Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
34-68.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
27.04.2019
Размер:
245.76 Кб
Скачать

50. Сучасний електорат і його типи

ЕЛЕКТОРАТ (від франц. elektorat) - сукупність виборців у даному виборчому окрузі. Е. є головним об'єктом впливу кандидата і його команди та підлягає якісному, докладному аналізу. Е. Основні напрямки аналізу е.: 1)встановлення складу та чисельності е. за спискам виборців. 2)розподіл на групи за різними соц, географ, політ ознаками, складання карт і таблиць; 3)розподіл е. на групи можливої підтримки того чи іншого кандидата, лідера, виборчого об'єднання; 4)створення плану работи зі своїм е. та з е. противника. Політична приналежність, на думку А. Антошевського та Р. Хербута, зумовлює існування двох типів електорату: структурованого та неструктурованого. Структурований електорат характеризується тим, що його виборча позиція є результатом тривалої ідентифікації з конкретною партією або виборчим блоком. Така позиція виборців значною мірою пов'язана з соціополітичними поділами. Неструктурований електорат голосує залежно від конкретної політичної ситуації, його зв'язок із певним політичним напрямом має тимчасовий характер. Поведінка виборців може характеризуватися стабільністю, коли вони належать до певних суспільних груп і протягом тривалого часу підтримують ту саму політичну партію. У цьому випадку йдеться про структурований електорат.

51. Ознаки демократії і класифікація її теорій

Демократичний режим - це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідності з волею більшості. Демократичний режим характеризує: виборність найважливіших органів політичної влади; вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян; формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі; юридична рівність громадян; високий ступінь реалізації прав людини; пріоритет прав людини над правами держави; розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі; верховенство закону в усіх сферах суспільного життя; економічна свобода, розвинута економіка, вільна від державного втручання; наявність політичного плюралізму. Якщо виходити з традиційного розуміння демократії, то її основним критерієм буде питання "Хто править". Відповідно до цього критерію всі існуючі концепції демократії можна розділити на дві основні теоретичні моделі: колективістські (ідентітарні) і представницькі (репрезентативні). Теорію колективістської демократії розробив Ж. Ж. Руссо. Його теорія виходить з ідеї суверенітету народу. Народний суверенітет - це здійснення загальної волі. Суверенітет народу припускає, що приватні інтереси повинні поступитися місцем інтересам усього суспільства (загальна воля). Звідси Руссо робить найважливіший висновок про невідчуженість суверенітету. Принцип невідчуженості суверенітету призводить Руссо до заперечення представницької форми демократичного правління. Конкурентна модель демократії виходить із визнання розходження інтересів у суспільстві і боротьби цих інтересів, що відбувається у відкритому суперництві різноманітних політичних сил, що борються за владу. Ідеал конкурентної демократії - це вільне суперництво політичних сил. Концепції конкурентної моделі демократії передбачають наявність органів представницької влади, що мають право самостійно формувати волю народу, а в разі потреби діяти всупереч їй під свою відповідальність. Ліберальна концепція демократії грунтується на ліберальній ідеї суверенітету особистості, тобто пріоритету індивіда стосовно суспільства і держави. Відповідно до цієї концепції не народ у цілому, а окрема особистість є первинним джерелом влади. Звідси - визнання верховенства прав індивіда над законами держави. Права індивіда з метою захисту закріплюються в конституції, дотримання якої контролює незалежний суд. Концепція плюралістичної демократії (Р. Даль, М. Дюверже) виросла з ліберальної, успадкувавши від її такі основні цінності, як індивідуальна свобода, права людини і т.п. Водночас концепція плюралістичної демократії відрізняється від ліберальної. Основна відмінність складається в тому, що, відповідно до плюралістичної концепції, не особистість і тим більше не народ є центральні елементом демократичної політичної системи, а соціальна група, що являє собою головного суб'єкта політики.За допомогою групи індивід одержує можливість вираження і захисту своїх інтересів. Народ із позиції плюралістичної концепції демократії також не може виступати основним суб'єктом політики, оскільки являє собою складне, внутрішньо суперечливе утворення, що складається з різноманітних груп, що суперничають за владу. Теорія партисипаторної демократії (демократії участі): (Дж. Вольф, К. Макферсон, Дж. Менсбридж) залучення всіх верств суспільства в політичний процес від вироблення рішень до їх здійснення; поширення принципу участі на неполітичні сфери, наприклад, в освіті (доступність отримання освіти), в економіці (самоуправління і робітничий контроль на виробництві); децентралізація прийняття рішень - це означає, що з менш складних питань рішення приймаються через процедури прямої демократії; спрощення процедури виборів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]