
- •I сутність та види податків 17
- •IV. Податок на додану вартість 41
- •V. Акцизний збір 50
- •I сутність та види податків
- •1.1 Передумови виникнення та розвитку податків
- •1.2 Соціально-економічний зміст та призначення податків
- •1.3 Функції податків, їх природа
- •1.4 Елементи податку, їх характеристика
- •1.5 Види податків і податкових платежів та їх класифікація
- •Іі податкова політика і податкова система держави
- •2.1 Сутність податкової політики та напрями її проведення
- •2.2 Критерії формування податкової політики в правовій державі
- •2.3 Поняття податкової системи і вимоги до неї
- •Іii організація податкової служби і податкової роботи
- •3.1 Основи організації податкової роботи, її суб'єкти та основні елементи
- •3.2. Структура податкової служби і її функції
- •3.3 Завдання, права, обов'язки й відповідальність працівників державної податкової служби
- •3.4 Облік платників податків, податкових надходжень та внесків до державних цільових фондів
- •3.5 Порядок визначення обсягу податкових зобов'язань
- •IV. Податок на додану вартість
- •4.1. Сутність та фіскальна роль податку на додану вартість як форми універсального акцизу
- •4.2. Платники та ставки податку на додану вартість. Об'єкт оподаткування
- •4.3. Визначення податкової бази щодо пдв
- •4.4. Пільги з податку на додану вартість
- •4.5. Методика включення податку в ціни товарів, робіт та послуг
- •4.6. Порядок обчислення і сплати податку
- •4.7. Податкова декларація з податку на додану вартість: структура, порядок заповнення і подання
- •V. Акцизний збір
- •5.1. Акцизний збір як форма специфічних акцизів
- •5.2. Елементи справляння акцизного збору
- •5.3. Механізм обчислення акцизного збору
- •15 000 Пляшок на 0,5 л. Переводимо в літри:
- •5.4. Облік податкових розрахунків щодо акцизного збору
- •5.5. Особливості маркування підакцизних товарів
- •5.6. Порядок та терміни сплати акцизного збору
- •5.7. Контроль за надходженням акцизного збору та відповідальність платників
- •VI. Мито як фіскальний інструмент та засіб митного регулювання
- •6.1. Основи митної справи в Україні
- •6.2. Види мита та їх характеристика
- •6.3. Елементи нарахування та сплати мита
- •6.4. Порядок справляння мита та перерахування в бюджет
- •VII. Прибуткове оподаткування підприємств та організацій
- •7.1. Сутність та форми прибуткового оподаткування юридичних осіб
- •7.2. Платники і ставки податку з прибутку. Об'єкт оподаткування
- •7.3. Валові доходи та їх коригування
- •7.4. Зміст, склад і структура валових витрат
- •7.5. Амортизація та її вплив на об'єкт оподаткування
- •7.6. Механізм розрахунку та порядок сплати податку з прибутку
- •VIII прибуткове оподаткування населення
- •8.1. Основи прибуткового оподаткування громадян
- •8.2. Пільги з прибуткового податку з громадян
- •8.3. Побудова шкали ставок оподаткування
- •8.4. Порядок обчислення та сплати прибуткового податку
- •8.5. Особливості оподаткування доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю
- •8.6. Основи оподаткування доходів громадян з 1 січня 2004 року
- •IX плата за ресурси
- •9.1. Плата за спеціальне використання водних ресурсів
- •9.2. Лісовий дохід, його сутність, призначення і механізм справляння
- •9.3. Плата за користування надрами
- •9.4. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
- •X плата за землю в україні та особливості оподаткування сільськогосподарських виробників
- •10.1. Основи поземельного оподаткування в Україні
- •10.2. Елементи побудови плати за землю: платники, об'єкти оподаткування, пільги щодо сплати
- •10.3. Механізм розрахунку земельного податку
- •10.4. Порядок сплати податку, відповідальність платників
- •10.5. Облік операцій з нарахування та сплати земельного податку
- •10.6. Фіксований сільськогосподарський податок: умови переходу, порядок нарахування та сплати
- •XI майнове оподаткування
- •11.1. Прагматика і проблематика майнового оподаткування в Україні
- •11.2. Податок на нерухоме майно
- •11.3. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
- •XII державне мито
- •12.1. Сутність та види державного мита
- •12.2. Ставки і пільги щодо державного мита
- •12.3. Порядок обчислення і сплати державного мита
- •XIII місцеві податки та збори
