1) Господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

2) Позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

(Із змінами і доповненнями, внесеними

 згідно із Законом України від 21.06.2001 р. N 2539-III)

Коментована стаття регулює питання, пов'язані із наданням відзиву на позовну заяву.

Частина 1 коментованої статті містить норму про те, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву. Ця норма має диспозитивний характер, оскільки надіслання відзиву не є обов'язковим.

Відзив - процесуальний документ, у якому відповідач викладає свої заперечення проти позову та їх матеріально-правові й процесуальні підстави.

Відзив надсилається відповідачем після того як він отримав ухвалу про порушення провадження у справі. Господарському суду надсилається оригінал відзиву на позовну заяву та документи, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог.

Позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, надсилається копія відзиву. Відповідач до відзиву може додати й копії документів, на яких ґрунтуються заперечення проти позову і які відсутні в цих осіб, хоча коментована стаття цього не передбачає.

Водночас, незважаючи на диспозитивність норми про надіслання відзиву, господарський суд може зобов'язати відповідача надати відзив на позовну заяву та встановити строк для надання відзиву.

Частина 2 коментованої статті встановлює, що відзив повинен бути підписаний повноважною особою відповідача чи його представником.

ГПК не містить правила щодо підписання відзиву на позовну заяву особою, яка не може власноручно поставити підпис через хворобу або фізичну ваду. Уявляється, що в такому випадку за дорученням особи, яка не може підписатися власноручно, текст відзиву в її присутності може підписати інша особа. Підпис іншої особи на тексті відзиву засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, з зазначенням причин, із яких текст відзиву не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Юридична особа відповідно до ст. 92 ЦК набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Отже, від імені юридичної особи відзив на позовну заяву підписує повноважна посадова особа, повноваження якої ґрунтуються на установчих документах чи приписах закону.

Якщо юридичну особу очолює виконувач обов'язків керівника, він має право підпису на підставі рішення (наказу) про призначення його виконувачем обов'язків, якщо в цьому рішенні (наказі) відсутні обмеження щодо права підпису.

Якщо юридичну особу очолює колегіальний орган, відзив на позовну заяву підписується одним із членів колегіального органу, якого уповноважено рішенням колегіального органу. Відзив може бути підписаний й усіма членами колегіального органу.

Питання про повноваження на підписання відзиву від імені юридичної особи вирішується на підставі установчих документів юридичної особи.

Від імені юридичної особи, що ліквідується, відзив підписується головою ліквідаційної комісії, крім випадків, коли відповідно до ст. 60 ГК повноваження покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

У процедурах банкрутства юридичної особи відзив може підписуватись арбітражним керуючим. Його повноваження на це випливають із норми ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої арбітражний керуючий має право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 23 ГПК позов може бути подано до кількох відповідачів. У такому випадку відзив на позовну заяву може бути подано спільно усіма відповідачами або кожним відповідачем окремо.

Частина 3 коментованої статті встановлює вимоги щодо змісту відзиву на позовну заяву.

У відзиві мають бути викладені:

а) найменування позивача і номер справи;

б) мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство;

в) докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги;

г) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву (зокрема, про надіслання копій відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

У відзиві можуть бути зазначені інші відомості. Але слід мати на увазі, що це можуть бути лише відомості, що мають значення для справи. Будь-які відомості, що не стосуються справи, не повинні братися до уваги.

Частина 4 коментованої статті встановлює, що коли відзив на позовну заяву підписано представником відповідача, до відзиву має бути додана довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

  

Стаття 60. Подання зустрічного позову

Відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 07.07.2010 р. N 2453-VI)

Коментовану статтю присвячено питанням подання зустрічного позову. Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем позивачу для одночасного розгляду з первісним позовом109. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача.

Зустрічний позов має певну специфіку, яка відрізняє його від інших видів позовів (зокрема, й від первісного). По-перше, право подання зустрічного позову має не будь-який учасник процесу, а лише відповідач за первісним позовом; пред'являється він до первісного позивача. По-друге, подання зустрічного позову є можливим лише до винесення судом першої інстанції рішення за первісним позовом. По-третє, зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або заліком, або спростуванням його частково чи повністю, або розглядом в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог110.

Частина 1 коментованої статті визначає, що право на пред'явлення зустрічного позову надається відповідачу (відповідачам) у справі. Це право може бути реалізовано лише в господарському суді першої інстанції до винесення цим судом рішення по суті. Таким чином, установлено строк для подання зустрічного позову вказівкою на подію, яка повинна настати (винесення рішення). Це обмеження кореспондує з нормою ст. 101 ГПК, згідно з якою під час розгляду справи в апеляційному порядку господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У п. 22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" наводиться відповідь на запитання, чи може апеляційний господарський суд у випадку виявлення неправильного застосування місцевим господарським судом приписів статті 60 ГПК усунути виявлені порушення в межах своїх повноважень. Зазначається, що згідно із статтею 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Отже, апеляційна інстанція не лише може, а й зобов'язана перевірити правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, в тому числі статті 60 ГПК. Водночас, слід мати на увазі, що відповідно до частини третьої статті 101 ГПК в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. В абз. 2 п. 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" також зазначено, що не повинні застосовуватись апеляційним судом правила про, зокрема, подання зустрічного позову (стаття 60 ГПК). Отже, апеляційна інстанція не вправі прийняти зустрічний позов і розглянути відповідні вимоги, якщо зустрічний позов не подавався до місцевого господарського суду.

