13. Стаття 34. Участь України у міжнародному співробітництві з питань митної справи

 

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи.

У митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній практиці систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку.

 

У коментованій статті Митного кодексу регламентуються організаційно-правові засади з участі України у міжнародному співробітництві з питань митної справи.

Схожість митного законодавства практично всіх держав світу, за деякими виключеннями, спільні для митних органів різних країн функції та завдання, наявність загальновизнаних систем класифікації та кодування товарів, митних режимів, митної статистики, тісне міжнародне співробітництво зумовили той факт, що 15 грудня 1950 року в Брюсселі було підписано Конвенцію про створення Ради митного співробітництва. Україна вступила до вищеназваної міжнародної організації в галузі митної справи у 1992 році шляхом приєднання до Конвенції про створення Ради митного співробітництва. У 1994 році Рада митного співробітництва за рішенням країн — учасниць, яких налічується в теперішній час 142, була перейменована у Всесвітню митну організацію. Метою цієї організації є забезпечення якомога вищого рівня погодженості й однаковості митних систем країн-учасниць, посилення вивчення проблем, що виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки і митного законодавства, сприяння співпраці між урядами в інтересах міжнародної торгівлі, зважаючи на економічні і технічні чинники.

Функціями Всесвітньої митної організації є:

- вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому Договірні Сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями цієї Конвенції;

- вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов'язаних із ними економічних чинників, з метою запропонування практичних засобів досягнення якомога вищого рівня погодженості та однаковості;

- підготовка проектів конвенцій і поправок до конвенцій, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими Урядами;

- розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу, а також здійснення з цією метою функцій, які йому можуть бути прямо приписані цими конвенціями відповідно до їх положень;

- розробка примірювальних рекомендацій для вирішення спорів по тлумаченню і застосуванню конвенцій;

- забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур;

- подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад по митних справах згідно з основною метою цієї Конвенції і внесення в зв'язку з цим рекомендацій;

- співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції.

Після вступу до Всесвітньої митної організації Україна приєдналася до наступних конвенцій ВМО: Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото), підписала Протокол про співробітництво у боротьбі з обігом контрафактної фонографічної продукції.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи вживає заходів з підготовки до приєднання до діючих конвенцій Всесвітньої митної організації та інших міжнародних організацій, до компетенції яких належать митні питання, та забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності і є невід'ємною частиною національного законодавства.

14.

Поняття митної служби в науковій і навчальній літературі трактується по-різному. В широкому сенсі митна служба розуміється як система (сукупність) всіх митних органів (ДМСУ), які безпосередньо беруть участь у здійсненні митної справи, наділені правовим статусом посадових осіб митних органів. Цим поняттям також охоплюється й порядок і умови прийому на державну службу в митних органах. Митна служба у вузькому сенсі — різновид державної служби, а також порядок і у мови її проходження в митних органах та інших закладах митного профілю. У законодавстві митна служба асоціюється зі спеціальним державним органом виконавчої влади по здійсненню митної політики, а також як особливий різновид державної служби громадян, що здійснюють професійну діяльність з реалізації функцій, прав та обов'язків митних органів. У такому сенсі митна служба проявляється як професійна діяльність з безперервного компетентного виконання посадовими особами митних органів покладених на них відповідно до займаної посади і ділянки діяльності визначених законом і посадовими інструкціями і регламентами прав і обов'язків митних органів. Проходження служби в митних органах складається з прийому на службу, переміщення по службі, присвоєння спеціальних звань, умов проходження служби, припинення служби та інше. Сутність повноважень державної митної служби полягає у праві посадових осіб від імені держави приймати загальнообов'язкові рішення з питань, що віднесені до компетенції даного органу і його посадової особи. Владні повноваження посадових осіб митних органів виходять із компетенції конкретного митного органу. У свою чергу правовий статус останнього закріпляється в нормативних актах. Це пояснюється конституційним положенням про те, що державні органи та їх посадові особи діють лише в межах закону і виходити за нього при здійсненні своїх функцій не вправі. Служба в митних органах України є різновидом державної служби, яка здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», МК України та інших нормативних актів. Вона здійснюється на принципах:  Верховенства права — цей принцип є основоположним для правової держави і демократичного суспільства і проводиться у Конституції України та інших законах.  Пріоритету прав і свобод людини — передбачає необхідність при здійсненні своїх посадових обов’язків неухильно дотримуватись прав людини, поважати її честь і гідність, недоторканність. Застосування примусу щодо людини повинно здійснюватися лише на підставі і в межах, передбачених законом.  Рівного права громадян України на службу в митних органах відповідно до наявності фахової освіти, професійної підготовки і здібностей. Вимоги до кандидата на посаду в митних органах є рівними для всіх і зумовлені лише характером посадових обов’язків.  Обов’язковості для державних посадових осіб рішень вищестоящих органів і їх керівників у межах наданих їм повноважень і відповідно до чинного законодавства.  Єдності основних вимог до державної служби — полягає у єдності митної системи, завдань митних органів, які збігаються.  Професіоналізму і компетентності працівників митних органів. Цей принцип полягає у тому, що прийняті на службу працівники повинні знати митне законодавство, правила митного оформлення і контролю, митні процедури, досконало знати свої права і функціональні обов’язки, посадові інструкції.  Гласності — полягає в обов’язку посадових осіб надавати інформацію про прийняті ними рішення, діяльність чи бездіяльність митних органів.  Відповідальності за прийняті рішення — виявляється у тому, що за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов’язків, зловживання наданими правами посадова особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. В разі заподіяння шкоди митним органам така особа повинна відшкодувати завдану шкоду в установленому порядку. Така шкода може бути стягнута з неї в регресному порядку.  Позапартійності. Працівники митних органів не можуть перебувати в партіях чи керуватися при здійсненні своїх посадових обов’язків партійними інтересами. Взаємовідносини між працівниками визначаються виключно законом, свободою переконань та совісті. В митних органах не допускається створення партій, рухів і об’єднань з політичною метою.  Стабільності кадрів, що є гарантом високого професіоналізму і наступництва. Це є гарантією впевненості працівників митних органів у завтрашньому дні, запорукою від невиправданих чисток і переміщень.

