- •1 Модуль
- •1. Поняття «культура» ,його походження та розвиток
- •2. Складові частин культури
- •3. Наступність та форми існування культури
- •4. Предмет і завдання курсу «Історія української культури»
- •5. «Історія української культури» в наукових дослідженнях
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці
- •8. Виникнення первісного мистецтва. Пам’ятки первісного мистецтва на території України.
- •9. Поняття «неолітична революція» . Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства. Вторинні вогнища відтворюючого господарства на території України.
- •10. Культурно-історичні наслідки «неолітичної революції»та її значення.
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних віруваннь в епоху неоліту на територїї України
- •13. Культури енеоліту на території України.Трипільська культура.
- •14. Культури бронзового віку на території України
- •15. Початок залізного віку на території України. Культура кімерійців.
- •16. Культура скіфів.
- •17. Культура давньогрецьких колоній на території Північного Причорномор’я та Криму.
- •19. Духовна культура східних слов’ян: вірування, мистецтво.
- •20. Умови формування та основні риси середньовічної культури Київської Русі
- •21. Виникнення писемності у слов’ян
- •22. Фольклор та билинний епос Київської Русі
- •23. Література Київської Русі. «Слово о полку Ігоревім»
- •25. Кам’яна архітектура Київської Русі.Софійський та Успенський собори, церква Параскеви п’ятниці
- •26. Монументальний живопис Київської Русі
- •27. Освіта Київської Русі
- •28. Іконописання в Київській Русі.
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру Київської Русі
- •30. Книгописання та бібліотеки на Русі.
22. Фольклор та билинний епос Київської Русі
Розвиток фольклору на Русі був тісно пов'язаний з віруваннями пароду, які до введення християнства мали анімістично-магічний характер. Стійкість обрядів і поезії та пов'язаної з ними язичницької релігії міцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив нової християнської релігії. Поступово старі традиції і обряди пристосувалися до церковних свят і обрядів, що призвело до виникнення двовір'я, тобто співіснування двох релігійних світоглядів народу.
Язичницька релігія створювала не тільки обряди, а й стала підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстаріших видів якого є міфи. Бони були поширені і за часів Київської Русі, про що свідчать їх уривки у писемній та усній передачі. Заклинання і замовляння виникли з віри первісної людини в чарівну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому літопису (у договорах русів з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часів з народними річними святами, і позакалендарний — приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть. Як словесне оформлення обрядів, пов'язаних із річним циклом хліборобських робіт, із чотирма порами року та іншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пісні — високохудожні твори, їх образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. До прозових фольклорних жанрів Київської Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів'я та загадки 1.
Із зростанням Київської Русі, зростав у народі й інтерес до минулого, до подій та діячів давно минулих часів. Виникали згадані вже історичні перекази, що передавались усно і поширювались у формі героїчних билин. Билини — це епічні пісні, що відображають історичну долю Русі та присвячені історичним подіям з життя народу, захисту країни від ворогів, різним соціально-побутовим явищам. Зародились билини наприкінці першого тисячоліття в Києві, Чернігові, Галичі, Новгороді та в інших містах і землях Русі. Відомі билини так званого Київського та Новгородського циклів. Серед них найранішими вважається билина про Святогора. Улюбленими героями билин Київського циклу (безпосередньо пов'язані зі славним градом Києвом та князем Володимиром) були воїни-
богатирі: Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша Попович, Ставр Годинович, Больга. Найпопулярніший серед них Ілля Муромець — селянський син, узагальнений образ руського воїна-патріота, безкорисливого захисника руської землі, вдовиць і сиріт. Популярним героєм народного епосу — билин — був і орач Микула Селянинович, в образі якого оспівано працю і подвиг простої людини 2. Самі герої здебільшого є реальними історичними особами, імена яких згадують у давніх літописах 3,
Билини тісно пов'язані з народною обрядовою піснею (звичаєм величання, з колядними і весільними обрядовими піснями), з казковими мотивами. Композиційно кожна билина поділяється на три частини: зачин, виклад і кінцівка. Поетика билин багата і різноманітна. Нерідко використовується гіпербола, характерні постійні епітети, порівняння, паралелізми, метафори. Ритм чіткий, вірш так званий билинний, який є різновидом тонічного вірша 4.
Творив і виконував билини власне народ. З його маси виділялися талановитіші співці-оповідачі. Пам'ять народна донесла до нас імена таких професійних митців, як Боян і Митуса. Пізніше носіями фольклору могли бути скоморохи.