6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання. На цьому

етапі вчитель має узагальнити набуті знання учнів, акцентувати увагу на осно­вних нових поняттях, які вивчали на уроці. Пропонуючи домашнє завдання, необхідно пояснити зміст роботи, способи й послідовність її виконання. Процес навчання мови в початкових класах (вивчення, засвоєння нового матеріалу, закріплення, осмислення, перевірка, узагальнення, систематизація, по­вторення) на різних уроках засвоєння мовного матеріалу комбінуються по-різному. Відповідно до цього визначаються і різні типи уроків мови з різноманітними структурними схемами (варіантами) їх. Водночас зауважимо, що в процесі за­своєння знань бере участь не тільки інтелектуальна, а й мотиваційна, емоційна та вольова сфери особистості, які також потребують педагогічного керування ними. Наведемо приклади структурних схем уроків різних типів.

Структура уроку засвоєння нових знань

1. Організація учнів для роботи.

2. Актуалізація опорних знань учнів — повторення раніше вивченого мате­ріалу, який органічно пов’язується з новим.

3. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми та мети уроку.

6. Забезпечення принципу диференційованого навчання, індивідуалізації завдань.

7. Дотримання на кожному уроці принципу міжпредметних зв’язків.

8. Забезпечення гігієнічних вимог до організації уроку.

Урок вважається ефективним тоді, коли вчитель забезпечив продуктивну працю учнів, активну розумову діяльність і розвиток їхніх пізнавальних здібнос­тей, створив належні умови для засвоєння конкретних знань, формування вмінь і навичок.

Основна мета кожного уроку полягає не тільки в запам’ятовуванні учнями нових відомостей з мови, а й у розвитку в них уміння самостійно набувати мовні і мовленнєві знання, практичні вміння й навички.

Класифікацію уроків з мови можна здійснювати і за змістом навчального матеріалу: уроки навчання грамоти, розвитку мовлення, уроки каліграфії, уроки формування орфографічних та пунктуаційних навичок, уроки граматики тощо. Швидкий розвиток науки, зростання обсягів інформації потребує від сучасної школи зміни підходів до використання традиційних форм навчання. Однією з ва­гомих подій вітчизняної школи є широке використання в педагогічній практиці нестандартних уроків, які сприяють підвищенню якості навчального процесу, формуванню позитивних мотивів учіння, розвитку мовлення та пізнавальних інтересів школярів.

Форми організації навчальної діяльності учнів на уроці

Залежно від кількості учнів і характеру їх взаємодії між собою та з учителем розрізняють фронтальну, індивідуальну і групову форми навчальної діяльності.

Фронтальна навчальна діяльність полягає у виконанні всіма учнями класу під безпосереднім керівництвом учителя спільного завдання. При цьому вчитель організовує клас для роботи в одному темпі. Проте у фронтальній роботі складність виникає через те, що у сформованих лише за віковою ознакою шкільних класах учні суттєво відрізняються за рівнем навчальних можливостей. Учитель намага­ється згуртувати їх, перетворити клас на працездатний колектив, однак високої активності навчальних дій зазвичай досягти не вдається.

Таким чином, основний недолік фронтальної роботи полягає в тому, що вона не дозволяє повною мірою врахувати індивідуальні особливості учнів, не забез­печує також достатніх умов для навчального спілкування школярів (воно можливе лише з дозволу вчителя, за його ініціативою).

Попри вказані недоліки, фронтальна навчальна діяльність незамінна на етапі первинного засвоєння нового матеріалу. За умови колективного способу навчання учнів та обмеження часу на вивчення конкретних дисциплін у середніх закладах освіти вона дозволяє відразу донести інформацію до значної кількості учнів.

Індивідуальна навчальна діяльність — це самостійне виконання школярем навчальних завдань. За індивідуальної форми організації роботи кожний учень отримує завдання й опрацьовує його самостійно, незалежно від інших (розв’язує задачу, виконує вправу, контрольну роботу, пише твір, диктант тощо).

Індивідуальна навчальна діяльність переважає у виконанні домашніх робіт, самостійних і контрольних завдань у класі. Однією з форм її організації є про­грамоване навчання.

Організація індивідуальної навчальної діяльності має бути ретельно проду­мана з огляду на навчальні можливості учнів. Її використання найдоцільніше на

етапі систематизації й узагальнення знань, а також під час контролю й оцінювання знань. Вона забезпечує активну роботу кожного учня в посильному темпі, а також диференціює завдання.

Групова навчальна діяльність відбувається в невеликих за складом групах у межах одного класу. Досягнення загальної мети групової діяльності реалізується завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими. Дослідження свідчать, що найбільш ефективними є групи з 4—5 осіб, які складаються з різних за успішністю учнів.

Групова навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і спів­робітництва, особливо на етапах закріплення і поглиблення знань, систематизації та узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань.

У школярів з’являються можливості здобувати знання не лише з підручників та від учителів, а й один від одного. Як свідчить шкільна практика, під час групової роботи активізується діяльність усіх її виконавців.

Цінність діяльності малих груп полягає також у тому, що розвивається і вдо­сконалюється мовлення школярів. Традиційно на уроках домінує монолог учителя. Може промайнути ціла навчальна чверть, а учень жодного разу не відповість усно, не доповнить відповідь однокласника. Групова ж діяльність створює умови для засвоєння матеріалу в процесі активного спілкування учнів.