.Хоменко, І.А.Алексюк Основи логіки К., 1996, с.208-246

5. В.И.Кирилов, А.А.Старченко Логика, М., 1995, с.199-237

Конспект

Поняття доведення

Доведення – це обґрунтування істинності одного положення (судження, гіпотези, концепції) з допомогою інших шляхом побудови відповідного міркування.

У структурі доведення розрізняють тези, аргументи і демонстрацію.

Тези – положення, що обґрунтовуються.

Вона виражається у формі судження чи системи суджень. Щоправда, іноді з риторичних міркувань їй надають форму запитання. Наприклад: “В якому зв’язку перебувають чуттєві та логічні форми пізнання людиною світу?”

Аргумент (логічна основа, підстава, досвід, доказ) – положення, з допомогою якого обґрунтовується теза.

Роль аргументів можуть відігравати аксіоми, постулати, очевидні положення, факти, закони науки, логічні операції визначення та поділу понять тощо.

Демонстрація – форма логічного зв’язку між тезою та аргументами.

Вона виявляється в тих схемах, за якими будуються різні види умовиводів та їх модифікації. Наприклад, нашою тезою буде судження “Нещирість викликає недовіру”.

Доведення здійснюють у формі демонстративного міркування (дедукція, повна та математична індукції) або за схемою недемонстративного міркування (неповна індукція, аналогія). Перше забезпечує достовірний висновок, друге – лише ймовірний.

Залежно від способу встановлення істинності тези розрізняють пряме й непряме доведення.

Пряме доведення – доведення, в якому з аргументів, пов'язаних за певною схемою міркування, безпосередньо випливає висновок, який повністю збігається з проголошеною тезою.

Прикладом прямого доведення може бути наведене міркування про нещирість.

Непряме доведення – доведення, в якому істинність тези обґрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.

При цьому вдаються до закону виключеного третього, згідно з яким із двох суперечних суджень (тези і антитези – в нашому випадку) одне неодмінно істинне, друге – хибне, а третього й бути не може.

Непрямі доведення поділяють на апагогічні та розділові.

Апагогічне доведення – непряме доведення, в якому з антитези виводять наслідки, що явно суперечать дійсності або відомим істинним і достовірним положенням.

Звідси роблять висновок, що антитеза є хибною, а теза – істинною. Підставою для висновку про хибність антитези є таблиця істинності імплікації: якщо антецедент (у нашому випадку – антитеза) є істинним, а консеквент (наслідок) – хибним, то імплікація загалом є хибною.

Розділове доведення – непряме доведення, яке полягає в тому, що із розділового судження, до складу якого входить теза, послідовно виключаються всі альтернативи, крім однієї – тези.

Наприклад, якщо слідчому було відомо, що злочин «ікс» могла вчинити тільки одна із чотирьох осіб – або А., або В., або С., або В., а пізніше послідовно було встановлено алібі В., потім – С. і В., то у такий спосіб опосередковано доведено, що злочин «ікс» вчинила особа А.