Оскільки відповідач набуває свого процесуального статусу з моменту винесення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, право на подання зустрічного позову виникає у відповідача з моменту винесення господарським судом цієї ухвали. Якщо позовну заяву за зустрічним позовом подано до винесення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду і порушення провадження у справі, ця позовна заява не повинна прийматися судом і підлягає поверненню.

Якщо відповідачів у справі два та більше, вони вправі звернутися зі спільним зустрічним позовом до позивача. Якщо у справі беруть участь два чи більше позивачів, відповідач вправі звернутись із зустрічним позовом до кожного окремо або всіх відповідачів.

Якщо в результаті касаційного перегляду рішення воно скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, відповідач під час нового розгляду вправі пред'явити зустрічний позов.

Оскільки третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, вступає у справу поданням позову, відповідач може подати зустрічний позов відносно позову, поданого такою третьою особою.

Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Відповідно до ст. 601 ЦК зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Стаття 602 ЦК встановлює, що не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, установлених договором або законом.

Стаття 603 ЦК визначає правила зарахування у випадку заміни кредитора. У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, на момент його виконання;

в) задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Найчастіше це - позов про визнання договору недійсним або позов про визнання права. У таких випадках задоволення зустрічного позову тягне за собою відмову у первісному позові повністю чи частково.

Відсутність однієї з перелічених підстав прийняття зустрічного позову тягне за собою повернення зустрічної позовної заяви з посиланням на ст. 60 ГПК України.

Частина 2 коментованої статті встановлює, що позовна заява за зустрічним позовом подається за загальними правилами подання позовів. Це означає, що позов повинен бути поданий з додержанням вимог статей 54 - 58 ГПК щодо форми і змісту позовних заяв. Водночас існує виняток із загальних правил подання позовів щодо територіальної підсудності: зустрічний позов незалежно від його територіальної підсудності подається до господарського суду за місцем розгляду первісного позову. На подання зустрічного позову не поширюються також і правила виключної підсудності, встановлені у ст. 16 ГПК.

У п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. N 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" зазначено, що у вирішенні питання про підсудність зустрічних позовних заяв слід виходити з того, що за змістом частини 1 статті 60 ГПК зустрічний позов завжди розглядається спільно з первісним позовом в тому ж суді, в провадженні якого перебуває справа за первісним позовом, включаючи випадки, коли відповідач за зустрічним позовом є організацією, зазначеною в частині четвертій статті 16 ГПК.

Якщо позовну заяву за зустрічним позовом подано з порушенням вимог, викладених у ст. ст. 54 - 58 ГПК, господарський суд повертає позовну заяву на підставі ст. 63 ГПК. У випадку відсутності підстав прийняття зустрічного позову для сумісного розгляду з первісним позовом, установлених ч. 1 коментованої статті, позовна заява підлягає поверненню відповідно до ст. 60 ГПК.

Вищий господарський суд України в п. 17 інформаційного листа від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, як має діяти господарський суд у разі подання відповідачем зустрічного позову в останній день процесуального строку розгляду первісного позову, відповів таке. Відповідно до частини першої статті 60 ГПК зустрічний позов подається для спільного розгляду з первісним позовом. Оскільки первісний позов підглядає розглядові у строк, визначений згідно із статтею 69 названого Кодексу починаючи від дня одержання позовної заяви, то й зустрічний позов має бути розглянутий у той же строк починаючи від дня одержання первісної позовної заяви. Якщо зустрічний позов подано в останній день згаданого строку, то за необхідності строк вирішення спору з урахуванням наведеної обставини може бути продовжений згідно з частиною третьою статті 69 ГПК.

У п. 18 цього ж листа на запитання, яку процесуальну дію має вчинити господарський суд у разі надходження до нього зустрічного позову після прийняття судового рішення у справі за відсутності передбачених статтею 63 ГПК підстав для повернення такого позову, дається така відповідь. Згідно з частиною першою статті 60 ГПК відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Наведений законодавчий припис виключає можливість розгляду господарським судом після прийняття ним рішення у справі будь-якого позову в цій же справі саме як зустрічного. Водночас, якщо позов, поданий тією чи іншою особою як "зустрічний" після прийняття судового рішення у справі, відповідає вимогам статей 54 - 58 ГПК, він приймається судом на загальних підставах, а якщо справа за цим позовом не підсудна даному господарському суду, він надсилає матеріали останньої за встановленою підсудністю в порядку статті 17 ГПК.

У коментованій статті встановлено, що у випадку прийняття зустрічного позову до одночасного розгляду з первісним позовом суд виносить ухвалу. Питання про прийняття зустрічного позову повинно вирішуватися ухвалою на підставі ст. 86 ГПК, але має виноситися ухвала не про порушення провадження у справі за зустрічним позовом, а про прийняття зустрічної позовної заяви для спільного розгляду з первісним позовом.