Лекція 2: контролюючі органи (адміністратори податків)
1. Система контролюючих органів (фіскальних адміністраторів). 2. Організація Державної податкової служби в Україні. 3. Завдання та права органів податкової служби. 4. Податкова міліція: завдання, організація діяльності та напрями модернізації. 5. Державна митна служба. 6. Фіскальні повноваження Пенсійног фонду України. 7. Координація діяльності контролюючих органів.
1. Для забезпечення надходжень платежів до бюджету в кожній державі створюються спеціалізовані органи. Кількість та компетенція таких органів, їх підпорядкованість і структура залежить від ряду факторів: державного устрою, специфіки бачення проблеми впливовими політичними силами та їх лідерами, історичних традицій тощо.
Провідне місце серед таких органів займає податкова служба. Організаційно податкова служба може мати статус самостійного державного органу (Польща, Китай, Російська Федерація, Україна), або перебувати у складі інших державних органів управління, як правило, Міністерства фінансів (США, Німеччина, Франція та інш.).
В Україні такі спеціалізовані органи, які відають питаннями наповнення бюджетів та державних цільових фондів, підтримання податкової дисциплини серед платників, називають контролюючими органами.
Контролюючі органи – це державні органи, які в межах визначеної законодавством компетенції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов”язкових платежів) та погашенням податкових зобов”язань чи податкового боргу.
Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
2. Організація Державної податкової служби в Україні.
Державну податкову службу України створено рішенням Ради Міністрів УРСР вiд 12.04.90 р. N 70. У грудні того ж року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон “Про державну податкову службу в Українській РСР”.
Новостворена державна податкова служба підпорядковувалася Мiнфіну України та складалася з Головної податкової iнспекцiї України, державних податкових інспекцій в АР Крим, областях, районах і мiстах обласного підпорядкування.
22 серпня 1996 року Президент України видав Указ N 760/96 “Про утворення Державної податкової адмiнiстрацiї України та мiсцевих державних податкових адмiнiстрацiй”, а 30 жовтня 1996 року — Указ N 1013/96 “Питання державних податкових адмiнiстрацiй”.
Указом N 760/96 передбачалося, що ДПА України є центральним органом виконавчої влади, а державнi податковi адмiнiстрацiї в областях, районах, мiстах i районах у мiстах — самостiйними одиницями, якi не можуть входити до складу мiсцевих державних адмiнiстрацiй.
Одночасно в серпнi 1996 року, згiдно з Указом N 1013/96, у складi Державної податкової адмiнiстрацiї України було створено податкову полiцiю, (з лютого 1998 року - податкова мiлiцiя.
Напрями реформування адміністрування податків в Україні у світлі вимог МВФ у 2010р.
Створення належної правової бази адміністрування, яка б забезпечувала баланс між правами платників та повноваженнями фісккальних органів
Еффективна організаційна структура і кадровий потенціал що забезпечують:
Ознаки сильного центрального апарату;
Організаційну структуру за функціональною ознакою;
Мінімальна кількість рівнів управління та відповідний обсяг контрольних функцій;
Упорядкування функцій регіональних та місцевих підрозділів;
Розподіл організаційно функціональних обов”язків за ключовими сегментами платників( напр. департамент найбільших платників);
Достатня кількість персоналу.
3. Система самостійного нарахування платниками податкових зобов”язань, спрямована на створення умов для добровільної сплати ( з мінімізацією втручання податківців у справи законослухняних платників і зосередженням зусиль на мірах примусового впливу на ризикованих).
4. Оптимізація процедур стягнення, спрямована на забезпечення своєчасних надходжень без додаткових витрат на дотримання податкового законодавства та незручностей для приватно-підприємницького сектору.
5. Методи, орієнтовані на довірчі стосунки, надання консультаційних послуг та підтримку добровільної сплати податків.
6. Ризикоорієнтований аудит та інші програми контрольної діяльності, спрямовані на виявлення найбільш ризикованого кола платників.
7. Ширше використання інформаційних технологій з метою збирання та обробки інформації про платників, здійснення вибіркових перевірок на основі аналізу ризиків, автоматичного обміну інформацією між державними інституціями.