15. Посадові особи митних органів України

| |

Відповідно до ст. 407 МК України посадовими особами митної служби є працівники митних органів, установ та організацій України, на яких покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, яким присвоєно спеціальні звання. Для належного виконання завдань службові особи митної служби України наділені відповідними правами та обов'язками. Ці їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК України, а в частині, що не регулюється ним, — . Законом України «Про державну службу. Законні розпорядження та вимоги службових осіб митної служби України є обов'язковими для виконання. Порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України, Положення про порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України визначаються законодавством України. Митна служба України має Дисциплінарний статус, який затверджується у встановленому законом порядку. Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок проведення атестації визначається KM України. Спеціальні звання присвоюються посадовим особам митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи: дійсний державний радник митної служби 1 рангу — присвоюється Президентом України за наданням KM; державний радник митної служби 1 рангу; державний радник митної служби 2 рангу; державний радник митної служби 3 рангу; радник митної служби 1 рангу; радник митної служби 2 рангу; радник митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 1 рангу; інспектор митної служби 2 рангу; інспектор митної служби 3 рангу; інспектор митної служби 4 рангу; інспектор митної служби; молодший інспектор митної служби; курсант. Порядок присвоєння і позбавлення спеціальних звань визначається Положенням про спеціальні звання службовим особам митних органів, що затверджується KM України. Посадові особи митної служби України мають єдиний формений одяг з відповідними знаками розрізнення. Зразки такого одягу, норми забезпечення ним та терміни його експлуатації затверджуються KM України, правила носіння — спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Формений одяг видається безплатно. Тривалість робочого часу службових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю. Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями вимог митного законодавства та інших службових завдань службові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці службових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.

16.

Відповідальність митних органів та їх посадових осіб

Митні органи та їх посадові особи, виступаючи в якості учасників правовідносин, врегульованих нормами митного права, також, як і учасники зовнішньоекономічної діяльності, несуть відповідальність за збитки та шкоду, заподіяні внаслідок їх неправомірних рішень, дій чи бездіяльності. Підставою для цього є, перш за все, ст. 53 Конституції РФ, відповідно до якої кожен має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб, а також засновані на ній норми глави 64 ТК РФ «Відповідальність митних органів та їх посадових осіб» і ст. 16 ГК РФ «Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування».

 

Поняття шкоди охоплює будь-яке зменшення особистого або майнового блага особи, якій він заподіюється. Шкода може бути моральним, фізичним та матеріальним.

Особи, яким або майну яких завдано збитки внаслідок рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, має право згідно з ч. 1 ст. 15 455 ТК РФ вимагати повного відшкодування завданих їм збитків. Збиток (збитки та шкоду) відшкодовуються митними органами на загальних підставах у порядку, передбаченому цивільним законодавством. При цьому, згідно з чинним законодавством, митні органи несуть відповідальність тільки за шкоду, заподіяну протиправно, тобто за допомогою рішень, дій чи бездіяльності, скоєних неправомірно. ГК РФ і ст.

Неправомірними визнаються рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб, які суперечать приписами норм чинного митного законодавства. Не існує правового обов'язку митного органу з відшкодування збитку (шкоди або збитків), коли така шкода була заподіяна особі правомірно (наприклад, внаслідок припинення посадовими особами митниці правопорушення у сфері митної справи).

