4. Джерела митного права.

Джерелом митного права, як будь-якої галузі права, є офіційно-документальні форми відображення і закріплення норм права, що створюються органами державної влади та стосуються загальних норм поведінки в митній галузі. Джерелами митного права є: • правові акти, в яких закріплені норми митного права (Конституція, закони Верховної Ради, укази та розпорядження Президента, постанови, рішення Кабінету Міністрів України); • міжнародні нормативно-правові акти, що стосуються митної справи світового співтовариства. Порядок їх використання для національного митного права і законодавства визначено в ст. 11 Закону України «Про митну справу в Україні», зокрема вони імплементуються в наше митне законодавство після їх затвердження Верховною Радою. Підкреслимо ще раз, що конституційні норми є головними, початковими положеннями для розробки митного права. Важливим джерелом митного права є також Митний кодекс як комплексний закон у галузі митної справи. Інші нормативні акти можна поділити на дві групи: 1) закони, що безпосередньо регулюють митну справу («Про митну справу», «Про Єдиний митний тариф»), укази Президента України («Про Державну митну службу» тощо). Ці документи визначають основні положення митної справи, які впливають на формулювання, розробку інститутів, норм митного права, його відношення до інших галузей права; 2) нормативні акти з окремими положеннями, що стосуються митної справи, а саме: • закони про ввезення та повернення культурних цінностей, про бартерні операції, про вільні економічні зони тощо; • нормативні документи Кабінету Міністрів України, Держ-митслужби, накази, у тому числі спільні з іншими міністерствами та відомствами, Національним банком України. Зрозуміло, що потужним джерелом митного права є суспільна, точніше суспільно-виробнича, практична митна діяльність. У процесі своєї реалізації митна справа оновлюється, пристосовується до нових умов суспільно-економічного життя держави, що в свою чергу вимагає оновлення її правового та законодавчого забезпечення. Ознайомлення з джерелами національного митного права треба починати з історичної спадщини, про що йшлося у першій темі.

5. Система митних органів в Україні.

Державне регулювання діяльності митних органів в Україні здійснюється вищими органами державної влади України на основі прийнятих законів та інших нормативних актів. Верховною Радою України Митні органи України не мають права проводити оперативно-розшукові дії і не належать до правоохоронних. Це питання є вельми дискусійним, що проявилося при прийнятті нового МК України. На наш погляд, митні органи стовідсотково можуть бути віднесені до правоохоронних органів. Здійснення митної політики України відповідно до законів України та координація діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з питань митної справи забезпечується KM України. До того ж KM України встановлює розміри мита та зборів, плати за митні процедури; проводить переговори та укладає міжнародні договори України з митних питань у випадках, передбачених законами України; подає на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо удосконалення системи митних органів України. Відповідно до ст. 14 МК України спеціально уповноважений орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізується та ліквідується за поданням Прем'єр-міністра України Президентом України. Такий підхід є невипадковим і спричинив суперечку при прийнятті МК України. Якщо б така назва була б закріплена безпосередньо у МК, то, зважаючи на складнощі внесення змін у кодифіковані акти, це б у подальшому стало перепоною для зміни назви такого органу. Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України (ДМСУ), яка і очолює систему митних органів України. Нагадаємо, що раніше вона називалася митна служба України. До системи митних органів поряд з ДМСУ входять регіональні митниці, митниці, митні пости, спеціалізовані митні установи та організації, навчальні заклади. В системі митних органів України діють митні лабораторії, кінологічні центри та інше. Цікаво, що, на відміну від раніше діючого МК, новий безпосередньо встановлює правовий статус основних ланок системи митних органів України. Система митних органів України є дворівневою. До першого рівня належать ДМСУ, а другий — це територіальні органи, які здійснюють свою діяльність тільки на території визначеного їм регіону. При цьому межі діяльності регіональних митниць не завжди збігаються з межами адміністративно-територіальних регіонів. Взаємовідносини в системі митних органів України засновані на сполученні централізації і децентралізації. Кожен нижчий орган по вертикалі підпорядковується вищому. При цьому централізоване управління діяльністю митних органів гармонічно доповнюється ініціативою і відповідальністю за виконання покладених завдань регіональними управліннями, митницями та митними постами. Для митних органів є характерними: — єдність мети діяльності — здійснення єдиної митної політики; І — єдність завдань — ефективне використання всіх інструментів митного оформлення та контролю для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності та обміну, захисту національного ринку; — єдність функцій — участь у розробці та реалізації митної | політики, забезпечення дотримання законності в межах наділеної і компетенції щодо захисту економічних інтересів України, стягнення І мита та інших платежів, боротьба з контрабандою. Правовий статус Державної митної служби України визначається І Конституцією України, МК України, Указами Президента України І «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» віт 15 грудня 1999 року, «Про Державну митну службу України» від 29 листопада 1996 року та «Питання Державної митної служби і України» від 24 серпня 2000 року. Указом Президента України І № 1573/99 від 15 грудня 1999 року «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» Державна митна служба України визнається центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