- •13.1 Основи місцевого оподаткування в Україні
- •13.2. Комунальний податок: механізм розрахунку та особливості справляння
- •13.3. Податок з реклами: організація нарахування та сплати
- •13.4. Місцеві збори в Україні та їх характеристика
- •XIV характеристика інших податків та податкових платежів, що входять до податкової системи україни
- •14.1. Єдиний податок: нормативна база та основні характеристики
- •14.2. Елементи та порядок справляння плати за патент
- •14.3. Податок на промисел: порядок нарахування та сплати
- •14.4. Збори на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: види та механізм справляння
- •14.5. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
- •14.6. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
- •14.7. Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України
1.3 Функції податків, їх природа
Вітчизняна фінансова наука при визначенні природи податку традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї категорії.
Функції податку — це проявлення його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.
Виходячи із сутності податку як категорійного поняття, можна визначити дві функції даної категорії: фіскальну і розподільчо-регулюючу.
Спочатку податки у всіх державах вводились з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами грошових коштів для фінансування державних витрат. Пізніше держави в більшій чи меншій ступені почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з метою регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали виконувати регулюючу функцію, тобто впливати на відновлення (стимулювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) і сприяти рішенню різноманітних соціальних завдань (таких, як захист низькооплачуваних осіб, перерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств населення, здійснення ефективної демографічної політики).
Однак на сучасному етапі розвитку і модернізації механізмів оподаткування відбувається свого роду диверсифікація функціонального призначення фіску, тому на теоретичному рівні в складі основних податкових функцій можна умовно виділити певні підфункції залежно від того, на реалізації якого з аспектів впливу оподаткування акцентується увага або прояв якого ефекту в межах головної функції є найбажанішим у конкретній соціально-економічній ситуації.
Такий підхід, по-перше, суттєво не ускладнює понятійного апарату фінансової науки. По-друге, дає змогу чітко і з достатнім ступенем деталізації зрозуміти специфічне призначення податків як самостійного фінансового явища і в той же час уникнути концентрації уваги на дії податків, що має "побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки".
Так, суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об'єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:
а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);
б) стабільність надходження;
в) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних РІВНЯХ."!
Що ж до інтерпретації фіскальної функції, то в сучасній фінансовій літературі спостерігається використання змішаної марксистської і немарксистської наукової термінології. Так, одна група науковців і практиків вважає, що податки акумулюють у бюджетних фондах держави частину створеного національного доходу (вартості необхідного і додаткового продукту). Друга вже застосовує понятійний апарат західної економічної науки, де податки виступають частиною вартості ВВП чи ВНП, а третя комбінує обидва підходи. Таку дещо заплутану ситуацію в науці у перехідний період ми розцінюємо як об'єктивно неминучу. Адже фінансова наука також переживає трансформацію. Так чи інакше, держава, будучи учасником розподільних процесів, примусово відчужує у вигляді податкових вилучень частину вартості створених у суспільстві благ (продукту) для формування своєї казни, що доводить тісний взаємозв'язок між податковими функціями.
Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу./Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію. Завдяки податкам держава отримує можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікро-рівні — впливати на конкретну поведінку платника податків.(Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно міняти напрями їхньої діяльності.
