7.5. Амортизація та її вплив на об'єкт оподаткування

Амортизація – це поступове віднесення витрат з придбання, виготовлення або поліпшення основних фон­дів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амор­тизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати:

• на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

• на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб;

• на проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модер­нізації та інших видів поліпшення основних фондів;

• на капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будів­ництвом: іригація, осушення, збагачення.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати плат­ника податку:

• на придбання і відгодівлю продуктивної худоби;

• на вирощування багаторічних плодоносних насаджень;

• на придбання основних фондів або нематеріальних акти­вів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих інших основних фон­дів, призначених для подальшого продажу іншим особам;

— на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

• витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й житлових будинків, придбання і збере­ження бібліотечних і архівних фондів;

• витрати бюджетів на будівництво та утримання автомо­більних доріг загального користування;

• витрати на придбання та збереження Національного ар­хівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;

• витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модер­нізацію або поліпшення невиробничих фондів.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шля­хом застосування норм амортизації до балансової вар­тості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для цього основні фонди ділять на чотири групи:

1. будівлі, споруди, їх структурні компоненти та переда­вальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини, вартість капітального поліпшення землі;

2. автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеха­нічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

1. інші основні фонди, не включені в 1, 2 і 4 групи;

3. електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне за­безпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (з розрахунку на податковий квартал):

• для групи 1 – 2%;

• для групи 2 – 10%;

• для групи 3 – 6%;

• для групи 4 – 15%.

Ці норми амортизації будуть застосовуватися з 1 січня 2004 року.

У 2003 році діють наступні норми:

• для групи 1 – 1,25%;

• для групи 2 – 6,25%;

• для групи 3 – 3,75%.

Платник податку може прийняти рішення про засто­сування інших норм амортизації, що не перевищують зазначених норм. Зазначене рішення приймається плат­ником до початку звітного податкового року, воно не може бути змінене протягом року і доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного року.

Балансова вартість групи основних фондів (окремо­го об'єкта основних фондів групи 1) на початок звіт­ного періоду (розрахункового кварталу) розраховується за формулою:

Б_(а) = Б_(а-1) + П_(а-1) – В_(а-1) – А_(а-1) ,

де Б_(а) – балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розра­хункового кварталу;

Б_(а-1) – балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П_(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В_(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом попереднього розрахункового кварталу;

А_(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахо­ваних в попередньому розрахунковому кварталі.

Якщо протягом року є високі темпи інфляції, плат­ники податку всіх форм власності мають право застосу­вати щорічну індексацію балансової вартості груп основ­них фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

,

де І_(а–1) – Індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення К_і не перевищує одиниці, індекса­ція не провадиться.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюд­жету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язко­вих платежів).

Платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підляга­ють амортизації, в сумі, яка не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3, і 4 чи окремих об'єктів групи 1 на початок розрахун­кового кварталу.

Амортизація окремого об'єкта основних фондів гру­пи 1 проводиться до досягнення його балансовою вар­тістю 100 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат відповідного податкового періоду, а його вартість прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 прово­диться до досягнення балансовою вартістю групи нульо­вого значення.