Основні показники III етапу.

1.Самооцінка, або абсолютний ціннісний статус „Я”. Визначається положенням відмітки „Я” на шкалі цінностей.

2.Відносний ціннісний статус „Я” у ІСР. Визначається як співвідношення кількості персонажів „вище „Я” і „нижче „Я”. Змістовна інтерпретація даного показника потребує уточнення. Передбачається, що персонажі „вище „Я” символізують ціннісно-цільові і ціннісно-інструментальні ресурси суб'єкта у його життєдіяльності. Персонажі „нижче „Я”. символізують суб'єктивні перешкоди індивіда у його життєдіяльності. Несприятливим є значне переважання персонажів „нижче „Я”, хоча формально при цьому „Я” себе цінує вище за інших.

3.Ціннісний баланс загальний. Визначається як співвідношення кількості персонажів „вище за середину” і „нижче за середину”. Характеризує сприйняття цілісної ІСР як ціннісно-позитивне і ціннісно-негативне.

4.Ціннісний баланс парціальний. Визначається як співвідношення „вище „Я” / „нижче „Я” для окремих соціальних груп, виділених на I етапі.

5.Ціннісно-орієнтаційні чинники (ЦОФ). Визначаються як інтерпретація-узагальнення змісту персонажів і їх характеристик по групах, виділених на шкалі цінностей. Характеризують ціннісні орієнтації суб'єкта в їх особистісно-змістовому наповненні.

6.Значущість ЦОФ позитивна (негативна). Визначається за ступенем близькості ЦОФ до полюсів шкали. ЦОФ, максимально наближені до полюсів, відповідають цінностям — цілям суб'єкта. Інші ЦОФ відповідають цінностям —.засобам суб'єкта.

7.Ієрархія ЦОФ. Визначається відповідно до значущості ЦОФ.

8.Узагальнені інші, або ціннісно-рольові позиції в ІСР. Визначаються як змістові узагальнення соціальних, вікових та інших ознак I рівня у групах персонажів, виділених на шкалі цінностей. Узагальнені інші є групами персонажів, які об'єднані за ціннісними ознаками, котрі не завжди відповідають традиційним соціальним категоріям. Наприклад, серед узагальнених інших в ІСР можуть бути не просто ровесники, а ровесники-шанувальники (віддані); ровесники, які викликають симпатії у дорослих, розумні; ровесники-родичі; ровесники, залежні від дорослих (шестірки); решта ровесників, незалежно від їх достоїнств і недоліків. У своїй сукупності всі виділені респондентом „узагальнені інші„ утворюють немов суб'єктивну соціальну стратифікацію індивідуальної ІСР.

Життєво важливі ролі, властиві всім узагальненим іншим, відповідають виділеним ЦОФ суб'єкта.

Приклад діагностики за наведеною методикою можна знайти у посібнику „Довідкова книга соціального педагога” [Овчарова Р.В. Справочная книга соціального педагога. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 480 с. – С. 387-392].

Методика

„Реєстрація соціальної активності дитини”

Мета: визначення рівня розвитку властивостей суб’єкта (спілкування, діяльність, самосвідомість) і їх проявів у реальній соціальній активності дитини.

Інструкція: реєстрація соціальної активності кожної дитини проводиться індивідуально в одному і тому ж часовому діапазоні, встановленому спостерігачем; може проводитися у кілька етапів, під час кожного із яких реєструються одиниці лише одного виду активності (наприклад, активність у діяльності). Для виділення і підрахунку одиниць активності використовується карта одиниць вимірювання активності, наведена нижче. Умови обстеження дітей повинні бути однаковими. Активність дітей не стимулюється і досліджується у групі (класі).

Карта виявів соціальної активності дитини

Особистісна активність загальні самооцінні міркування, висловлення; загальнооцінні міркуван-ня, висловлення; вербальне порівняння себе з навколишніми; оцінка результатів своєї діяльності; оцінка продуктів своєї діяльності; оцінка своїх взаємовідносин з навколишнім світом; оцінка ставлення оточення до дитини; оцінка подій і предметів навколишнього світу

Активність в іграх (для дошкільників) самостійний вибір сюжету гри; прийняття і виконання ролі; прийняття ролей педагогів, батьків, інших дорослих; розподіл ролей у грі; планування гри; вербальне означення ролі; елементи творчості у грі; підбір іграшок або їх замінників

Комунікативна активність вербальне звернення до дорослого; вербальне звернення до ровесника; вияв невербальних форм активності (жести, міміка, пози, пантоміміка, рухи); емоційне співчуття, співпереживання; співробітництво з дітьми; співробітництво з дорослими; ініціатива при контакті з дітьми або дорослими; демонстрація соціально-етичних знань; акти виконання соціальних норм і вимог

Навчально-пізнавальна активність (для молодших школярів) пізнавальні запитан-ня; елементи творчості; кількість правильно виконаних письмових самостійних завдань; елементи перенесення кодування і прогнозу-вання; елементи моделювання, порівняння, вимірювання; кількість правильних усних відповідей