8. Оцінювання навчальної діяльності (за видами роботи)

При вивченні курсу старослов’янської мови (з питань вступу, фонетики, морфології і синтаксису) застосовуються кілька видів контролю знань.

Поточний контроль на семінарських і практичних заняттях через усні відповіді та письмові самостійні роботи у вигляді оцінок „5”, „4”, „3”, „2”.

Поточний контроль за вмінням читати і перекладати старослов’янські тексти, який має 5-ти бальну шкалу вимірювання.

Поточний котроль за виконанням індивідуальних робіт, винесених для самостійного опрацювання. Це можуть бути реферати, анотації, огляди літератури, вправи, підібрані індивідуально форми контролю за рівнем знань з конкретної теми і под.).

Підсумковий модульний (тематичний) контроль через захист здійснених у групах чи самостійно індивідуальних навчальних завдань – фонетичного та граматичного аналізів старослов’янських текстів, кожен з яких оцінюється за 12-бальною шкалою з наступним переведенням в оцінки:

12 – 11 балів – „5” – відмінно А,

10 – 9 балів – „4” – добре В,

8 – 7 балів – “4” – добре С,

6 – 5 балів – „3” – задовільно Д,

4 бали – „3” – задовільно Е,

менше 4-х балів – “2” – незадовільно FX;

через виконання тестових контрольних робіт з фонетики і фонології та морфології старослов’янської мови, які мають 30-бальну шкалу вимірів знань з наступним переведенням в оцінки:

30 – 26 балів – „5” – відмінно А,

25 – 22 бали – „4” – добре В,

21 – 18 балів – “4” – добре С,

17 – 14 балів – „3” – задовільно Д,

13 – 10 балів – „3” – задовільно Е,

9 – 6 балів – “2” – незадовільно FX (недостатній рівень),

до 6 балів – „1” – незадовільно F (низький рівень).

Екзаменаційний контроль, який може здійснюватись у формі письмового тесту на 100 балів із наступним переведенням їх в оцінки

100 – 90 балів – „5” – відмінно А,

89 – 80 балів – „4” – добре В,

79 – 70 балів – “4” – добре С,

69 – 60 балів – „3” – задовільно Д,

59 – 50 балів – „3” – задовільно Е.

Він передбачений для студентів, які хочуть поліпшити показники за результатами підсумкових модульних контролів, або тих, хто навчався за індивідуальним планом чи за програмою екстернатної форми навчання.

І на заняттях, і на іспитах студент повинен виявити як знання теорії, так і практичні навички. До обов’язкових форм контролю за формуванням практичних умінь і навичок належить графемно-фонетичний, граматичний аналіз слова з коментарем усіх типів змін, які відбулися в різні періоди функціонування старослов’янської мови, читання й переклад старослов’янського тексту і синтаксичний його аналіз речення на етапі фіксації в пам’ятці.

Оцінювання теоретичних знань – усні відповіді та відповіді четвертого рівня складності у тестах

Відмінно (5А) ставиться, коли студент повністю засвоїв теоретичний матеріал, логічно і послідовно викладає його, пов’язуючи з вивченим раніше, бачить міжпредметні зв’зки, наводить приклади і коментує їх, порівнює з фактами інших слов’янських мов та сучасної української мови. Пояснює всі мовні зміни в хронології їх протікання, а при сумнівних прикладах – висловлює власні міркування. Обов’язковим є знайомство з додатковою літературою, опрацювання її і використання при висвітленні питання. Студент робить самостійні висновки, висловлює гіпотези, дискутує.

Добре (4В) виставляється за умови, коли студент засвоїв теоретичний матеріал, вільно викладає його, виявляє ознайомлення з додатковою літературою на рівні авторів, їхніх праць з висвітлюваного питання. Наводить приклади. Але у нього є незначні проблеми з усвідомленням системних зв’язків, коментарем мовних явищ. Не завжди дотримується логіки викладу, хоч вільно орієнтується у хронології мовних процесів, але інколи припускається одиничних помилок. Коментує всі мовні процеси, хоч іноді не в хронологічній послідовності.

Добре (4С) студент одержує за зв’язне самостійне відтворення матеріалу, але при неповних відповідях у несуттєвих позиціях (наприклад, студент добре знає зміни проголосних у сполученні з [j], але при цьому не висвітлює особливості цього процесу у західнослов’янських діалектах); відсутні посилання на додаткову літературу, хоч знає авторів найвідоміших робіт; є помилки (не більше двох) у визначенні хронології мовних подій.

Задовільно (3Д) ставиться студенту, який засвоїв матеріал на рівні зв’язного переказування, відтворює вивчене не завжди логічно і послідовно, але не губиться при необхідності навести приклад. Він може коментувати найважливіші фонетичні явища, граматичні зміни, що зумовили самобутній характер старослов’янської мови (палаталізації, сполуки складотворчих р_о, л_о із редукованими, рефлекси *or, *ol, *er, *el, суфікси давніх основ іменників, форми прикметників і под.).

Задовільно (3Е) свідчить про засвоєння матеріалу на рівні невпевненого переказування з порушення логіки викладу і точності вживання термінів. Але студент здатен відтворити теоретичне питання на рівні короткої зв’язної відповіді з одиничними прикладами, намагається коментувати зміни мовних одиниць і йому вдаються окремі етапи аналізу.

Незадовільно (2FX) засвідчує епізодичні знання з курсу, які не дають цілісної уяви про систему старослов’янської мови. Студент не може дати повну відповідь на питання, сплутує різні мовні факти, не орієнтується у їх хронології. Відповідь являє собою окремі речення, твердження, що не підкріплюються прикладами чи доказами.