Матеріальна та інша відповідальність держави в особі митних органів грунтується на принципі об'єктивної відповідальності, тобто при наявності причинного зв'язку між протиправним рішенням, дією або бездіяльністю митного органу або його посадової особи і настанням збитку. При цьому наявність вини в діях (бездіяльності) конкретної посадової особи зовсім не обов'язково. Неправомірне дія або бездіяльність конкретної посадової особи митного органу може бути скоєно і невинно (наприклад, як наслідок виконання рішення або прямої вказівки вищого органу або посадової особи, яка виявилося незаконним і в результаті виконання якого було завдано збитків). У цьому випадку митний орган все одно несе відповідальність, а от конкретна посадова особа - вже немає.

Згідно з чинним законодавством відповідальність митних органів настає за наявності наступних умов:  Неправомірність рішень, дій або бездіяльності митних органів, їх посадових осіб та інших працівників.  Наявності шкоди або збитків, завданих особам або їх майну.  Причиною зв'язку між неправомірним рішенням, дією або бездіяльністю митного органу, його посадової особи чи іншого працівника і які настали шкодою (збитками).

Як уже відзначено, безпосередньо перед потерпілим цивільно-правову відповідальність несуть митні органи, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю яких або неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб або інших працівників яких було заподіяно шкоду. У свою чергу, митний орган, відшкодувати збиток потерпілому, згодом має право стягнути грошову суму, витрачену на відшкодування цієї шкоди, з безпосередньо винного в його нанесенні посадової особи чи іншого свого працівника.

Посадові особи митних органів, а також інші працівники митних органів (і це підкреслено в ст. 456 ТК РФ) за свої неправомірні рішення, дії або бездіяльність несуть дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та іншу (наприклад, матеріальну) відповідальність відповідно до чинного російського законодавства .

Так, до дисциплінарної відповідальності притягуються державні митні службовці за порушення службової дисципліни, а інші працівники митних органів - за порушення трудової дисципліни. За вчинення адміністративних правопорушень зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Однак, як правило, за деяким винятком (наприклад, вчиненням порушень правил дорожнього руху), ці правопорушення не пов'язані зі здійсненням митними службовцями своїх посадових обов'язків. Кримінальну відповідальність державні митні службовці несуть за вчинення посадових злочинів (зловживання посадовими повноваженнями - ст. 285 КК РФ, отримання хабара - ст. КК РФ, службовий підлог - ст. 292 КК РФ та ін). На співробітників митних органів, як посадових осіб, так і інших працівників, може бути покладена матеріальна відповідальність за шкоду, завдану фізичним або юридичним особам і їх майну внаслідок винесеного незаконного рішення або вчинення ними протиправних дій (бездіяльності). Причому обов'язковою умовою залучення посадових осіб та інших працівників митних органів до будь-якого виду відповідальності є вину цих осіб у вчиненні протиправного діяння або прийняття незаконного рішення. 290

Кожен з цих видів юридичної відповідальності посадових осіб та інших працівників митних органів регулюється відповідним законодавством, в кожному з них є свої заходи покарання (стягнення) та існує свій порядок їх застосування.

Видається в рамках даної теми більш детально зупинитися на дисциплінарної відповідальності посадових осіб митних органів, а точніше навіть - на дисциплінарної відповідальності державних митних службовців. І ось чому. Дисциплінарна відповідальність інших працівників митних органів (тобто осіб, які працюють в митних органів і організаціях митної служби, але не є при цьому митними державними службовцями) регламентується нормами трудового права, адміністративна відповідальність як державних митних службовців, так і інших працівників митних органів -- нормами адміністративного права, кримінальна відповідальність - нормами кримінального та кримінально-процесуального права, матеріальна відповідальність у більшості своїй - нормами цивільного і трудового права. А ось дисциплінарна відповідальність державних митних службовців безпосередньо входить у предмет регулювання митного права, а її практична реалізація належить до компетенції митних органів та її керівників.

Під дисциплінарною відповідальністю державних митних службовців слід розуміти застосування заходів дисциплінарного впливу до державних митним службовцям у рамках службового підпорядкування за винні порушення порядку та умов проходження державної митної служби, не переслідуються в кримінальному порядку. Підставою для притягнення державного митного службовця до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок (порушення службової дисципліни), тобто винна невиконання або неналежне виконання митним службовцем покладених на нього посадових обов'язків.

Правову основу дисциплінарної відповідальності державних митних службовців становлять, перш за все, Митний кодекс РФ, а також федеральні закони «Про засади державної служби в Російській Федерації» і «Про службу в митних органах Російської Федерації». А ось порядок її реалізації закріплений у затвердженому Указом Президента РФ Дисциплінарний статут митної служби Російської Федерації. Відомчими нормативно-правовими актами ГТК Росії визначені права начальників митних органів щодо застосування заходів дисциплінарного впливу, порядок організації та проведення службових перевірок та ряд інших питань, що стосуються практичної реалізації дисциплінарної відповідальності державних митних службовців.

Відповідно до ст. 29 Федерального закону РФ «Про службу в митних органах Російської Федерації» на митних службовців за порушення службової дисципліни можуть бути накладені наступні види стягнень, що іменуються дисциплінарними: зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність (за результатами атестації), звільнення з митних органів.

