Теоретичні питання:

1. Періодизація історії фонетики старослов’янської мови. Тотожності та відмінності у фонетичній системі старослов’янської мови на ранньому і пізньому хронологічних зрізах.

2. Доля зредукованих ъ та ь . Тенденції до їх змішування і занепад.

3. Наслідки занепаду зредукованих:

а) загальні;

б) у системі голосних;

в) у системі приголосних.

4. Зміни, не пов’язані з долею зредукованих.

Література:

1. Леута О.І. Старослов’янська мова. – К., 2001. – С.86-91.

2. Станівський М.Ф. Старослов’янська мова. – К., 1983. – С.114-133.

Практичні завдання:

Завдання 1. Підготуйте відповідь на такі питання:

1.1. З чим пов’язано головні зміни у фонетичній системі старослов’янської мови писемного періоду?

1.2. Назвіть найдавніші зміни зредукованих голосних.

1.3. Що таке „подвійна зміна зредукованих голосних”, чому вона так називається?

1.4. Які голосні [о], [е] називають „новими”, або „вторинними”, „секундарними”? Чим відрізняються вони від давніх або етимологічних?

1.5. Які процеси у фонетичній системі старослов’янської мови викликав занепад зредукованих голосних?

1.6. Назвіть головні зміни у фонетичній системі старослов’янської мови, не пов’язані з долею зредукованих.

Завдання 2. Підкресліть у наведених словах сполуки приголосних, які в ІX столітті були неможливими. Поясніть, з яким фонетичним процесом пов’язана поява цих сполук (слова із Леута О.І. Зб. вправ, впр.8 (с.44)).

Завдання 3. На базі слів української мови відтворіть старослов’янські форми ІХ ст. і ХІ ст., поясніть, чим вони відрізнялись і чому: церква, хрест, серп, кров, жертва, плоть, перст, серце, сльоза.

Завдання 4. Назвіть головні зміни у фонетичній системі старослов’янської мови, зумовлені занепадом зредукованих. У тексті, поданому в Леута О.І. Зб. вправ, впр.24 (с.46), знайдіть і письмово поясніть фонетичні процеси, зумовлені долею зредукованих.

Завдання 5. Зробіть повний графемно-фонетичний аналіз слова отьць за схемою:

1. Аналізоване слово.

2. Фонетична транскрипція, враховуючи датацію пам’ятки!

3. Співвідношення між звуками і буквами: а)назвати букви; б)визначити кількість букв і кількість звуків.

4. Поділити слово на склади й охарактеризувати фонетичну структуру кожного складу.

5. Артикуляційно-акустична характеристика звуків:

– голосних (ряд, піднесення, тривалість, резонаторний тембр, лабіалізованість);

– приголосних  (місце творення, спосіб творення, участь голосу й шуму, твердість-м’якість; для р і л складотворчість чи нескладотворчість)

6. Чергування звуків – наявне або можливе.

7. Фонетичні відповідники в українській, російській мовах.

Зразок:

день (Остр. єв., XІ ст.) – [д’ен’], 3 букви: добро, єрь, нашь, єрь

д’ен’ – 1 склад, закритий, прикритий, наголошений.

д – [д'] – приголосний, язиковий, передньоязиковий, проривний, шумний, дзвінкий, пом’якшений.

е – [є] – голосний, переднього ряду, середнього піднесення, ротовий, секундарний.

н – [н'] – приголосний, язиковий, передньоязиковий, носовий, сонорний, пом’якшений.

ь – [ø]

Фонетичні процеси: в XI ст. перестав діяти закон відкритого складу; занепав кінцевий слабкий зредукований, зменшилась кількість складів:

дь-нь – 2 скл., обидва відкриті; д’ен’ – 1 скл, закритий; вивільнена за рахунок занепаду звучність сприяла вокалізації сильного зредукованого і перетворенню його на секундарний голосний повного творення [є]. Як наслідок – в українській і російській мовах спостерігається чергування е // ø : день – дня.

УВАГА! На занятті 6 проводиться міні-тест «Фонетичні процеси, засвідчені в старослов’янських пам’ятках» (на 10-15 хв.)

Заняття 7. Контрольний тест з питань змістового модуля “Фонетика”

Контрольний тест включає основні питання фонетико-фонологічної будови старослов’янської мови; проводиться на спеціально відведеному занятті модульного контролю.