З наведеного визначення випливає, що застосування терміну "розподільчо-регулююча функція" є найдоцільнішим, бо він точно розкриває зміст цієї функції, механізм її прояву, підкреслює органічне поєднання розподільчого призначення з регулюючим впливом оподаткування. Крім цього, "амортизуючи" кризові явища, усуваючи диспропорції в ринковій економіці та сприяючи раціональнішому використанню виробничих факторів, ця функція стабілізує і розширює податкову базу і відповідно забезпечує успішне здійснення фіскальної функції, а це ще один аргумент на користь тісного взаємозв'язку та взаємозумовленості фіскального і регулюючого аспектів функціонування податків.
Сьогодні, поряд з переліченими, виділяють стимулюючу функцію податків. Однак, ми вважаємо, що податкове стимулювання — один із наслідкових ефектів розподільчо-регулюючого впливу податків на економічну діяльність, а тому стимулюючу дію оподаткування слід розглядати як підфункцію регулюючої функції.
По-перше, сам термін "регулювати" означає вносити певний порядок в якусь діяльність, спрямовувати розвиток чи зміну чого-небудь у певне русло. Керуючись таким тлумаченням, вважаємо, що "регулювання" поєднує в собі і стимулювання, заохочення, прискорення, посилення, спонукання до дії чи до певних змін процесів, явищ, і реверсний вплив — стримування, сповільнення, послаблення, обмеження.
По-друге, заперечення стимулюючої здатності або, навпаки, виділення самостійної стимулюючої функції податків значною мірою зумовлені психологічними факторами. Так, депресивність вітчизняної системи оподаткування щодо підприємницької та інвестиційної активності породжує заперечення будь-якої стимулюючої дії податків взагалі. З іншого боку — применшення їх значення в директивноплановій економіці радянського типу і зростання ролі оподаткування на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку країни іноді викликають певну гіперболізацію його значимості як стимулятора економічного зростання. Західні вчені до дослідження регулюючого впливу фіску на соціально-економічні сторони життя суспільства підходять з виважених позицій, без надмірних емоцій. Адже циклічність розвитку зрілих ринкових економік потребує використання податкового механізму не тільки для економічного пожвавлення, а й для захисту від "перегріву" господарської кон'юнктури ринку (кризи перевиробництва).
По-третє, говорити про виконання податками окремої стимулюючої функції недоречно через те, що конкретні заходи податкової політики впливають на економіку опосередковано, через процеси розподілу і перерозподілу вартісних пропорцій ВНП. Тому між застосуванням
форм податкового заохочення платників податків та проявом результатів їх впливу минає певний час. Інколи внаслідок наявності останнього економічна ситуація змінюється настільки, що податкове стимулювання не лише втратить доцільність, а й може стати деструктивним фактором. Крім цього, сам стимулюючий вплив матиме суперечливий характер, викликаючи поряд із позитивними ефектами негативні. Інакше кажучи, економічну реакцію суб'єктів господарювання на зміну податкового механізму спрогнозувати дуже важко, бо вона залежить від цілого ряду інших чинників, які можуть впливати на цей механізм, суттєво віддаляючи його від початкового задуму.
Із з'ясування сутності податків та єдності їх функцій випливає важливий у теоретичному плані висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє вираження не в існуванні кожної функції окремо, а лише в їх єдності.
Справляння податку пов'язано з вартісними пропорціями розподілу ВВП та національного продукту. Причому держава через конкретні ставки та пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу. Іншими словами, податки — це інструмент державного втручання в економічні процеси, що проходять в суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси трьох сторін оподаткування:
держава;
платники податку;
конкретні громадяни — виборці, які отримують суспільні блага.
Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. В цьому і проявляється природа податку.
Труднощі пізнання природи податку пояснюються тим, що податок — це одночасно економічне, господарське і політичне явище. Російський економіст М.М. Алексєєнко у XIX столітті відзначив цю особливість податку: "З одного боку податок — один із елементів розподілу та перерозподілу. З другого боку, запровадження, справляння та використання податків є однією із функцій держави". Тому основне завдання пізнання природи податків — прослідкувати еволюцію уявлень про природу податку під впливом учення про державу.