Правом накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця митного володіє начальник митного органу або організації митної служби, в якому цей митний службовець проходить службу. Виняток становлять випадки звільнення з митних органів як захід дисциплінарного стягнення, правом накладення якого володіють лише начальники митних органів, які мають право призначення на цю посаду. Так, наприклад, звільнити з митних органів начальника митного поста за порушення ним службової дисципліни може тільки начальник регіонального митного управління, оскільки саме його наказами призначаються на посаду начальники митних постів. Начальник митниці, до структури якого входить очолюваний провинилися начальником митний пост, такого права не має.

Звільнення з митних органів як захід дисциплінарного стягнення має потребу ще в деяких коментарях. Так, відповідно до підпункту 11 пункту 2 ст. 48 Федерального закону РФ «Про службу в митних органах Російської Федерації» працівник може бути звільнений з державної митної служби за одноразове грубе порушення службової дисципліни або за її систематичні порушення.

До грубих порушень службової дисципліни згідно з Дисциплінарним статутом митної служби входять:  Невиконання співробітником обов'язків, встановлених підпунктами 1, 3 і 7 пункту 1 ст. 17 «Про службу в митних органах Російської Федерації», тобто обов'язків забезпечувати дотримання Конституції РФ і федеральних законів, виконувати віддані в межах їх посадових повноважень наказу та розпорядження начальників митних органів і зберігати державну та іншу охоронювану законом таємницю. Федерального закону РФ  Втрата співробітником документів, що надають право переміщення товарів або транспортних засобів через митний кордон Росії, а також майна, затриманого або конфіскованого при здійсненні митного оформлення або митного контролю, особистої номерної печатки, бойової зброї.  Прогул (у тому числі відсутність працівника на службі більше трьох годин протягом встановленого щоденного службового часу) без поважних причин.  Поява працівника на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.  Недотримання обмежень, встановлених для державних митних службовців статтею 7 «Про службу в митних органах Російської Федерації» (перелік цих обмежень досить великий, розглядався нами вище і немає необхідності його тут повторювати). Федерального закону РФ

Систематичним порушенням службової дисципліни є повторне вчинення дисциплінарного проступку протягом року державним митним службовцям, які мають дисциплінарне стягнення.

При накладення того чи іншого дисциплінарного стягнення повинні враховуватися тяжкість вчиненого дисциплінарного проступку, обставини, за яких вчинено цю провину, а також попередні служба і поведінка притягається до дисциплінарної відповідальності митного службовця. У зв'язку з цим залучення митного службовця до дисциплінарної відповідальності здійснюється, як правило, за результатами службової перевірки, що проводиться з метою встановлення обставин, причин і умов порушення службової дисципліни або надзвичайної події у митному органі або організації митної служби та підтверджує вину тих чи інших посадових осіб у здійсненні ними дисциплінарних проступків.

Якщо ж у результаті службової перевірки буде виявлено, що співробітник, щодо якої вона проводиться, вчинив діяння, яке вказує на ознаки злочину, керівник митного органу (організації митної служби) зобов'язаний негайно передати отримані матеріали до органів дізнання та попереднього слідства.

Для виправлення можливих помилок, допущених при накладення дисциплінарних стягнень, і усунення у митних службовців сумнівів у правомірності притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарного статуту митної служби передбачена можливість оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вищестоящий митний орган або до суду. Судове оскарження обгрунтованості залучення митних службовців до дисциплінарної відповідальності стосується, як правило, випадків їх звільнення з митних органів за порушення службової дисципліни і здійснюється по правила розгляду трудових спорів. В інших випадках скарги зазвичай подаються начальнику вищестоящого митного органу.

Пит. 17

Митний Кодекс визначає поняття «митний контроль» як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п.15 ст.1).

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від того, обкладаються вони митом або податками чи ні.

Здійснення митного контролю передбачає проведення митних процедур, тобто операцій, пов’язаних зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Митний контроль обмежується достатньо мінімальним переліком митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Це положення відповідає вимогам стандартних правил 6.1, 6.2 глави 6 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, вчиненої 18 травня 1973 року у Кіото (конвенція Кіото) і спрямоване на досягнення принципу взаємності у міждержавних відношеннях України щодо формування міжнародно-правових відносин у галузі здійснення митної справи, оскільки у сучасних відносинах держави прагнуть до спрощення митних формальностей при одночасному підвищенні ефективності митного контролю з метою прискорення руху великих обсягів пасажиро- вантажопотоків та стають на шлях укладення міжнародно-правових домовленостей, які регламентують процедури митного контролю.

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

-підготовка проектів законодавчо-нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

-аналіз діючих та впровадження передових форм і методів митного контролю та заходів підвищення їх ефективності;

-запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

-організація взаємодії митних органів (структурних підрозділів) з іншими державними органами, що здійснюють контроль на державному кордоні України;

-розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;

-удосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Митним Кодексом передбачено цілодобове здійснення митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України. При цьому під пунктом пропуску розуміється спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюється прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів і товарів.

