4.5 Оформлення формул
Формули розміщують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються. Вище і нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Формули в роботі (за винятком формул, наведених у додатку) потрібно нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад, формула (1.3) - третя формула першого розділу. Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Пояснення значення символів і числових коефіцієнтів, що належать до формули, варто наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, у якій вони подані в формулі.
Пояснення значення кожного символа і числового коефіцієнта варто давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.
Наприклад,
, (1.3)
де М1, М2 - математичне очікування;
середньоквадратичні відхилення.
Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. Під час переносу формули знаку операції множення застосовують знак “х”.
Формули, що використовуються одна за одною, і не розділені текстом, відокремлюють комою.
Приклад
f1(x,y) = S1 і S1 S1max, (2.1)
f2(x,y) = S2 і S2 S2max. (2.2)
4.6 Оформлення посилань на літературу
Посилання на літературу в тексті пояснювальної записки потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеними двома квадратними дужками, наприклад, "... у роботах [1-7]...". Якщо посилання дається на джерела з великою кількістю сторінок (монографії, підручники), то треба зазначити номер сторінки, на якій міститься інформація, на яку посилаються, наприклад, "... у роботі [18, с. 145]...".
У переліку посилань їх назви та реквізити потрібно наводити мовою оригіналу згідно з діючими стандартами за бібліографічним описом. Приклади оформлення бібліографічного опису різноманітних літературних джерел у переліку посилань наведені у відповідних методичних вказівках.
При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки власної роботи, або роботи інших авторів, зазначають їх номери. При посиланнях треба писати: "...у розділі 3...", "...дивися 2.1...", "...по 3.3.4...", "...відповідно до 2.3...", "...на рис. 1.3...", "...на рисунку 1.3...", "...у таблиці 3.2...", "...(див. табл. 3.2)...", "...за формулою (3.1)...", "...у рівняннях (1.23) – (1.25)...", "...у додатку Б...".
4.7 Оформлення додатків
Додатки варто оформляти як продовження роботи на її наступних сторінках, розміщувати додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.
Кожен додаток повинний починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі сторінки по центру малими літерами з першої великої. Над заголовком повинне бути слово "Додаток" і велика літера, що позначає його. Позначати додатки необхідно літерами українського алфавіту, за винятком, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.
За необхідності текст додатка може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які варто нумерувати в межах кожного додатка аналогічно тексту, наведеному в змісті роботи. При цьому перед кожним номером проставляють позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад А.2 – другий розділ додатка А; Г.3.1 – підрозділ 3.1 додатка Г. Таблиці, рисунки і формули нумеруються в межах кожного додатка, наприклад, рисунок А.2 – другий рисунок додатка А.
Якщо як додаток використовується документ, що має самостійне призначення (бланки балансів, звітів і т.п.), його поміщають без змін. При цьому перед ним поміщають чистий аркуш, на якому посередині по центру друкують (пишуть) слово "ДОДАТОК" і його заголовок.
Сторінки додатків, враховуючи попередній аркуш, нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок курсової роботи. Усі додатки повинні бути перелічені в змісті роботи із зазначенням їх позначень і заголовків.
Перелік тем курсових робіт
1 Податковий механізм і система оподаткування підприємств.
2 Становлення і розвиток податкової системи України.
3 Вплив податків на прибуткову частину бюджету.
4 Державні фонди соціального страхування: формування і напрями використання фінансових ресурсів.
5 Місцеві податки і збори як джерело формування доходів місцевих бюджетів.
6 Економічна суть і функції податків.
7 Непрямі податки.
8 Позабюджетні фонди, генезис, формування, призначення.
9 Податок з доходів громадян як джерело формування доходів бюджету.
10 Податковий кодекс України. Переваги і недоліки.
11 Податкова система України в умовах розвитку ринкових відносин.
12 Податковий механізм і податкове законодавство в Україні.
13 Основні шляхи удосконалення податкової системи України.
14 Порядок складання податкової звітності.
15 Реформування податкової системи України.
16 Патентування підприємницької діяльності.
17 Оподатковування юридичних осіб – суб'єктів підприємництва.
18 Оподатковування суб'єктів підприємництва – фізичних осіб
19 Оподатковування за спрощеною системою.
20 Оподатковування доходів фізичних осіб.
21 Податок на додану вартість.
22 Суть і проблеми ліцензування підприємницької діяльності.
23 Роль, значення і механізм стягування митного збору в Україні.
24 Завдання, функції і цілі податкового кодексу в Україні.
25 Облік платників податків і надходжень до бюджету.
26 Державне мито: види, роль і значення в оподаткуванні.
27 Земельний кодекс України: роль і значення.
28 Спрощена система оподаткування, роль, значення і механізм стягування.
29 Оподаткування лізингових операцій.
30 Акцизний податок.
31 Стимулююча функція податкових пільг у розвитку підприємства.
32 Оподаткування прибутку підприємств.
33 Наукові концепції податкових систем.
34 Пенсійний фонд України: формування і напрямки використовування ресурсів.
35 Податкова система зарубіжних країн.
36 Особливості оподаткування малого бізнесу.
37 Система податкових органів як невід'ємна частина податкової системи.
Приклад оформлення титульного аркуша курсової роботи
МІНІСТЕРСТВО освіти І НАУКИ, молоді та спорту УКРАЇНИ
Сумський державний університет
Факультет економіки та менеджменту
Кафедра фінансів