- •Присвячується передмова
- •Уведення
- •1 Сучасний електропривод, його особливості, стан і напрямки розвитку
- •1.1 Елементи автоматизованого електропривода
- •1.1.1 Силові елементи
- •1.1.2 Елементи керування
- •1.2 Особливості й тенденції розвитку сучасного електропривода
- •1.3 Курс теорія електропривода
- •1.4 Короткий історичний нарис розвитку еп
- •Механіка електропривода
- •2.1 Елементи механічної частини електропривода
- •2.2 Рівняння механічного руху
- •2.3 Розрахункові схеми механічної частини електропривода (еп)
- •2.4 Багатомасові механічні системи
- •2.5 Типові статичні навантаження еп
- •2.6 Режими роботи електроприводів
- •3 Статичні характеристики виконавчих механізмів та електродвигунів
- •3.1 Механізми
- •3.2 Електродвигуни
- •3.3 Статичні механічна й електромеханічна характеристики електродвигуна постійного струму незалежного збудження (дпс нз)
- •3.4 Режими роботи електродвигунів
- •3.5 Статичні характеристики дпс нз в гальмівних режимах
- •3.5.1 Режим рекуперативного гальмування
- •3.5.2 Режим гальмування противвімкненням
- •3.5.3 Режим електродинамічного гальмування
- •3.5.4 Використання електричних способів гальмування електроприводів
- •3.6 Статичні механічні характеристики електродвигунів постійного струму послідовного збудження (дпс пз)
- •3.7 Статичні характеристики дпс пз у гальмівних режимах
- •3.7.1 Режим гальмування противвімкненням
- •Режим електродинамічного гальмування
- •3.8 Статичні механічні характеристики електродвигунів постійного струму мішаного збудження (дпс мз)
- •3.9 Статичні характеристики дпс мз у гальмівних режимах
- •3.9.3 Динамічне гальмування дпс мз
- •3.10 Статичні механічні характеристики асинхронних двигунів (ад)
- •3.10.1 Заступна схема ад
- •3.10.1.1 Параметри заступної схеми:
- •3.10.2 Аналітичний вираз механічної статичної характеристики ад
- •3.11 Механічна статична характеристика ад у координатах s й m ( )
- •3.12 Аналіз механічної характеристики ад , поданої у вигляді спрощеної формули Клосса
- •3.13 Механічна характеристика ад у координатах та (залежність )
- •3.14 Узагальнення властивостей механічних характеристик ад
- •3.15 Механічні характеристики ад у гальмівних режимах
- •3.15.1 Рекуперативне гальмування (з віддачею енергії у мережу)
- •3.15.2 Гальмування противвімкненням
- •3.15.3 Динамічне гальмування
- •3.15.3.1 Динамічне гальмування при незалежному збудженні
- •3.15.3.2 Динамічне гальмування при самозбудженні
- •3.16 Механічні статичні та кутова характеристики синхронних двигунів (сд)
- •3.16.1 Механічні характеристики сд
- •3.16.2 Кутова характеристика сд
- •3.16.3 Механічні статичні характеристики сд у гальмівних режимах
- •3.17 Механічні статичні характеристики двигунів у багатодвигуневому приводі
- •4 Регулювання координат електроприводів
- •4.1 Основні узагальнені показники регулювання швидкості електропривода
- •4.1.1 Точність регулювання
- •4.1.2 Діапазон регулювання швидкості
- •4.1.3 Плавність регулювання швидкості
- •4.1.4 Стабільність кутової швидкості
- •4.1.5 Напрямок регулювання
- •4.1.6 Допустиме навантаження у діапазоні регулювання
- •4.1.7 Швидкодія, коливальність, перерегулювання
- •4.1.8 Економічність регулювання швидкості
- •4.2 Способи регулювання швидкості
- •4.3 Основні способи регулювання швидкості дпс нз
- •4.3.1 Регулювання кутової швидкості за допомогою додаткових резисторів у колі якоря
- •4.3.2 Регулювання швидкості дпс нз змінюванням величини магнітного потоку
- •4.3.3 Регулювання швидкості дпс нз шунтуванням якоря
- •4.3.4 Регулювання швидкості дпс нз змінюванням напруги живлення якоря
- •4.4 Основні способи регулювання швидкості двигунів постійного струму послідовного збудження (дпс пз)
- •4.4.1 Регулювання швидкості дпс пз за допомогою резисторів у якірному колі
- •4.4.2 Регулювання швидкості дпс пз змінюванням магнітного потоку
- •4.4.3 Регулювання швидкості дпс пз змінюванням напруги живлення
- •4.5 Регулювання координат ад
- •4.5.1 Регулювання швидкості ад за допомогою резисторів у колі ротора