Пит. 18

Ст 41. МК.Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом:

1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю;

2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян);

3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм цього Кодексу.

Основною і найбільш поширеною формою митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю – документальний контроль. У ході здійснення такого контролю перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Такий перелік затверджується КМУ.

Поряд з документальним контролем митні органи України здійснюють контроль фактичний. Формами такого фактичного контролю є митний огляд та переогляд товарів (у тому числі ручної поклажі та багажу) і транспортних засобів.

Митний огляд та переогляд товарів і транспортних засобів здійснюється шляхом відкриття вантажних приміщень, транспортних засобів, тари й упаковки. У ході митного огляду встановлюються найменування та якість товарів, визначається їх кількість. Митний огляд використовується також з метою виявлення прихованого переміщення товарів.

Митні органи, при здійсненні митного контролю мають право усного опитування усіх фізичних осіб, в тому числі посадових осіб підприємств, декларантів і перевізників, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, або безпосередньо перетинають його у пунктах пропуску на митному кордоні України. Усне опитування може здійснюватись посадовими особами митних органів з метою отримання інформації, необхідної для здійснення митного контролю та митного оформлення. Результати опитування повинні бути оформлені відповідним протоколом.

Окремою формою митного контролю є перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, та огляд територій, де можуть знаходитись товари та транспортні засоби, що перебувають під митним контролем. Відповідно до статті 60 цього Кодексу це передбачає проведення митними органами на підприємствах дій щодо встановлення відповідності документації про зазначені товари і транспортні засоби, вимогам, встановленим цим Кодексом та іншими законами України.

Пит. 19

Зона митного контролю (ЗМК) – спеціально відведене місце, де митні органи здійснюють необхідні митні формальності по відношенню до зовнішньоекономічних вантажів та транспортних засобів, які ці вантажі перевозять.

ЗМК в пунктах пропуску на державному кордоні відрізняються від ЗМК, які створюються у внутрішніх митницях, наявністю окремої зони або лінії прикордонного контролю, з якої починається огляд транспортних засобів, здійснюється паспортний контроль, визначаються особи, яким заборонений в’їзд до країни та інше.

ЗМК можуть розрізнятися за типом в залежності від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, мультімодальний), напрямків транспортних потоків та магістральних шляхів.

Зонами митного контролю також є території митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі та інші території, в яких діють спеціальні митні режими.

20.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред’являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється виключно в зонах митного контролю і завершується митним оформленням відповідно до вимог законодавства.

Митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів здійснюється митними органами у взаємодії з органами державної влади, на які відповідно до законодавства покладено функції здійснення інших видів контролю автомобільних транспортних засобів і товарів (далі – контролюючі органи), у встановленому законодавством порядку.

У разі коли після закінчення митного контролю та митного оформлення є підстави вважати, що автомобільні транспортні засоби і товари переміщуються через митний кордон з порушенням норм Митного кодексу України та інших законодавчих актів з питань митної справи, керівник митного органу або його заступник може прийняти рішення про переогляд автомобільного транспортного засобу і товару.

За наявності обґрунтованих причин посадова особа митного органу на будь-якому етапі митного контролю може відмовити в митному оформленні чи пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон. У цьому разі митний орган зобов’язаний видати заінтересованій особі картку відмови в митному оформленні (із зазначенням причини) в порядку, встановленому Держмитслужбою.

21.

Зовнішньоекономічна діяльність, насамперед зовнішня торгівля, неможливі без переміщення через митний кордон країни юридичними і фізичними особами товарів і транспортних засобів. Фізичними особами, що перетинають митний кордон України, переміщуються й предмети. При такому переміщенні товари і транспортні засоби підлягають митному оформленню і митному контролю в порядку і на умовах, що визначені в МК України та інших нормативних актах КМУІДМСУ.

Митне оформлення відповідно до ч. 14 ст.1 МК України визначено як виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. У той же час митне оформлення можна розглядати як обов'язок осіб, що переміщають товари пройти певну процедуру, як послідовні дії митних органів щодо легалізації переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон. Воно розглядається і як врегульована законом митна процедура.

Митне оформлення являє собою дії посадових осіб митних органів, які здійснюються у встановленій послідовності і спрямовані на забезпечення дотримання чинного законодавства і встановленого порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон. Легальне визначення митного оформлення також поміщене в «Типовій технології митного контролю і митного оформлення товарів і інших предметів»35 як сукупність дій, пов'язаних із пропусканням в Україну або за її межі товарів, які переміщаються через митну територію України.

Відповідно до ст. 70 МК України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється службовими особами митного органу.

22.

Порядок здійснення операцій з митного оформлення визначається Державною митною службою України відповідно до Митного кодексу України. Оформлюються митні документи українською мовою або офіційними мовами митних союзів, якщо Україна є їх членом.

