40. Організація і політичне представництво інтересів

Групи інтересів є невід'ємним елементом демократичного суспільства. Представництво групових інтересів на державному рівні здійснюється як у безпосередніх, так і в опосередкованих формах. Найпоширенішою формою безпосереднього, прямого впливу груп інтересів на органи державної влади є лобізм, тобто організований вплив різних суспільних груп, насамперед підприємницьких кіл, на представників законодавчої і виконавчої влади з метою домогтися від них прийняття вигідних для себе рішень. Лобізм несе й позитивне навантаження. До складу лобістських угруповань, крім політика або групи політиків, які їх очолюють, входить також численний загін експертів, консультантів, виконавців. Надаючи цінну інформацію про реальну ситуацію та про можливі наслідки політичних рішень, лобізм створює надійну базу для, допомагає уникнути помилкових і необачних кроків. Негативні наслідки лобізму — передусім схильності багатьох його учасників до задоволення вузько-групових інтересів, створення ним сприятливого середовища для можливих корупції і зловживань, — то одночасно з розширенням практики лобізму зростає й арсенал засобів обмеження такого роду негативних явищ. У США з 1946 р. лобізм реєструється й перебуває під фінансовим контролем відповідно до закону. В подальшому жорстке нормативне регулювання і контроль лобізму були встановлені у більшості країн Західної Європи. Багатоманітні методи лобістської діяльності. Вони можуть бути як легальними, законними, так і незаконними. До перших належать: направлення листів та особистих звернень до законодавців або представників виконавчої влади; підготовка проектів та альтернативних варіантів політичних рішень; участь у фінансуванні підготовки законопроектів, експертиз, висновків урядових органів; контроль за дотриманням прийнятих законів і рішень; організація відповідної кампанії в засобах масової інформації; проведення демонстрацій, маршів, пікетування або інших публічних акцій; підтримка під час обрання, призначення чи просування по службі працівників органів державної влади тощо. До незаконних методів лобістської діяльності належать фінансова підтримка нелегальних об'єднань, контроль за особистим життям політиків, збирання на них компрометуючого матеріалу, а то й прямий підкуп представників державного апарату, який передбачає сама природа лобізму. До найважливіших форм опосередкованої взаємодії груп інтересів з державою належить їх вплив на неї через виборчі системи й політичні партії. Групи інтересів прагнуть до налагодження зв'язків з політичними партіями, підтримують їх на виборах, щоб через них впливати на державу. Декотрі з найбільш масових груп інтересів створили власні політичні партії для обрання своїх представників до центральних і місцевих органів влади. В низці європейських країн активно діють так звані партії зелених, створені впливовими екологічними організаціями й рухами.

41. Групи інтересів та їх різновиди. Форми політичної участі груп інтересів

Групи інтересів - добровільні об єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними політ інститутами, насамперед із державою. Від політ партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політ відповідальності, не ставлять собі за мету оволодіння держ владою, а обмежуються лише впливом на неї. Поняття «групи інтересів» тісно повязане з такими однопорядковими з ним поняттями, як «групи тиску», «лобі», «громадські орг-ції», «сусп рухи», «латентні політ сили». Група тиску — це громадське об'єднання, яке домагається задоволення власних інтересів за допомогою цілеспрямованого впливу на інститути публічної влади. Терміну «групи тиску» в політ науці і практиці передував термін "лобі". Згодом зміст цього поняття розширився; ним стали позначати вплив заінтересованих груп узагалі на всі центри прийняття держ рішень, тобто не лише на орган законодавчої влади, а й на урядові та судові структури. Таким чином, поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошують передусім на методі впливу на політ рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу. Широко вжив поняття «громадські орг-ції», яке позначає добровільні та організаційно оформлені об'єднання громадян, створені для вираження й задоволення їхніх інтересів і потреб на засадах самоврядування. Групами інтересів є й багатоманітні сусп рухи - самодіяльні об'єднання мас, створені на основі спільності інтересів і впорядкованої діяльності. Близьким за змістом до поняття «групи інтересів» у політології є поняття «латентні (приховані) політичні сили». Вони так називаються тому, що в звичайних умовах не виступають безпосередніми та активними суб'єктами політики (якими є, наприклад, політ партії), але можуть раптово чи поступово, під впливом певних обставин, трансформуватися в активні політичні сили. Функції груп інтересів: функція артикулювання інтересів, перетворення соц прагнень, емоцій та очікувань у певні політ вимоги. Наступна функція - інформаційна, яка полягає в тому, що групи інтересів доводять до органів влади інформацію про стан громадської думки щодо тієї чи іншої проблеми сусп життя. Німець Ульріх фон Алеман запропонував таку типологію груп інтересів залежно від п'яти різних суспільних сфер діяльності: 1.Організовані інтереси в економ сфері та в сфері праці: підприємницькі об'єднання та об'єднання самостійних категорій працівників; профспілки; споживчі спілки. 2.Організовані інтереси в соц сфері: об'єднання захисту соц прав (на зразок товариства сліпих); об'єднання соц досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади); групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо. 3.Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об'єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі. 4.Організовані інтереси в сфері релігії, науки і культури: церкви, секти; наукові асоціації; загальноосвітні гуртки, клуби з мистецтва. 5.Організовані інтереси в сусп-політ сфері: духовні, етичні, правозахисні об'єднання; громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззбро¬єння, емансипацію жінок тощо). Групи інтересів — це різноманітні спільності людей, передусім соціальні. Типологія груп інтересів за їхньою соціальною основою є визначальною. Саме вона відбиває багатоманітність соціальних інтересів, допомагає визначити роль тих чи інших соц спільностей у політ житті сусп-ва. Відповідно до основних груп соціальних спільностей виокремлюються класові, етнічні, демографічні, професійні, територіальні об'єднання (організації та рухи) як групи інтересів. Жан Блондель два «чистих типи»: "общинні" (члени повязані між собою 1- приналежністю до якоїсь спільноти, 2-інтереси) та "асоціативні"(інтереси).