2.2. Рубрикація тексту курсової роботи

Рубрикація в курсовій роботі відображає логіку наукового дослідження і тому припускає чіткий підрозділ тексту на окремі логічно супідрядні частини, які показують зв'язок і взаємозалежність окремих структурних частин. У пропонованій курсовій роботі до рубрик відносяться абзац і глава.

Абзац найчастіше розглядають як композиційний прийом, використовуваний для об'єднання ряду пропозицій, що мають загальний предмет викладу. Виклад в абзаці повинне носити чіткий і завершений характер. Це полегшує сприйняття тексту. Абзаци повинні бути послідовно пов'язані один з одним за змістом. Число речень в абзаці різне і коливається в досить широких межах, обумовлених складністю переданої думки. Разом з тим рекомендується робити абзаци розміром менш сторінки і більш одного речення.

Розподіл на більші частини слід здійснювати з урахуванням логічних правил розподілу поняття і загального обсягу роботи. При написанні даної курсової роботи ми рекомендуємо обмежуватися виділенням тільки трьох глав (як виняток четирьох). Заголовки глав повинні точно відображати зміст викладеного тексту. Будь-який заголовок у тексті повинен бути по можливості коротким, але більш, ніж одне слово. Розтягування заголовка на декілька рядків суттєво утрудняє його сприйняття. Традиційно назви рубрик наукових праць мають у середньому 3-7 слів.

3. Мова і стиль курсової роботи

Курсова робота виконується українською або російською мовою. Для викладу всіх складових частин курсової роботи повинен бути задіяний будь-який один з названих мов. Стиль викладу носить більшою мірою авторський характер і підкреслює індивідуальність виконавця, але необхідно враховувати, що традиційно зложилися деякі особливості наукової мови.

Для наукового тексту характерні певна закінченість і цілісність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків є спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, виходить, отже й ін.), суперечливі відносини (однак, тим часом, у той час як, проте), причинно-наслідкові відносини (отже, тому, завдяки цьому, згідне із цим, внаслідок цього, крім того, до того ж), перехід від однієї думки до іншої ( перш ніж перейти к.., звернемося к.., розглянемо, зупинимося на.., розглянувши, перейдемо к.., необхідно зупинитися на.., необхідно розглянути), підсумок, висновок (отже, таким чином, виходить, на закінчення відзначимо, усе сказане дозволяє зробити висновок, підвівши підсумок, слід сказати).

У якості засобу зв'язку можуть використовуватися займенники, прикметники і причастя (дані, цей, такий, названі, зазначені й ін.). В окремих ситуаціях доцільніше вживати такі слова, як «напроти», «втім», «тому що», «насправді» і т.п.

Науковий текст характеризується тим, що в нього включаються тільки точні, отримані в результаті тривалих спостережень відомості і факти. Це обумовлює точність їх словесного вираження і використання спеціальної термінології. Не можна змішувати термінологію «своєї» області знання з термінологією інших наук. Не допускається застосування оборотів розмовної мови, не встановлених правилами орфографії і державними стандартами скорочень слів. Спеціальні терміни і поняття доцільно пояснювати у самому тексті. Іноземні слова слід застосовувати тільки тоді, коли немає рівноцінного слова мовою написання курсової роботи.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на те, який джерело повідомлення, ким висловлена та або інша думка, кому конкретно належить те або інше вираження. У тексті цю умову можна реалізувати, використовуючи спеціальні вступні слова і словосполучення (за повідомленням, по відомостях, на думку, за даними, на нашу думку й ін.).

Сугубо діловий і конкретний характер описів досліджуваних явищ, фактів і процесів майже повністю виключає емоційність і зображальність.

Застосування наукового стилю при викладі матеріалу курсової роботи дозволить досягти необхідної аргументації наукових положень і отриманих в ході дослідження наукових результатів.