- •3 Модуль
- •1.Особливості розвитку духовної культури України хіх ст..
- •2.Зародження нової української літератури.
- •3. Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст.. І.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко « Маруся», романтичні твори т.Шевченка
- •4. Українська літературна байка . Є.Гребінка, л.Глібов
- •5. Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний
- •6. Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.В.Тропінін, т.Шевченко,м.Мурашко, і.Айвазовський,а.Куінджи
- •7. Класицизм в Архітектурі України хіх ст..
- •8. Багатостильовість української архітектури хіх ст.
- •9. Особливості освіти України 1 половини хіх ст. Створення Харківського,Київського та Новоросійського університетів
- •10 .Зміні в освіті України в др..Половині хіх ст..
- •11. Розвиток музичного мистецтва: м.Лисенко, я.Степовий, к.Стеценко, м.Леонтович, д.Січинський, с.Людкевич
- •12. Музичний театр- особливе явище української культури хіх ст..
- •13. Формування і розвиток українського театру в хіх ст..М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий
- •14. Розвиток науки вУкраїні в хіх ст..
- •15.Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920 рр.
- •16.Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписьменністю, створення нової системи освіти
- •17.Ріноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр.. Хх ст. М.Вороний,п.Тичина, в.Сосюра,м.Рильський, м.Зеров
- •18.Розвиток театрального мистецтва та драматургії в Радянській Україні в 20 рр.Хх ст..
- •19. Багатожанровість розвиток музичного мистецтва в Радянській Україні 20-30 рр хх ст..
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30 рр.Хх ст..
- •21. Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
- •22.Внесок української науки в перемогу в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •23. Внесок діячів літератури,театру, кіно в Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.
- •24. Відродження та становище української культур в післявоєнний період.
- •25. Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •26. Проблеми розвитку української культури в еміграції
- •27. Суперечливий характер розвитку культури України в 70-80 р.Хх ст..
21. Становище української культури в20-30 рр.Хх ст.. В українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини
Згідно з домовленостями Паризької мирної конференції 1919 р. та Ризького договору 1921 р. Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина і Полісся увійшли до складу Польщі.
Населені українцями землі у складі Польщі, що становили чверть території держави, залишилися в таких самих соціально-економічних умовах, що й у складі Австро-Угорщини. Тобто вони були слаборозвинутими аграрними окраїнами, які поставляли центральним регіонам Польщі дешеву сировину, натомість купуючи дорогі готові товари. Основними проблемами в сільському господарстві залишались перенаселеність сіл та мізерні земельні наділи. Для вирішення цієї проблеми уряд здійснив розділ великих поміщицьких маєтків, однак українських селян ця реформа майже не торкнулась, оскільки цю землю в першу чергу отримали польські селяни та польські переселенці в Східну Галичину та інші українські землі. Ще гіршим, ніж у Польщі, було становище українського населення в Румунії. Румунський уряд, активно дотримуючись політики денацифікації українців, закрив до 1927 р. всі українські школи і навіть відмовився визнати українців нацією, їх називали «громадянами румунського походження, які забули рідну мову». До 1927 р. всі залишки колишніх прав Буковини, якою вона користувалася під владою Австро-Угорщини (представництво в Парламенті, широке місцеве самоврядування, система українського шкільництва тощо), були ліквідовані.
Не в кращому стані знаходилась і економіка українських земель у складі Румунії. Буковина, Аккерманський та Ізмаїльський повіти Бессарабії залишалися відсталими окраїнами Румунії. Буковинська промисловість була напівкустарною. Аграрна реформа, проведена в Румунії, не вирішила проблеми малоземелля українських селян, оскільки мала відкритий шовіністичний характер. Так, близько 5 тис. га землі, вилученої у поміщиків, було в Буковині відведено в колонізаційний фонд. Ці землі отримали румунські переселенці.
На тлі досить активного політичного життя Галичини на окупованих Румунією землях України склалися менш сприятливі умови для діяльності політичних партій та громадських організацій. 1918—1928 рр. в Румунії діяв військовий стан і легальна політична діяльність була заборонена. У підпіллі працювали нечисленні комуністичні групи, що входили до складу румунської комуністичної партії. У період революції в Україні, знаходячись під загрозою угорської окупації, жителі Закарпаття добровільно приєдналися до Чехословаччини за умови надання краю автономії. Хоча чехословацький уряд не виконав своїх зобов'язань щодо забезпечення автономії Закарпатської України, корінне населення краю не відчувало такої сильної дискримінації, як у складі Румунії та Польщі. Однак питання про автономію завжди призводило до зростання напруження між Прагою та Закарпаттям.
Прагнучи модернізувати всі регіони своєї держави, центральний уряд намагався підняти рівень життя в Закарпатті. У 1920-ті рр. були поділені великі маєтки угорських поміщиків і близько 35 тис. селянських господарств отримали додаткові ділянки, кожний розміром більше двох акрів. Разючим контрастом у порівнянні з Польщею і Румунією була та обставина, що чеський уряд у свої території, населені українцями, вкладав більше коштів, ніж вилучав. Але цих інвестицій було недостатньо, щоб якось поліпшити життя в регіоні. Він за своїм економічним характером залишався суто аграрним і слабо розвинутим у промисловому відношенні.