12.2. Ставки і пільги щодо державного мита

Ставки державного мита визначаються в розмірах відповідно до переліку, визначеного Декретом:

• у відсотках (до ціни, угоди, вартості майна, позову і т.д.);

• у фіксованих сумах (абсолютних, обчислених у відповід­них долях до офіційно встановлених показників – мінімальної заробітної плати, неоподатковуваного мінімуму доходів).

Перелік ставок державного мита достатньо великий, так як вони встановлюються диференційовано за назвами документів і дій, за які справляється мито:

1. із заяв і скарг, що подаються до суду, та за видачу судом копій документів;

2. із заяв, що подаються до арбітражних судів;

3. за нотаріальні дії, вчинювані державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищ­них, міських рад народних депутатів;

4. за нотаріальні та інші дії, вчинювані за межами нота­ріальної контори, виконавчого комітету сільської, селищ­ної, міської рад народних депутатів, за місцем надання послуги;

5. за вчинення актів громадянського стану;

6. за вчинення інших дій ( видачу паспорта громадянина України, за видачу паспорта для виїзду за кордон, за прописку громадян або реєстрації місця проживання тощо).

Як для юридичних, так і для фізичних осіб встанов­лено багато пільг відносно ряду дій. Наприклад, від сплати державного мита звільняються:

• позивачі – робітники та службовці – за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових відносин;

• позивачі – за позовами, що випливають з авторського права;

• громадяни – із касаційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

• позивачі – за позовами про стягнення аліментів;

• позивачі – за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

• громадяни – за реєстрацію народження, смерті, усинов­лення та встановлення батьківства;

• громадяни – за видачу їм свідоцтв про право на спад­щину;

• неповнолітні та військовослужбовці – за видачу їм упер­ше паспорта громадянина України та неповнолітні – за видачу їм свідоцтва про право на спадщину;

• громадяни, віднесені до першої та другої категорії по-страждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• інваліди І та II груп;

• громадяни – за посвідчення їм заповітів і договорів дарування майна на користь держави, а також на ко­ристь державних підприємств, установ та організацій;

• фінансові органи та державні податкові інспекції – позивачі й відповідачі – за позовами до суду та госпо­дарського суду; .

• органи місцевого та регіонального самоврядування – за позовами до господарського суду чи суду про стягнення з підприємства, організації і громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколиш­ньому середовищу їхніми рішеннями, діями чи бездіяль­ністю, а також внаслідок невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування;

• громадяни України – за видачу дипломатичних і служ­бових паспортів України;

• особи, які не досягли 16-річного віку, – за видачу їм документа на виїзд за кордон;

• іноземні туристи – за реєстрацію іноземних паспортів;

• Національний банк України та його установи, за винят­ком госпрозрахункових;

• Генеральна прокуратура України та її органи – за позо­вами, з якими вони звертаються до суду чи господарського суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

• Пенсійний фонд України, його підприємства, установи та організації, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення;

• інші згідно з Декретом.

Місцеві ради народних депутатів мають право, крім зазначених пільг, встановлювати додаткові пільги для окремих платників із сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України щодо державного мита, яке зарахову­ється до державного бюджету України.