Митне оформлення суб'єктів ЗЕД здійснюється службовими особами митниці в місцях розташування митниць – зонах митного контролю – спільно з зацікавленими державними органами впродовж часу, визначеного митницею.

Території зон митного контролю встановлюються:

1) у пунктах пропуску через державний кордон України – митницею за погодженням із прикордонними військами;

2) у пунктах на митному кордоні України, що є межами спеціальних митних зон – митницею самостійно;

З) на територіях i в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, – митницею самостійно.

Переміщення товарів та інших предметів на територію зони митного контролю чи за її межі контролюється митницею.

Митне оформлення має проводитися митницею, в зоні діяльності якої розташовані власники товарів та інших предметів, за винятком випадків, урегульованих чинним законодавством України. Наприклад, оформлення товару в інший митниці узгоджується його власником із обома митницями (тією, де розташований власник, i тією, де він має намір проводити оформлення) листом відповідної форми. За рішенням державної митної служби України митне оформлення окремих видів товарів та інших предметів може здійснюватися в окремо визначених для цього митницях. Наприклад, митне оформлення енергоносіїв здійснюється Центральною енергетичною митницею. Митницею може бути надано дозвіл підприємству, що переміщує через митний кордон України товари та інші предмети, на зберігання їх під митним контролем на території та в приміщенні підприємства у визначеній митницею зоні митного контролю. За наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон України транспортні засоби, товари та інші предмети містять предмети контрабанди, предмети, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, проводиться переогляд таких товарів та інших предметів. При цьому присутність представників підприємства, а також громадян при митному оформленні обов’язкова.

23)

Декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон Украиїни

Декларування товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України

Необхідно виконувати у наступній послідовності:

Крок № 1

Оформлення договору на виконання послуг по декларированню товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України

Нормативно-правові підстави:

Свідоцтво №000226/00 от 31.12.2008г. на право здійснення митної брокерської діяльністі

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні", зі змінами та доповненнями

Крок № 2

Надання документів.

Документи, які необхідно подати:

Товарно - транспортний документ на перевезення (залізнична накладна (УМВС (СМГС), ЦІМ (СІМ)), авіаційна накладна (Air Waybill), коносамент (Bill of Lading)

Зовнішньоекономічний договор

Рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару

Облікова картка суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб`єктом

- лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності Криворізької митниці)

- документ контролю за доставкою товарів

- ліцензія митного перевізника

- книжка МДП, книжка АТА, книжка CPD

- свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами

- Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо)

- посередницький договір

- документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів

- документи, що визначають країну походження товарів

- документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД

- документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування

- документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортных засобів, що переміщуються через митний кордон України

Лист про погодження

Крок № 3

Оплата рахунку за послуги по декларуванню

Умови визначення вартості: - Оформлення експорту товарів -528,00грн (з урахуванням ПДВ); -Оформлення імпорту товарів -594,00грн(з урахуванням ПДВ); -Оформлення декларації митної вартості –132,00грн(з урахуванням ПДВ); -Оформлення електронного рахунку -132,00грн(з урахуванням ПДВ); - Оформлення попереднього повідомлення – 264,00грн(з урахуванням ПДВ); - Оформлення додаткового аркуша (1 код товару)- 132,00грн(з урахуванням ПДВ); - Оформлення додаткового аркуша (2 кода товару)-198,00грн(з урахуванням ПДВ); - Оформлення додаткового аркуша (3 кода товару)- 264,00грн(з урахуванням ПДВ); - Оформлення ВМД (з урахуванням витрат часу на митний догляд, переміщення митного брокера и т.п.) -132,00грн (з урахуванням ПДВ) за 1 годину з розрахунку фактично витраченого часу. Примітка: За терміновість, складність робіт застосовується коефіцієнт К=1,5-3,0 к вартості послуг.

Крок № 4

Одержання документа, за умови наявності оплати рахунку.

Особливі умови: Протягом часу, який встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими виконувати види контролю

24).

Форми та процедура декларування. Декларанти.

Форми митного декларування безпосередньо визначені в МК України. Як уже зазначалося, декларування проводиться шляхом заяви в установленій формі (письмово, усно і т.п.) точних даних про мету переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів і про самі товари й інші предмети, інших необхідних для митного контролю і митного оформлення відомостей. Це проводиться спеціальним документом, що дістав назву митної декларації.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Під декларуванням у митному законодавстві розуміється заява митниці за встановленою формою (письмовою, усною чи іншою) точних відомостей про товари і транспортні засоби, необхідних для здійснення митного оформлення і проведення митного контролю. Як правило, декларування здійснюється в наступних основних випадках:

а) при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

б) при зміні митного режиму у відповідності статті 186 цього Кодексу України (наприклад, у випадку, коли товар, що зберігався на митному складі, продається покупцю, режим митного складу міняється на режим випуску для вільного використання);

в) в інших випадках, обумовлених актами чинного митного законодавства (наприклад, товари, розміщені відповідно до митного режиму митний склад, підлягають повторному митному оформленню, що передбачає подачу нової митної декларації, при анулюванні ліцензії на право відкриття та експлуатації митного ліцензійного складу та ліквідації митного ліцензійного складу).