- •4.5.2 Регулювання координат ад за допомогою резисторів у колі статора
- •4.5.3 Регулювання швидкості ад змінюванням числа пар полюсів
- •4.5.4 Регулювання координат ад змінюванням напруги живлення статора
- •4.5.5 Частотне регулювання ад
- •5 Перехідні режими в еп
- •5.1 Загальна характеристика
- •5.2 Класифікація виконавчих механізмів у залежності від характеру дії статичного момента опору (мс)
- •5.3 Пуск дпс нз до основної швидкості при одному ступені пускового реостата
- •5.4 Пуск дпс нз до основної швидкості при багатоступінчастому пусковому резисторі
- •5.5 Пуск дпс нз з урахуванням електромагнітного перехідного процесу
- •5.6 Перехідний режим динамічного гальмування дпс нз
- •5.7 Перехідні режими в еп з трифазними асинхронними двигунами
- •6 Вибір електродвигунів
- •6.1 Нагрівання й охолодження двигунів. Класифікація режимів роботи еп у відповідності до характеру змінювання навантаження
- •6.1.1 Тривалий (довготривалий) номінальний режим (s1)
- •6.1.2 Короткочасний номінальний режим (s2)
- •6.1.3 Повторно-короткочасний номінальний режим (s3)
- •6.1.4 Номінальні режими s4 - s8
- •6.1.5 Навантажувальні діаграми електроприводів
- •6.1.6 Розрахунок потужності електродвигуна при тривалому режимі роботи (s1) й незмінному навантажені
- •6.1.7 Розрахунок потужності двигуна при тривалому режимі роботи s1 й змінному циклічному навантаженні
- •6.1.8 Визначення допустимої частості вмикань ад з короткозамкненим ротором
- •Основи автоматичного керування електроприводами
- •7.1 Вступна частина
- •7.2. Зображення й позначення елементів електричних схем. Загальні правила виконання схем
- •7.2.1 Схема електрична структурна. Позначення документа е1
- •7.2.2 Функціональна електрична схема. Позначення документа е2
- •7.2.3 Принципова електрична схема. Позначення документа е3
- •7.2.4 Схема електрична з’єднань. Позначення документа е4
- •7.2.5 Схема електрична підмикання. Позначення документа е5
- •7.2.6 Схема електрична загальна. Позначення документа е6
- •7.2.7 Схема електрична розташування. Позначення документа е7
- •7.2.8 Схеми цифрової та обчислювальної техніки
- •7.2.9 Умовні літерно-цифрові позначення в електричних схемах
- •7.3 Розімкнені системи автоматичного керування
- •7.3.1 Принципи автоматичного керування в розімкнених релейно-контактних системах
- •7.3.2 Керування пуском дпс у функції кутової швидкості
- •7.3.3 Керування пуском дпс у функції струму
- •7.3.4 Керування пуском дпс у функції часу
- •7.4 Замкнені системи автоматичного керування
- •7.4.1 Основи автоматичного керування електроприводів постійного струму
- •7.4.2 Основи автоматичного керування електроприводів змінного струму
- •7.4.3 Стежний електропривод
- •7.4.4 Основи програмного керування еп
- •Перелік посилань
- •Основи електричного привода
1 Сучасний електропривод, його особливості, стан і напрямки розвитку
1.1 Елементи автоматизованого електропривода
Усе різноманіття елементів ЕП поділяють на дві групи:
- силові елементи (через них проходить основний потік енергії);
- елементи керування (призначені для перетворення, підсилення і передачі сигналів керування, до них відносять також елементи захисту, сигналізації й індикації).
1.1.1 Силові елементи
Електромашинні джерела напруги:
- генератори;
- електромашинні підсилювачі.
Силові перетворювачі (електромашинні та статичні):
- перетворювачі змінної напруги у постійну (випростувачі, регулівні й нерегулівні);
- перетворювачі постійної напруги у змінну (інвертори);
- перетворювачі постійної наруги у постійну (імпульсні перетворювачі);
- перетворювачі змінної напруги у змінну (перетворювачі частоти при нерегулівній та регулівній частоті).
Електричні двигуни:
постійного струму;
змінного струму;
крокові двигуни.
Електричні апарати (контактні й безконтактні):
контактори й магнітні пускачі;
автоматичні вимикачі;
вимикачі й перемикачі;
запобіжники.
Елементи механічної частини електропривода:
передачі;
перетворювальні ланки.
Електромагнітні муфти:
з механічним зв’язком;
зі зв’язком електромагнітним полем.
