- •Тема 1: вступ до курсу
- •1. Предмет, завдання і значення курсу „Історія української літературної мови”. Зв’язок курсу з іншими дисциплінами.
- •2.Основні джерела вивчення курсу„Історія української літературної мови”.
- •3. Огляд наукових праць з історії української літературної мови.
- •4. Проблемні питання періодизації історії української
- •5. Взаємодія української літературної мови з територіальними
- •6. Стильова диференціація української літературної мови на різних етапах розвитку. Проблема норм української мови.
- •Тема 2: староукраїнська літературна мова хі-і Пол. Хіу ст.
- •1. Питання глотогенезу української мови.
- •2. Повстання буквенно- звукового письма у східних сллов”ян за сучасними науковими даними. Проблема існування протокириличного письма у східних слов”ян.
- •Корчага.
- •2. Наслідки першого південнослов’янського впливу в давньоруськоукраїнській писемності.
- •2. Два типи літературної мови епохи Київської Русі християнської доби.
- •3. Вживання двох типів літературної мови у пам”ятках хі-хіУст.
- •3.1.Світсько- літературний тип у староукраїнських пам”ятках (світська літературно-писемна мова);
- •3.2. Книжно-слов”янський тип мов у пам”ятках хі-хіУст.
- •В) Оригінальні твори, писані старослов”янською мовою .
- •Тема 4. Середньоукраїнська літературна мова (к.Хіу-поч.ХуІст.)
- •1.Функціонування староукраїнської мови в Литовсько-польській державі.
- •2.Особливості у вживанні старослов”янської мови у хіу-Іпол.ХуІст.
- •Тема 7. Середньоукраїнська літера-турна мова (іІпол.Хуі -поч.ХуііІст.)
- •3. І.П.Котляревський в історії
- •Тема 7. Розвиток української літературної мови в іі пол.ХіХст.-поч.ХХст.
- •1. Роль українських письменників у розвитку української літературної мови
- •2. Роль українського театру в утвердженні статусу нової української мови.
- •Тема 8. Розвиток української літературної мови у Іпол.ХХст.
- •1. Післяреволюційна мовна політика Україні: головні фактори впливу.
- •2. Розвиток і занепад оіціно-ділового стилю української мови
- •3. Мова художнього і публіцистичного стилів 20-40рр.ХХст.
Корчага.
На корчазі з двома ручками, знайденою під Смоленськом, археологи прочитали ГОРУХША(ГОРУХНА).
Надписи на києворуських пряслицях XI—XII вв.
4. Повідомлення арабського мандрівника Ібн Фодлана (921рік) про поховання померлого руса. За словами араба, на могилі померлого був закопаний стовп із тополі, на якому написали ім”я небіжчика.
5. Повідомлення арабського географа Ель Массуді (помер у 956р.) у творі „Золоті луки” про те, що він бачив в одному із слов”янських храмів напис пророцтва на камені.
6. Повідомлення арабського ученого Ібн Недіма про те, що руси мають письмена і вирізають їх на дереві.
Зарисовка надпису Ібн-аль-Недіма
7. У зв”язку із усім сказаним набуває особливого значення повідомленні в „Паннонському житії Костянтина (Кирила)” про те, що Кирило під час подорожі в Хазарію(860р.) у тавридському Корсуні(Крим) „знайшов тут Євангеліє і Псалтир, руським письмом писані, й ... розібрав літери на голосні та приголосні, й, творячи молитву Богові, скоро почав писати й викладати...”.
Страница из «рассказа…» Черноризца Храбра с цитатой
Академік Б.Греков твердив, що це повідомлення треба розуміти буквально:”Ми тільки не маємо ніяких даних про те, якими буквами були написані ці книги.У всякому разі потреба в писемності на Русі з”явилась уже давно, і цілий ряд хоча не дуже ясних повідомлень говорить про те, що письменами руси користувались і до визнання християнства державною релігією”.
Відомий вітчизняний історик В.Істрін вважає, що знайдені Кирилом у Корсуні книги були написані протокириличною азбукою на основі грецького письма: „Письмена цих книг були названі руськими тому, що по-перше, вони були використані для передачі руської мови; по-друге, тому, що до грецьких букв могли бути додані інші букви, яких не вистачало у грецькій азбуці для передачі слов”янської орфоепії ; по-третє, на східнослов”янському ґрунті букви грецької азбуки могли бути дещо змінені.