Стаття 87. Декларанти

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, також можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально посвідченими дорученнями.

25)

Основні принципи митного регулювання в Україні

Стаття 4. Принципи митного регулювання

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості

також слід зазначити такі принципи як верховенство право,законність і верховенство митного закону,захист політичних і економічних інтересів держави,збалансованість і інтересів держави,принцип справедливості,недопустимість подвійного оподаткування,та інше.

26.

Порядок переміщення через митний кордон транспортних засобів

Митне оформлення транспортного засобу може здійснюватися як його власником, так і довіреною особою за наявності належним чином оформле-них документів на представлення повноважень. Власники транспортних засобів або уповноважені ними особи, які переміщують транспортні засоби через митний кордон України, зобов’язані пред’явити їх митниці і подати:

Розділ 5 ПЕРЕМІЩЕННЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ПАСАЖИРІВ, ТОВАРІВ ТА ІНШИХ ПРЕДМЕТІВ

• документи, що підтверджують право володіння або користування (втому числі з правом розпорядження) транспортними засобами;

• реєстраційні та технічні документи на такі транспортні засоби, якщо вони були зареєстровані в країні придбання чи іншій країні, інші до-кументи, потрібні для митного оформлення, на вимогу співробітника митниці (закордонний паспорт, доручення на перегін або перевезення транспортного засобу, тощо). Громадяни, які переміщують через митний кордон України транспортні

засоби, зобов’язані заповнити декларацію та в належних випадках надати зобов’язання про зворотне ввезення/вивезення, транзит. Митне оформлен-ня транспортних засобів (у тому числі знятих з обліку в країні придбання або в іншій країні), заявлених прикордонній митниці громадянами-нерези-дентами як такі, що ввозяться ними з метою відчуження, проводиться при-кордонною митницею зі стягненням при цьому передбачених законодавст-вом платежів без видачі Посвідчення. Посвідчення оформляється на нового власника в митниці, в зоні діяльності якої він постійно чи тимчасово проживає.

Громадяни-резиденти можуть переміщувати через митну територію України транзитом тільки транспортні засоби, які належать громадянам не-резидентам, іноземним фірмам, організаціям чи установам, що має підтвер-джуватися відповідними документами.

Відчуження тимчасово ввезених в Україну транспортних засобів здій-снюється з дозволу митниць. Не підлягають відчуженню на території Укра-їни тимчасово ввезені транспортні засоби, які на день звернення до митни-ці з приводу відчуження заборонені до ввезення для постійного користу-вання в Україні. При відчуженні тимчасово ввезених в Україну транспорт-них засобів митне оформлення здійснюється згідно із законодавством, чин-ним на день здійснення митного оформлення для постійного користування.

Не пiдлягає пропуску через митний кордон України транспортні засоби:

• номер кузова (або iдентифiкацiйний номер), шасi (рами) чи двигуна якого знищено, пiдроблено або не вiдповiдає запису в реєстрацiйних документах;

• що ввозиться в Україну громадянином для постiйного користування, не знятий з облiку в реєстрацiйних органах країни придбання або iншої країни;

• що вивозиться за межi України громадянином для постiйного корис-тування, не знятий з облiку в пiдроздiлах МВС України, якi вiдповiдно

Дубініна А. А., Сорокіна С. В., Зельніченко О. І. МИТНА СПРАВА

до законодавства України вповноваженi здiйснювати державну реєст-рацiю та зняття з облiку транспортних засобів;

• ввезення якого в Україну згiдно iз законодавством заборонено за вiком або на який вiдсутнi документи, що пiдтверджують право влас-ностi на транспортний засіб;

• що ввозиться в Україну для постiйного користування й за який не сплачено податки та збори (обов’язковi платежi);

• який знято з облiку, увозиться з метою транзиту й за який не внесено

грошову заставу.

У разi виявлення ознак порушень митних правил посадова особа мит-ного органу, яка здiйснює митний контроль та митне оформлення транс-портного засобу, вживає заходiв вiдповiдно до законодавства України з питань митної справи. Транспортні засоби, не пропущенi через митний ко-рдон України внаслiдок установлених заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну, а також несплати встановлених податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв), пiдлягають вивезенню з територiї України або переданню на склад митного органу оформлення для зберiгання вiдповiдно до МКУ.

27.