6. Правовий статус Державної митної служби України.

Правовий статус Державної митної служби України, чи як це записало у новому МК України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи включає в себе: завдання, функції, повноваження, що передбачені і безпосередньо нормативними актами. Ними визначена і структура цих органів. Розглянемо їх більш детально. Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України № 1022/2600 від 24 серпня 2000 p.. визначаються її основні завдання, функції та права. До основних завдань Держмитслужби України належать: — захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків; — забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; — контроль за додержанням законодавства України про митну справу; — використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;  — здійснення митного контролю, митного оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; — боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; — здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; — здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; — розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи та інші завдання. Як вказано у ч.2 ст.13 МК України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи. Для виконання зазначених завдань Державна митна служба України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальною компетенцією та головна ланка системи митних органів України, організовує та контролює діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи; вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу; розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил; веде митну статистику; здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України; створює, реорганізовує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митного законодавства; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань. Державна митна служба України в межах своїх повноважень має право видавати накази та організовувати і контролювати їх виконання. Нормативно-правові акти Держмитслужби України та її спільні акти з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, містять правові норми, розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від терміну їх дії та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Не для друку», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 року. Зареєстровані в установленому порядку нормативні акти Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами. Очолює Державну митну службу України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Голова здійснює керівництво Держмитслужбою України, призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держмитслужби України, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів, несе персональну відповідальність перед Президентом України і KM України за виконання покладених на Держмитслужбу завдань і виконання ним своїх функцій. Голова Державної митної служби України затверджує структуру центрального апарату Держмитслужби України. Центральний апарат складається з управління власної безпеки та контролю; управління аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю; фінансово-економічного управління; управління бухгалтерського обліку та звітності; управління кадрами й сектора режимно-секретної та мобілізаційної роботи; правового управління; управління міждержавних зв'язків; управління справами; митно-тарифного управління; управління статистики; управління митних платежів; інформаційно-аналітичного митного управління; управління організації митного контролю; управління нетарифного регулювання; управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; управління захисту прав інтелектуальної власності; управління номенклатури та верифікації; центральної митної лабораторії; господарсько-експлуатаційного митного управління; постачального митного господарства} автотранспортного митного господарства.

7.

Стаття 14. МКУ визначає, що регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йомумитниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональна митниця є юридичною собою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується аказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Керівник регіональноїмитниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.  Митниця (ст.15 МКУ) є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Відповідно до Типового положення про регіональну митницю, затвердженого наказом Держмитслужби України від 25 липня 2003 р. №500, основними її завданнями є: - безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням підпоряд­кованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями, а також іншими юридичними особами та громадянами вимог законодавства України з питань митної справи, у частині, що стосується здійснення митної справи в регіоні; - захист економічних інтересів України; - забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку; застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України; - здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, удосконалення форм і методів здійснення митного контролю й митного оформлення; - контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; - здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, забезпечення додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення в зоні своєї діяльності сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення обсягів пасажиропотоку через митний кордон України; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи; ведення митної статистики; - здійснення верифікації (підтвердження достовірності) сертифікатів про походження товару з України; - контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів та кошторисів, збереженням державної власності; - своєчасне й повне перерахування податків, зборів та інших платежів, справляння яких відповідно до законодавства України покладено на митні органи, на рахунки відповідних бюджетів згідно з чинним порядком розрахунків з урахуванням положень Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік; - сприяння захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності.