1.1.2 Елементи керування
Електричні апарати (контактні й безконтактні):
вимикачі й перемикачі;
універсальні перемикачі;
кнопки керування;
реле;
командоапарати;
запобіжники.
Давачі:
положення;
швидкості;
струму;
напруги;
момента й таке інше.
Електричні машини систем автоматики:
силові й виконавчі двигуни;
сельсини;
тахогенератори;
обертові трансформатори;
електромеханічні пристрої гіроскопічних систем.
Коректувальні елементи:
пропорційні (R, потенціометри);
інерційні (RC, , обертові трансформатори);
інтегрувальні (RC, тахогенератори);
диференціювальні (RC, тахогенератори).
Блочні елементи керування:
аналогові;
цифрові;
мікропроцесори;
ЕОМ.
1.2 Особливості й тенденції розвитку сучасного електропривода
Індивідуальний автоматизований ЕП зараз має надзвичайно широке застосування в усіх сферах життя та діяльності людини.
Завдяки вищеназваним властивостям ЕП удосконалення технічних показників його у всіх галузях застосування є основою технічного прогресу.
Широчинь застосування ЕП визначає винятково, широкий діапазон потужностей ЕП (від тисячної частки вата до десятків тисяч кіловатів). Наприклад, потужність ЕП деяких медичних зондів й медичних інструментів складає усього 0,003 Вт, а потужність ЕП прокатних станів більше 10 000 кВт.
Унікальні за продуктивністю промислові установки, такі як:
металургійні прокатні стани;
шахтні піднімальні машини;
екскаватори гірничо-добувної промисловості;
важкі монтажні та будівельні крани;
- протяжні й високошвидкісні конвеєрні установки;
- важкі металорізальні верстати й оброблювальні центри й таке інше.
Устатковуються вони надпотужними ЕП з застосуванням унікальних електричних машин, перетворювачів й керуючих пристроїв. Керуючі пристрої забезпечують широкі можливості регулювання потоку електричної енергії, що надходить в електричний двигун, з метою регулювання координат, керування рухом ЕП й параметрами технологічного процесу.
Керуючий пристрій ЕП будується на основі використання електроніки й мікроелектроніки. Сучасні керуючі пристрої головним чином мікропроцесорні або мають ЕОМ.
У всьому діапазоні потужності ЕП знаходять застосування сучасні системи програмного керування, пристрої оптимізації роботи ЕП й виробничого механізму за тими чи іншими критеріями, використовуються принципи адаптивного автоматичного керування.
ЕП є основою комплексної механізації і автоматизації. У сучасній ієрархії керування технологічними процесами ЕП займає нижчу ступінь, на якій вироблені вищими рівнями командні сигнали матеріалізуються у переміщення (механічний рух) виконавчих механізмів, у тому числі й автоматичній роботі їх за закладеними в систему керування ЕП жорсткими або адаптивними програмами.
Тому фізичні властивості ЕП, його регулівні можливості, особливо у сучасних технологіях, мають вирішальне значення.
Однією з проблем виробництва є енергозбереження, а оскільки споживання ЕП складає приблизно 50% усієї виробленої електроенергії, то проблема підвищення економічності ЕП є одним з основних напрямків їх створення та експлуатації.
Сучасному ЕП також притаманні такі тенденції розвитку.
1 тенденція. Розширення сфери застосування регулівного ЕП в останній час в основному за рахунок використання ЕП змінного струму з мікропроцесорним керуванням. Крім того, утворення нових напрямків та галузей діяльності людини розширює сферу застосування спеціальних ЕП (побут, побутова техніка, космос, освоєння світового океану і морських глибин і таке інше) [3].
2 тенденція. Удосконалення ЕП пов’язане з науко-технічним прогресом, особливо досягнення матеріалознавства та мікроелектроніки. Розробка електродвигунів нових серій, особливо змінного струму та крокових електроприводів [4, 5].
3 тенденція. Підвищення технологічних вимог до динамічних та точністних показників ЕП, розширення та ускладнення функцій ЕП, особливо пов’язаних з керуванням технологічними процесами.
4 тенденція. Підвищення рівня автоматизації стимулює створення роботів, маніпуляторів, гнучких автоматичних ліній і виробництв.
5 тенденція. Уніфікація елементної бази ЕП, створення комплектних ЕП на базі модульно-блочного принципу, мікропроцесорних ЕП.
6 тенденція. Спрощення механічної частини ЕП, спрощення їх кінематичного ланцюга за рахунок удосконалення функцій регулювання безпосередньо електромашинного перетворювача. Створення лінійних та зворотньо-поступальних необертових електричних двигунів. Конструктивне поєднання двигуна й виконавчого механізму. Вбудова електродвигуна у механічну конструкцію механізму і таке інше.