Інакше вважає вітчизняний історик та археолог Ю.Шилов. Дослідник взагалі не визнає існування у часи дохристинства грецької азбуки у слов”ян. Спираючись на рунічні письмена Велесової книги, він вважає цю писемність такою, що походить від пелазгійсько-етруської, яка передує грецькій і латинській писемності, і сама в свою чергу походила від найдавнішої в світі абетки Трої середини ІІтисячоліття до н.е. Цей же вчений вважає, що у кримському Корсуні Кирило знайшов саме цю рунічну прототрояннську азбуку. Він також проводить пряму паралель із писеністю Кам”яної Могили(Мелітополь), яку теж вважає пратроянською. Зауважимо, що академічна наука не підтверджує такої наукової гіпотези.
Крім наведених свідчень про наявність у східних слов”ян буквенно-звукового письма в дохристиянський період, є ще деякі археологічні свідчення:
1. Загадкові знаки на пам”ятках матеріальної культури, виявлені на території північного Причорномор”я, в районах колишніх грецьких колоній Ольвії, Феодосії, Херсонеса. Академік І.Мещанінов, назвавши загадкові знаки Північного Причорномор”я „чертами і рєзами”, висловив таку думку: „Навряд чи можна з повною впевненістю заперечувати, що глаголиця виросла шляхом трансформації з тих „черт” і „рєз”, про наявність яких у язичників-слов”ян згадує болгарський монах ІХ-Хст. Храбр Чорноризець. Цьому вторить і зовнішнє написання самої глаголиці при її зіставленні з рисками та карбами Причорномор”я”.
А.Константинов вважає, що в загадкових знаках Причорномор”я сховані архетипи слов”янських букв. Він зіставив глаголичні букви „Київського місала” із знаками Причорномор”я. Виявилось, що з 34 букв глаголиці 27 мають велику графічну подібність до знаків Причорномор”я.
2. У 1897р. археолог В.Городцов під час розкопок в селі Алеканово недалеко від Рязані знайшов горщик ІХ-Хст., на якому був напис із 14 знаків-графем, досі не розшифрованих. Вважається, що це є букви докириличного або доглаголичного письма.
3. Археолог Д.Самоквасов у 1916р., розкопуючи кургани колишніх сіверян у районі м.Чернігова, виявив на ребрі барана напис із 15-18 знаків. На його думку, ці знаки є, мабуть, руським буквенно-звуковим протоглаголичним письмом східних слов”ян.
Недешифрованные дохристианские русские надписи И знаки
а — надпись, воспроизведенная Ибн-эль-Недимом; 6 — алекановскав надпись, найденная В. А. Городцовм под Рязанью; в — надпись на ребре барана, найденная Д. Я. Самоквасовым под Черниговом; г — кирилловские буквы и загадочные знаки на дрогичинских свинцовых пломбах, найденных на Западном Буге (лицевая и оборотная сторона)
4. Протоглаголичним письмом є, певно, і знаки, виявлені на дорогочинських слов”янських пломбах, та знаки на монетах києворуських князів ХІст.
Усі наведені факти дають підстави стверджувати, що в східних слов”ян ще задовго до прийняття християнства почало зароджуватись буквенно-звукове письмо. Цілком природно постає питання, де саме (територіально) в східних слов”ян уперше могло з”явитися письмо. Один із найавторитетніших вчених сучасності Д.Лихачов на це питання відповідає так: „ В епоху відсутності політичної єдності і саме виникнення писемності на Русі могло бути ажніяк не єдиним. Східнослов”янські племена розвивались далеко нерівномірно. Більш розвинені племена могли володіти початками писемності, в той час, як менш розвинуті ними ще не володіли . Цілком могло бути так, що писемність виникнула в двох-трьох східнослов”янських центрах: припустім, у Києві, в Новгороді і на північних берегах Чорного моря”.
Усі наведені археологічні й історико-мовознавчі дані, а також логічний хід міркувань свідчить на користь гіпотези про існування дохристиянського буквенно-звукового письма у східних слов”ян. Ця писемність, напевно, пройшла три етапи еволюції: первісне піктографічне письмо у вигляді „черт” і „рез”, елементи ідеографічного письма і вокалізоване звукове письмо, у графіці якого спостерігається співіснування знаків давнього слов”янського, грецького і на півночі Київської Русі, можливо, рунічного(скандінавського) письма.