- •9. Засоби милозвучності української мови
- •10 Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова
- •11 Відмінювання прізвищ. Автобіографія
- •12 Поняття про стилі. Функціональні стилі та їх різновиди
- •13 Лексичні, синтаксичні та структурні особливості української мови
- •14 Класифікація ділових паперів
- •15 Слова «книжні» та «нейтральні»
10 Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова
Таким чином, під синонімами розуміють мовні одиниці або структури, які відрізняються формально, проте мають подібне або однакове значення і, тому, співпадають в корні значення. Синоніми, позначаючи одне явище дійсності, зазвичай, називають його по-різному – наприклад, виділяючи в предметі, що називається, різні його властивості, або характеризуючи даний предмет з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи один і той самий предмет чи поняття, як правило, не є по відношенню одне до одного абсолютно ідентичними словами, як з точки зору семантики, так і з точки зору своїх емоційно-стилістичних властивостей. Вони майже завжди відрізняються одне від одного 1) певними відтінками лексичного значення, 2) емоційно-експресивним забарвленням, 3) приналежністю до певного мовного стилю, 4) областю вживання, 5) здатністю поєднуватись з іншими словами тощо. Як правило, відмінність між синонімами спостерігається одночасно за декількома ознаками.
Як бачимо, синоніми, називаючи один і той самий предмет реальності, завжди відрізняються. Проте, ці відмінності обов’язково передбачають їх номінативну єдність, яка визначає основну ознаку синонімів, - можливість заміни одного слова іншим в певному контекстуальному оточенні.
Як вже неодноразово зазначалось, синоніми відрізняються за своїм звучанням, структурою і походженням. Проте, в мовній системі можна спостерігати і такі синоніми, які на даний момент не повністю відрізняються за своїм значенням і відношенням до контексту. Вони називаються абсолютними синонімами або лексичними дублетами. еобхідно враховувати, що в багатьох випадках в синонімах спостерігають незначні, ледве вловимі відмінності. Мова не терпить “тотожних” слів і виразів. Таке слово чи словосполучення або набуває іншого значення, стилістичного забарвлення, або цілком зникає із вжитку. Тому при вживанні і виборі слів необхідно пам’ятати про найтонші стилістичні забарвлення, область вживання тих чи інших термінів, особисте ставлення і оцінку мовця.
Синонімія – це позначення зв’язків між синонімами. Яскрава синонімія сучасної мови, незалежно української, чи німецької – є одним з багатьох доказів її словникового багатства. Вона дає можливість висловити детальну оцінку думки, можливість урізноманітнити мову, робить мовлення більш образним, дієвим і виразним. Синонімія – явище завжди глибоко національне, вона утворюється в різних мовах різними шляхами. В українській мові, як більшою мірою і в німецькій, синоніми з’явились в результаті утворення нових слів на основі існуючого словникового матеріалу, в результаті поповнення словникового запасу за рахунок лексики територіальних чи професіональних діалектів, частково також жаргонів, або в результаті засвоєння іншомовних слів з лексики інших мов.
Синоніми є показником розвиненості мови, її багатства, гнучкості, вони сприяють урізноманітненню висловлення думок; відображають національну специфіку мови, її самобутність. Наявність синонімів в мові допомагає різноманітити і прикрасити мову, уникаючи стомлюючих повторень. Оскільки синоніми вирізняються своїми функціями в мові і мовленні, вони потребують особливого підходу в процесі перекладу з однієї мови на іншу.
Переклад синонімів являє собою самостійну і достатньо складну проблему. Вона є актуальною, оскільки практика показала, що при опрацюванні текстів іноземною мовою, перекладачі часто стикаються з труднощами в процесі пошуку влучних синонімів. Значну допомогу при пошуку відповідних синонімів пропонують різноманітні синонімічні словники. Справжній перекладач повинен вміти дуже швидко підібрати до будь-якого іноземного слова синонім, що збільшує його словниковий потенціал.
Ще одною чи не найважливішою проблемою є “адекватність” або “еквівалентність” вихідного і перекладеного тексту. Заміняючи в процесі двомовного спілкування текст-оригінал, чи, як прийнято говорити в перекладознавстві, вихідний текст, перекладеним текстом, перекладач тим самим нейтралізує лінгво-етнічний бар’єр, який розділяє різномовних партнерів і надає їм можливість мовного спілкування, яке можна порівняти з можливістю спілкування в рамках одномовної комунікації. При переході до соціально-особистісних бар’єрів додається ще й лінгво-етнічний бар’єр – розбіжність в мовах, закономірностях їх функціонування, культурах мовних партнерів. Завдання перекладача полягає саме в тому, щоб нейтралізувати саме цей - лінгво-етнічний бар’єр. Таким чином, в процесі перекладу перекладач нейтралізує лише ті перешкоди на шляху ефективної мовленнєвої комунікації різномовних учасників спілкування, які є наслідком їх приналежності до різних лінгво-етничних колективів. Перекладач ні в якому разі не повинен руйнувати соціально-групові або індивідуально-особистісні бар’єри. Він також зобов’язаний притримуватись змісту і форми вихідного тексту і докладати всіх зусиль, щоб відобразити їх у перекладеному тексті, але в той самий час занадто не прив’язуватись до тексту-оригіналу.
Тепер підіб’ємо підсумки вищесказаного стосовно вимог до тексту перекладу. Максимально можлива (але яка не виливається в буквалізм) семантично-структурна близькість вихідного і перекладеного текстів дозволяє:
- максимально зберегти в перекладі ідентичність авторської думки;
- збільшити діапазон адекватного заміщення вихідного тексту перекладеним;
- підвищує об’єктивність процесу перекладу і перекладацького рішення.
Пароніми (близькозвучні слова) – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий).
Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:
1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);
2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);
3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).
Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь,заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).
Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.
Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо.
Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/.
В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів виборний і виборчий.
Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/.
Паронімами є такі слова:
Виключно - винятково
Виключно – лише, тільки (... виключно для членів правління...)
Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).
Громадський – громадянський
Громадський – від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).