Схеми аналізів

Схема повного графемно-фонетичного аналізу слова:

1. Аналізоване слово.

2. Фонетична транскрипція, враховуючи датацію пам’ятки!

3. Співвідношення між звуками і буквами: а)назвати букви; б)визначити кількість букв і кількість звуків.

4. Поділити слово на склади й охарактеризувати фонетичну структуру кожного складу.

5. Артикуляційно-акустична характеристика звуків:

• голосних (ряд, піднесення, тривалість, резонаторний тембр, лабіалізованість);

• приголосних  (місце творення, спосіб творення, участь голосу й шуму, твердість-м’якість; для р і л складотворчість чи нескладотворчість).

6. Чергування звуків – наявне або можливе.

7. Фонетичні відповідники в українській, російській мовах.

Схема морфологічного аналізу іменника:

Словоформа – початкова форма, конкретний/абстрактний, істота/неістота, власний/загальний; рід, число, відмінок, тип відмінювання за давньою основою, твердий/м’який варіант, старослов’янський тип відмінювання за флексією; синтаксична роль.

Схема морфологічного аналізу займенника:

Словоформа – початкова форма, родовий/безродовий; розряд; особа (для особових); рід (для родових), число, відмінок; синтаксична роль; відповідник у сучасній українській мові

Схема морфологічного аналізу прикметника:

Словоформа – початкова форма, питання; з яким словом вживається; розряд за значенням; форма (членний/нечленний); рід, число, відмінок, варіант (твердий/м’який); ступінь порівняння; синтаксична функція.

Схема морфологічного аналізу числівника:

Словоформа – початкова форма; розряд за значенням; рід (для тих, що мають), число (для тих, що мають), відмінок, тип відмінювання; група за будовою; тип синтаксичного зв’язку, синтаксична функція; український відповідник.

Схема морфологічного аналізу дієслова:

Словоформа – початкова форма, особова/неособова форма; основа інфінітива, основа теперішнього часу, клас; спосіб, час, особа, число; синтаксична роль.

Схема морфологічного аналізу дієприкметника:

Словоформа – початкова форма, особова/неособова форма; стан, час, форма (коротка/повна); рід, число, відмінок; творення; синтаксична функція; відповідник в сучасній українській мові.

Схема морфологічного аналізу прислівника:

Словоформа – початкова форма (для якісно-означальних!); розряд і група за значенням; ступінь порівняння та засоби його вираження (для якісно-означальних!); походження, від якого слова і яким способом утворений; морфологічна будова; синтаксична роль; відповідник словоформи у сучасній українській мові.

Схеми морфологічного аналізу службових слів:

Прийменник – група за походженням (первинний/вторинний); група за морфемним складом (простий/складний/складений); місце у прийменниково-відмінковій формі (препозиційний/постпозиційний/розірваний); у структурі якого відмінка вживається; відповідник в укр. мові.

Сполучник – група і підгрупа за значенням (сурядний/підрядний); група за походженням (первинний/вторинний); група за морфемним складом (простий/складний/складений); група за вживанням (одиничний/повторюваний/парний); відповідник в укр. мові.

Частка – група за роллю в мовних одиницях (фразова/ словотворча/формотворча); група за місцем (препозиційна/постпозиційна/вільнопозиційна); група і підгрупа за функціонально-семантичними особливостями; до якого слова у реченні чи до всього речення відноситься; відповідник в укр. мові.

Схема синтаксичного аналізу речення:

Речення – 1) структура речення (просте/складне); 2) зв’язок між компонентами складного речення (сурядний/підрядний), різновид складного речення; 3) тип речення за метою висловлення (розповідне/питальне/ спонукальне); 4) тип речення за відношенням до дійсності (стверджувальне/ заперечне); 5) тип речення за способом вираження головних членів (двоскладне/односкладне); 6) поширеність додатковими компонентами; 7) тип речення за наявністю компонентів, необхідних для розуміння думки (повне/неповне); 8) тип речення за ускладненістю компонентами (ускладнене/неускладнене).