VIII. Translate into English.

Аудиторські процедури – це сукупність відповідних дій аудитора щодо перевірки фінансово-господарської діяльності, стану обліку і фінансової звітності юридичних і фізичних осіб, зайнятих підприємством. Аудитор спочатку збирає і аналізує інформацію, необхідну для оцінювання достовірності бухгалтерського балансу і фінансової звітності, вивчає статутні документи, виявляє відхилення стану діяльності підприємства від того, який передбачено статутними документами.

Зарубіжний досвід передбачає такі етапи аудиторської перевірки:

Ознайомлення з персоналом і планом.

Отримання і документування інформації про клієнта, структуру контролю, у тому числі в окремих випадках про засоби контролю для оцінки внутрішнього ризику і ризику під час контролю.

Розробка плану проведення перевірок у рамках аудиту.

Проведення допоміжних перевірок засобів контролю. (після проведення перевірок на суттєвість), що дають змогу підвищити рівень впевненості стосовно окремих цілей аудиторської перевірки і бухгалтерських рахунків.

Проведення перевірок на істотність, оцінювання і реєстрація достатньо переконливих доказів того, що судження управлінської ланки, відображені у бухгалтерських балансах і фінансових документах, є обґрунтованими і дають змогу досягти відповідних цілей, що стоять перед аудиторською перевіркою.

Використання кінцевих аналітичних та інших процедур, а також аналіз і оцінювання результатів аудиту.

Складання аудитором звіту і надання інформації про недоліки у структурі контролю.

IX. Summaries the text in about 50 words.

I.

Аудит – це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб’єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.

Це визначення суттєво відрізняються від визначення аудиту згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність». За законом, аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідальності чинному законодавству та встановленим нормативам.

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.

В Україні ж за наявності Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов’язань і господарських операцій підприємств і організацій опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з іншого – обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю деяких важливих моментів, наприклад усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств.

Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудит – це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

II.

Організацію управління аудитом в Україні очолює Аудиторська палата України (АПУ). Аудиторська палата є незалежним самостійним органом, мета якого – сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи в країні. АПУ функціонує на засадах самоврядування, є юридичною особою, має свою печатку, емблему, рахунки в банках, веде бухгалтерський облік та складає звітність в установленому порядку.

Повноваження АПУ визначаються чинним законодавством і статутом, вона здійснює сертифікацію осіб, що мають намір вести аудиторську діяльність, затверджує норми і стандарти аудиту та програми підготовки аудиторів, веде Національний реєстр аудиторських фірм та аудиторів, створює регіональні відділення, визначає їхні повноваження і контролює діяльність, установлює розмір плати за проведення сертифікації осіб, розглядає скарги на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції. АПУ застосовує до аудиторів стягнення за неналежне виконання своїх професійних обов’язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікатів строком до одного року або анулювання його та виключення з Реєстру. АПУ формується делегуванням до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представнику від Мінфіну України, Головної податкової адміністрації України, Національного банку України, Мін’юсту України, Держкомітету зі статистики. Передбачається також участь представника Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку й окремих фахівців від навчальних наукових та інших організацій.