2. Поняття «показники безробіття»
Безробіття – соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що згруповано переважанням пропозиції праці над її попитом.
За українським законодавством, безробітними вважаються громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах ДСЗ, шукають роботу і готові притупити до неї.
Не можуть бути визнані безробітними особи:
1) віком до 16 років за винятком тих, які працювали і були звільнені у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням або ліквідацією підприємства, чи скороченням чисельності персоналу;
2) які вперше шукають роботу і не мають професії або спеціальності;
3) які відмовилися від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації у службі зайнятості;
4) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.
Показники безробіття:
1) чисельність
безробіття (
);
2) рівень
безробіття
(
)
– частка безробітних в загальній
чисельності населення:
;
;
;
3) тривалість безробіття;
4) середня тривалість безробіття – величина, яка характеризує середню тривалість пошуку роботи особами, які мають статус безробітних на кінець аналізованого періоду, а також тими безробітними, які були працевлаштованими протягом даного періоду;
5) середня тривалість пошуку роботи.
3. Форми зайнятості
Форми зайнятості :
1) за способом участі працівника у суспільній праці :
а) зайнятість з наймом;
б) самостійна зайнятість;
2) за стабільністю трудової діяльності :
а) постійна зайнятість, характеризується відносною стабільністю місця роботи;
б) тимчасова зайнятість, пов’язана з міжчасовим, епізодичним та сезонним характером робіт;
3) за формою організації робочого часу :
а) зайнятість протягом повного робочого часу (дня, тижня, сезону, року);
б) зайнятість протягом неповного робочого часу (дня, тижня, сезону, року);
- вимушена зайнятість протягом неповного робочого часу (часткове безробіття) виникає, коли працівник працює на умовах неповного робочого часу, отримує відповідну неповну ЗП, бажає працювати повний час, але з причин скорочення виробництва не має такої можливості. Цей вид зайнятості виникає з ініціативи роботодавця і зумовлений економічними причинами. Наприклад: скорочення обсягів виробництва, структуризація виробництва, циклічний характер обсягів заборгованості;
- добровільна зайнятість протягом неповного робочого часу, коли працівника задовольняє така форма роботи. Виникає з ініціативи працівника і зумовлена соціальними причинами, наприклад : необхідність з підвищення кваліфікації, набуття професії, станом здоров’я, вихованням дітей та іншими соціальними потребами.
4) за статусом діяльності:
а) первинна зайнятість – це основна зайнятість за основним місцем роботи;
б) вторинна зайнятість, якщо крім основного місця роботи чи навчання є інша додаткова зайнятість;
5) за легітимністю працевлаштування:
а) формальна;
б) неформальна.
Зайнятість протягом неповного робочого часу може стосуватися лише найманих працівників, які регулярно, постійно зайняті протягом певної кількості годин. До зайнятих неповний робочий час не належать : сезонні, тимчасові т випадкові працівники.