Порядок переміщення громадянами товарів через митний кордон України

Громадяни за умови дотримання вимог цього Кодексу та інших законів України можуть переміщувати через митний кордон України будь-які товари, крім тих, що заборонені до ввезення в Україну та вивезення з України, а також тих, щодо яких законом України встановлено обмеження в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 110 МК, яка встановлює засоби та способи переміщення товарів, громадяни можуть перемішувати товари засобами авіаційного, водного, автомобільного й залізничного транспорту шляхом:

- вантажних відправлень;

- використання ручної поклажі;

- супроводжуваного багажу;

- несупроводжуваного багажу;

- міжнародних поштових відправлень;

- міжнародних експрес-відправлень.

Громадяни за умови дотримання вимог МК, Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України" та інших законів України можуть перемішувати через митний кордон України будь-які товари, особисті речі, крім заборонених, а також тих, щодо яких можуть встановлюватися обмеження:

I) до ввезення в Україну,

II) до вивезення з України

III) до транзиту через митну територію України.

До першої групи заборонених товарів, тобто тих, які не можна ввозити на Україну належать:

1) товари, що можуть завдати шкоди здоров'ю або загрожувати життю населення та тваринному світу чи призвести до заподіяння шкоди довкіллю;

2) літературні та художні твори, поліграфічна та інша друкована продукція, кіно-, фото-, аудіо- та відеоматеріали, що пропагують війну, жорстокість, порнографію, расову, етнічну або релігійну ворожнечу, закликають до насильницького повалення конституційного ладу в Україні;

3) товари та особисті речі, на пропуск яких потрібні дозволи інших державних установ, за відсутності цих дозволів;

4) транспортні засоби, щодо яких встановлені обмеження (більш детально про умови та заборони переміщення усіх категорій транспортних засобів мова буде йти далі);

5) предмети, щодо яких не було здійснено митне оформлення.

6) згідно із статтею 9 Закону "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", пропуск на митну територію України сільськогосподарської продукції, що підпадає під визначення 01-24 груп УКТ ЗЕД, що ввозиться громадянами, в будь-яких обсягах не дозволяється. Це обмеження не поширюється на: лікеро-горілчані та тютюнові вироби в обсягах, зазначених у Законі; продукти харчування в упаковці виробника, що надходять на адресу фізичних осіб у міжнародних поштових відправленнях, вагою до 10 кг; продукти харчування для власного споживання на суму до 50 евро, що ввозяться в порядку та обсягах, які визначаються Кабінетом Міністрів України;

сільськогосподарську продукцію, отриману громадянами-резидентами як натуральну плату за виконану роботу в країнах-учасницях СНД, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю; -   плодоовочеву продукцію, вирощену громадянами-резидентами на власних присадибних ділянках суміжних держав, за умови підтвердження кількості вирощеної продукції довідками органів місцевого самоврядування, права власності на такі ділянки, подання сертифіката відповідності або свідоцтва встановленого зразка про визнання сертифіката. Забороняється ввезення в Україну небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронения.

До групи товарів, які заборонені до вивезення з території України, належать:

- предмети, що є національними, культурними чи історичними цінностями -надбанням українського народу і визначені Законами України.

До товарів, що заборонені до транзиту через митну територію України, належать встановлені законодавством товари.

Серед законодавчих актів, що встановлюють обмеження на ввезення або транзит товарів на територію України можна назвати Постанову Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 р. ?1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів". Транзит небезпечних відходів через територію України не може здійснюватися без попередньої письмової згоди Мінприроди. Слід зауважити, що, в свою чергу, Мінприроди має право відмовити в будь-якому транзиті небезпечних відходів через територію України з обгрунтуванням причин такої відмови.

Також громадянам заборонено перемішувати через митний кордон України товари, щодо яких законодавством України встановлені обмеження в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Оподаткування будь-яких товарів, що перемішуються через митний кордон України, здійснюється у відповідності з чинним законодавством України. Порядок оподаткування певних видів товарів встановлюється окремими нормативно-правовими актами України.

Слід зауважити, що порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів, транспортних засобів та окремих номерних вузлів до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажі, вантажних, експрес- та міжнародних поштових відправленнях на митну територію України і належать громадянам, встановлюється названим вище Законом "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України".

Обов'язковою умовою пропуску через митний кордон України товарів є здійснення щодо них митного оформлення у встановленому законодавством порядку, який визначається главою 10 МК.

Тобто, якщо товари не пройшли процедур митного оформлення - вони також не підлягають ввезенню на митну територію України, вивезенню з цієї території, а також переміщенню шляхом транзиту через митну територію України.

Митне оформлення - це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон України. Митне оформлення проводиться шляхом здійснення відповідних митних процедур.

Згідно зі статтею 71 цієї глави митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти. У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, митне оформлення в іншому митному органі може здійснюватися за письмовим погодженням між цим митним органом і митним органом, у зоні діяльності якого розташований відповідний резидент.

28.

Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України

Розділ IX

ОСОБЛИВОСТІ ПРОПУСКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ ТОВАРІВ, ЩО ПЕРЕМІЩУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ ГРОМАДЯНАМИ