Лекція 3. Структура та державне регулювання ринку фінансових послуг
1. Сегментація ринку фінансових послуг.
2. Основні форми та органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
3. Саморегулювання на ринку фінансових послуг.
4. Зарубіжний досвід організації регулювання і нагляду за діяльністю фінансових посередників.
1. Сегментація ринку фінансових послуг.
Сегментація ринку фінансових послуг, на якому діють фінансові посередники, здійснюється за різними ознаками:
1. Залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників ринок фінансових послуг може бути представлений як ринок фінансових послуг банків і небанківських установ (рис. 1).
Рис. 1. Сегментація ринку фінансових послуг за видами діяльності фінансових посередників
До небанківських кредитних установ належать кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди. До небанківських фінансових установ належать страхові компанії; інститути спільного інвестування; установи накопичувального пенсійного забезпечення; компанії з довірчого управління, компанії з управління майном при фінансуванні будівництва житла, торгівці цінними паперами та ін.
2. Відповідно до класифікації інституційних секторів економіки України, розробленої на базі принципів міжнародного стандарту Системи національних рахунків, прийнятих Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва і розвитку, ООН та Світовим банком, кожна інституційна одиниця належить до одного з п'яти секторів економіки:
1) загального державного управління;
2) нефінансових корпорацій;
3) фінансових корпорацій;
4) приватних господарств;
5) некомерційних організацій.
А згідно з останніми корективами Системи національних рахунків (2008), виділяють на такі субсектори (рис. 2):
— центральний банк;
— інші депозитні корпорації;
— фонди грошового ринку;
— інвестиційні фонди (крім фондів грошового ринку);
— страхові корпорації та пенсійні фонди;
— інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та пенсійних фондів);
— допоміжні фінансові організації;
— кептивні фінансові інститути.
Рис. 2. Сегментація ринку фінансових послуг відповідно до стандартів Системи національних рахунків (SNA).
До фінансових корпорацій в Україні згідно з міжнародним стандартом Системи національних рахунків (SNA) належать інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах та мають два рівні поділу.
На першому рівні вони групуються так:
— Національний банк України;
— інші депозитні корпорації: банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва;
— страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди:
— інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів): іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди;
— допоміжні фінансові організації (валютні, товарні та фондові біржі).
На другому рівні фінансові корпорації (крім Національного банку України) поділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, на:
— державні фінансові корпорації;
— приватні фінансові корпорації;
— фінансові корпорації під іноземним контролем.
У більшості країн на ринку фінансових послуг діють різноманітні фінансові посередники як за типом, так і за розміром. У середньому в країнах Єврозони, а також у США одна депозитно-кредитна установа (MFI) припадає на 30-40 тис. жителів, а власне банків – одна установа на 175-180 тис. жителів. У Російській Федерації один комерційний банк припадає на 114 тис. жителів, в Україні – приблизно на 270 тис.
3. За видами фінансових активів, які є об'єктом купівлі-продажу і використання котрих визначає характер договірних відносин, виділяють послуги, які надають фінансові посередники на кредитному, страховому, валютному ринках, на ринку грошей, цінних паперів (рис. 3).
Рис. 3. Сегментація ринку фінансових послуг за видами фінансових активів
4. Функціональна структура ринку фінансових послуг наведена на рис. 4.
Рис. 4. Функціональна сегментація ринку фінансових послуг
Важливим завданням подальшого розвитку ринку фінансових послуг є розширення доступу суб'єктів господарювання та населення до фінансових послуг, а також залучення нових клієнтів, які раніше відмовлялися від їх використання внаслідок невиправдано високої вартості, будь-яких дискримінаційних обмежень або невідповідності вимогам.