4. Види безробіття

За причинами виникнення безробіття розрізняють:

1) структурне безробіття – виникає з причин професійної чи територіальної нерівності попиту і пропозиції на ринку праці. Воно зумовлене тим, що попит на працю залежить від попиту на товари і послуги, які створені працею,оскільки з часом структура споживчого попиту змінюється відповідно з попитом на працівників. Певні професії та види робіт стають застарілими і не знаходять попиту на ринку праці. Представниками цих професій збільшується чисельність безробітних. До цього виду належать також безробіття пов’язане з територіальною віддільністю робочого місця і працівника, який міг би на ньому працювати. Структурне безробіття є нелегким. Шлях вирішення проблем структурного безробіття полягає у розрахунку системи перепідготовки працівників в орієнтації професійної підготовки на майбутні потреби ринку праці у сприянні професійної та територіальної мобільності працівників.

2) фрикційне безробіття (поточне) – зумовлене свободою вибору працівником роду діяльності і місця роботи. Кожний момент часу частина населення знаходиться у стані пошуку роботи, так як люди добровільно змінюють роботу на таку яка їм краще підходить або вперше обирають роботу, або шукають роботу у зв’язку із закінченням терміну трудового договору на попередній роботі. Цей вид безробіття відображає неповоротність ринку праці у зведені робочих місць і працівників.Оскільки ініціатива звільнення належить працівникові, то традиційно безробіття є неминучим, певною мірою бажаним. Люди шукають і знаходять роботу вище оплачувану і більш продуктивну, що підвищує їхній добробут, збільшує користь для суспільства.

Рівень структурного і фрикційного безробіття разом складають природний рівень безробіття – це той мінімальний рівень в певному суспільстві, який неможливо зменшити який відповідає поняттю повної зайнятості.

3) кон'юктурне безробіття – викликається зміною складу економічної кон’юктури, кризовою фазою економічного циклу. В умовах економічного спаду, а особливо в період кризи, коли похідний від сукупного попиту на працю різко скоротиться, так як згортається виробництво через скорочення попиту на товари і послуги, а пропозиція праці значно збільшиться в результаті падіння рівня життя населення;

4) циклічне безробіття - це безробіття викликане фактичною відсутністю робочих місць при значній кількості безробітних. Для скорочення негативних наслідків циклічного безробіття треба прийняття і виконання соціальних програм забезпечення зайнятості населення, які фінансуються державою;

5) сезонне безробіття – викликане тимчасовим характером виконання робіт, функціонування галузей. На цих роботах інтенсивне навантаження в сезон змінюється простоями в інший час.

5. Державне регулювання зайнятості

Державне регулювання зайнятості може здійснюватись шляхом реалізації заходів активної або пасивної політики зайнятості.

Активна політична зайнятість – це сукупність правових, організаційних і економічних заходів, які проводяться державою з метою зниження рівня безробіття:

1) створення додаткових сфер зайнятості шляхом переструктуризації економіки, створення додаткових робочих місць на державних підприємствах, субсидування, створення нових робочих місць в приватному секторі, створення умов для іноземного інвестування, організації громадських робіт, створення умов для само зайнятості громадян;

2) навчання,підготовка, перепідготовка і зростання кваліфікованих працівників;

3) посилення території і професійної мобільності трудових ресурсів;

4) субсидування частини витрат підприємства на ЗП, перепідготовку і зростання кваліфікованих працівників; зростання гнучких форм зайнятості з метою профілактики звільнень працівників;

5) надання допомоги у працевлаштуванні шляхом активного пошуку і підбору робочих місць.

Пасивна політика зайнятості - спрямована на асигнування коштів, на часткове відшкодування безробітним їх втрат у заходах і передбачає:

1) реєстрацію осіб, які шукають роботу;

2) визначення розміру допомоги по безробіттю;

3) виплата чи надання допомог по безробіттю ;

4) надання простих послуг щодо підбору робочих місць через державну службу зайнятості;

5) впровадження не грошових форм підтримки безробітних і членів їх сімей.