23. Контекст дискурсу. Елементи контексту. Інтертекст, спів текст, контекст, підтекст.

    Контекст (із лат. сопіехіиз — з'єднання, зв'язок) - це семантично-прагматичне оточення фрагмента дискурсу, обставини формування тексту. Навколо цієї категорії зосереджують основні ідеї дискурсного аналізу. А часто і його дефінітивні характеристики також: дискурс - "функціональне використання мови у соціальному контексті" [49]. Одне з найпопулярніших метафоричних визначень дискурсу - "текст, занурений в життя" - побудоване на уявленні про "доповнювальність" реальності щодо лінгвістичної структури. Відповідно, дискурсний аналіз визначають як вивчення відношень між мовою і контекстами вживання мови.

    Поняття контексту стосується комунікативних одиниць різного масштабу — слова, речення, тексту (дискурсу). Контекст дискурсу — це буттєве і мовне середовище, необхідне для розуміння дискурсу як завершеної смислової єдності. Контекст фрази — це частина тексту чи уривок мовлення, які є необхідними і достатніми для розуміння змісту цієї фрази.

    Контекст  формує значення семантичних компонентів  дискурсу. У варіанті дискурсного аналізу Е. Лакло і Ч. Муфф використано структуралістську ідею фіксації значення навколо вузлових точок — привілейованих знаків, під упливом яких впорядковуються і набувають семантичної визначеності інші знаки. Сполучуваність ключових лексем визначає тематику І концептуальну спрямованість дискурсу. Наприклад, словосполучення "хвороби тіла" та "тіло і душа" вміщують знак "тіло" у різні дискурси -медичний або метафізичний [7].

    Контекст  можна розглядати і як категорію  буття, і як план репрезентацій та абстракцій. Властиво, на тому рівні, де об'єкти так званого реального світу в якийсь не до кінця зрозумілий дяя біологів І лінгвістів спосіб трансформуються в так звані ментальні образи, активну формативну роль відіграють чинники "диктату форми" - самої системи мови.

    З огляду на парадигмальну важливість дистинкції "реальність - відображення" дискурсний аналіз одночасно тримає у фокусі уваги два види "контекстів" - буттєвий (контекст реальності) і лінгвістичний (відображення досвіду буттєвих контекстів у структурах мови).

     Елементи  контексту, в інтерпретації дослідника рекламного дискурсу Г.Кука :

1. субстанція – фізичні носії, спосіб існування чи передачі тексту;

2. музика та зображення – сигнали для слухового та зорового сенсорних каналів;

3. паралінгвістичні засоби – значима поведінка, яка супроводжує мовлення: особливості інтонації, жестів, вираз і виразність обличчя (у мовленні); тип і розмір шрифтів (на письмі);

4. ситуація – характеристики і взаємодія об’єктів і людей, які мають стосунок до тексту (з точки зору учасників комунікації);

5. співтекст – текст, який передує досліджуваному тексту або продовжує його і який учасники комунікації вважають приналежним до того самого дискурсу (інші тексти реклами);

6. інтертекст – текст, який учасники комунікації відносять до іншого дискурсу, але асоціюють із об’єктом аналізу і який впливає на їх інтерпретацію (інші дискурси);

7. учасники – їх інтенції та інтерпретації, знання і уявлення, інтерперсональні установки, прихильності та почуття; кожен учасник є водночас частиною контексту і його спостерігачем;

8. функція – намір відправника та адресанта щодо результатів впливу тексту, а також уявлення про цей вплив отримувача і адресата.

Підтекст — інший план повідомлення, який створюється не довільно, а тими ж засобами, що й основний план.До таких засобів належать:лексичні засоби (метафора, метонімія, перифраз, порівняння тощо);ситуативні засоби (факти, події, раніше згадані);асоціативні засоби (поняттєві, емоційні зв'язки, які виникають між тим, про що йде мова, і досвідом автора або реципієнта).