- •3 Модуль
- •1.Особливості розвитку духовної культури України хіх ст..
- •2.Зародження нової української літератури.
- •3. Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст.. І.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко « Маруся», романтичні твори т.Шевченка
- •4. Українська літературна байка . Є.Гребінка, л.Глібов
- •5. Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
- •6. Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.В.Тропінін, т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •7. Класицизм в Архітектурі України хіх ст..
- •8. Багатостильовість української архітектури хіх ст.
- •9. Особливості освіти України 1 половини хіх ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •10 .Зміні в освіті України в др..Половині хіх ст..
- •11. Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич
- •12. Музичний театр- особливе явище української культури хіх ст..
- •13. Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •14. Розвиток науки вУкраїні в хіх ст..
- •15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр.
- •16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •17.Ріноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр.. Хх ст. М.Вороний,п.Тичина, в.Сосюра,м.Рильський, м.Зеров
- •18.Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Радянській Україні в 20 рр.Хх ст..
- •19. Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр хх ст..
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •21. Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •22.Внесок української науки в перемогу в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •23. Внесок діячів літератури,театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •24. Відродження та становище української культур в післявоєнний період.
- •25. Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •26. Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •27. Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
4. Українська літературна байка . Є.Гребінка, л.Глібов
Байковий жанр має давню й багату традицію у світовій і, зокрема, українській літературі. Зразки байок зустрічаються в шкільних риториках Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича, Георгія Кониського. Байки використовували у своїх «казаннях» Іоаникій Галятовський та Антоній Радивиловський. Нову літературну байку в Україні започаткував Григорій Сковорода «Баснями харьковскіми» (1753–1785).
У перші десятиліття 19 ст. у часи формування нового національного письменства байка була одним із панівних і найпродуктивніших жанрів, який помітно сприяв демократизації літературного процесу. Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський та Євген Гребінка збагатили жанр байки структурно й тематично, наповнили новими життєвими реаліями, народним колоритом.
Розквіт жанру в українській літературі пов'язують із іменем Леоніда Глібова. До байки також зверталися Іван Франко, Борис Грінченко. Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині (тепер село Мар'янівка Гребінківського району) в сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув у домашніх умовах. У 1825—1831 роках навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У гімназії почав писати вірші. 1827 року написав драматичний твір для самодіяльного театру «В чужие сани не садись». 1829 року почав працювати над перекладом на українську мову поеми Пушкіна «Полтава». Брав участь у виданні рукописних журналів, складених із учнівських творів М.Гоголя, Н.Кукольника, М.Прокоповича, Г.Гребінки. 1831 року закінчив гімназію. Того року на сторінках «Украинского альманаха» в Харкові побачив світ перший друкований твір Гребінки — вірш «Рогдаев пир». Будяк та коноплиночкаВедмежий судГоробці да вишняДядько на дзвониціКулик (1840)Лебедь і гусиПшеницяРибалкаУкраїнська мелодіяЧайковський (1843)Човен (1833Записки студента (1841)Нежинский полковник Золотаренко (1842)Богдан (1843)
Приключения синей ассигнации (1847) Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863 р., але майже весь тираж її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. У 1872 р. вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 р. — третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони. Ведмідь-пасічникВовк та ягняЖурбаЗозуля і півеньКвітиЛисиця-жалібницяМальований стовпМірошникОхрімова свитаПісняСиницяСолом'яний дідЦуцикЩука
5. Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
Реалі́зм (лат. realis — «суттєвий», «дійсний», від res — «річ») — стиль і метод у мистецтві й літературі, а також філософська доктрина, яка вчить, що предмети видимого світу існують незалежно від людського відчування і пізнання. У літературі український реалізм почався з половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. «Народні оповідання» М. Вовчка (1857) при всій реалістичній актуальності тем ще забарвлені романтичним фольклором. Далі реалізм використовувано з позицій народницьких і просвітянських (С. Руданський, А. Свидницький) та громадсько-програмових (особливо О. Кониський). Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка й І. Франка. Вона визначається епічною шириною описів і розповіді, уведенням соціальних і національних тем, поширенням тематики з селянського верста на робітничі й нову інтелігенцію, поданих на тлі тодішнього розвитку капіталізму в Росії й Австрії. У І. Франка, не без впливу Е. Золя, появляється психологічна мотивація, що набирає рис натуралізму. Типові для Р. поезії — вірші Б. Грінченка і П. Грабовського («Громадська поезія»); Франко від реалістичних «Панських жартів» пішов у напрямі психологічно-філософських зрушень, — і його «Мойсей» (1905) це вже твір на межі модернізму. Як і в мистецтві, на зміну реалізму прийшли ін. напрямки, але реалізм фактично ніколи не здавав позицій — і, особливо в прозі, був завжди актуальним стилем.
В підсовітській Україні реалізм — стиль майже обов'язковий і виступає у формі соцреалізму. Соцреалістичні теорії розглядають реалізм як основну мету і завершення творчості, тоді як антиреалісти приймають реалізм як вихідну пізнавальну базу, на основі якої можна розвивати вищі форми мистецтва.