8.

Митниця (ст.15 МКУ) є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. 

Стаття 14. МКУ визначає, що регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йомумитниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Регіональна митниця є юридичною собою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується аказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Керівник регіональноїмитниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.  Митниця (ст.15 МКУ) є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. 

9.

Стаття 17. Спеціалізовані митні установи та організації

 

У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, відповідно до цього Кодексу та законів України в митній службі України можуть створюватися експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.

Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних установ та організацій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах повноважень, визначених цим Кодексом та законами України.

 

У коментованій статті МК України законодавець наділяє спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної служби - Держмитслужбу України - правом у межах бюджетних коштів, які передбачені для утримання митної служби України, створювати експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації. Спеціалізовані митні установи та організації створюються виключно для забезпечення виконання завдань та функцій, покладених на митні органи України.

Відповідно до МК України, Положення про Державну митну службу України, затвердженого указом Президента України від 24 серпня 2000 р. №1022/2000, наказу Держмитслужби України від 9 квітня 2005 р. №274 «Про припинення діяльності спеціалізованих митних установ» та в зв'язку з реорганізацією системи митної служби України було створено: Департамент інформаційних технологій та митної статистики Держмитслужби України, Департамент ресурсного забезпечення, капітального будівництва та експлуатації об'єктів митної інфраструктури, Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертної роботи, Департамент аналізу ризиків і аудиту, Кінологічний центр та Автотранспортне господарство.

Наказом Державної митної служби України від 06.10.2006 р. №845 09 жовтня 2006 року було створено Регіональну інформаційну митницю із місцем розташування у м. Києві, яка стала правонаступником Департаменту інформаційних технологій та митної статистики, що увійшов до складу Регіональної інформаційної митниці. Зоною діяльності Регіональної інформаційної митниці з питань її компетенції є вся митна територія України.

Перелічені спеціалізовані митні установи відповідно до їх положень мають статус спеціалізованих регіональних митниць, які безпосередньо підпорядковуються одному з заступників Голови Держмитслужби України, що курирує відповідний напрям роботи, пов'язаний з діяльністю установи. У своїй діяльності спеціалізовані митні установи керуються Конституцією України, МК, іншими законами, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами Держмитслужби України.

Зазначені державні органи діють згідно з розробленим Положенням, затвердженим Держмитслужбою України, в якому визначаються їх основні завдання, функції, повноваження, відповідальність.

Спеціалізовані митні установи є юридичними особами, що мають самостійний баланс, печатку з зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням та інші печатки, штампи, бланки та відповідні рахунки. Гранична чисельність, структура, штатний розпис, фонд оплати праці, кошторис та план асигнувань загального та спеціального фондів Державного бюджету України затверджується Головою Служби.

До освітніх організацій належать Академія митної служби України, як головна навчально-методична установа національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної справи, Київський центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів. На навчальні заклади покладено завдання з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб Держмитслужби України, підвищення ефективності підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб митної служби України з урахуванням потреб митних органів у кваліфікованих кадрах та вимог до державних службовців.

10. Митна варта

Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.

Відповідно до коментованої статті митна варта - це спеціальні підрозділи митних органів, метою діяльності яких є забезпечення захисту економічних інтересів України, ведення ефективної боротьби з правопорушеннями у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також здійснення контролю за дотриманням законодавства про митну справу.

Особовий склад митної варти як самостійного підрозділу за розпорядженням керівника митного органу або його заступника може залучатися в передбаченому законодавством порядку поза встановленим робочим часом, у нічний час, вихідні й святкові дні до проведення спеціальних оперативних заходів і виконання інших завдань з боротьби з порушеннями митного законодавства.

Для виконання поставлених перед нею завдань митна варта взаємодіє й координує свою діяльність з оперативними підрозділами органів виконавчої влади України й відповідними підрозділами митних органів суміжних з Україною держав.

Створення, реорганізація й ліквідація підрозділів митної варти здійснюються Держмитслужбою України. Структура митної варти, порядок організації її роботи й штатна чисельність затверджуються наказом Держмитслужби України.