47. Процедури делегування і вибору (жеребкування, ротація, голосування)

Делегування — означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень. Делегування владних повноважень може посилити або ж знизити ефект дії політичної влади. Виділяють два види делегування. Делегування "вгору" відбувається тоді, коли один суб'єкт влади передає частину повноважень управління справами, які знаходяться у його підпорядкуванні, другому суб'єктові, котрий має більші можливості дії, ніж він сам. Цим самим може підвищитися ефективність. Делегування "вниз" відбувається тоді, коли суб'єкт влади вищого рівня передає частину своїх повноважень, залишаючи у своїх руках вищу владу. Але при цьому необхідно дотримуватися певної міри, інакше суб'єкти нижчого рівня можуть вийти з-під контролю. Ротація – часткове оновлення складу представницьких органів влади. Принцип ротації закріплюється у законодавчому порядку. Найчастіше застосовується для оновлення складу верхньої палати парламенту, зокрема в Австралії, Аргентині, Бразилії, США, Франції. Верхні палати парламентів цих країн з відносно тривалими строками повноважень їх членів (6 або 9 років) оновлюються на половину або на третину кожні два чи три роки. В Аргентині також кожні два роки оновлюється половина складу нижньої палати. Ротація дає змогу уникати різких змін в партійному складі парламенту за результатами нових виборів, забезпечувати стабільність та наступність у його роботі. Голосування – головна стадія виборчого процесу, на якій здійснюється волевиявлення виборців. У деяких країнах допускається голосування поштою (Велика Британія, Данія, Ірландія, ФРН). Допускається голосування за дорученням (Бельгія, Франція, ФРН, Японія). За дорученням найчастіше голосують родичі, близькі люди виборця.

48. Сучасні вибори, референдуми, плебісцити

Основні засоби безпосередньої реалізації народного суверенітету: референдум, вибори, збори, демонстрації, мітинги, народна законодавча ініціатива, народна конституційна ініціатива та народний розпуск представницького органу. Вибори – це волевиявлення народу з метою формування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, шляхом голосування. Вибори є: президентські, парламентські, місцеві. У більшості країн світу народ є єдиним джерелом влади в державі, а вибори - засобом делегування ним владних повноважень своїм представникам в органах влади. Принципи виборчого права: загальності, рівності, пряме голосування, таємне голосування. Найвідомішим і найпошир засобом прямої демократії є референдум - спосіб прийняття офіційних рішень шляхом проведення голосування виборців з питань, встановлених конституцією або законодавством. (1-й р. 1770 році у штаті Масачусетс). У р. мають право брати участь всі хто мають активне виборче право. Право призначати р. мають глава держави і парламент. Якщо р. відбувається з проханням групи виборців, то такий референдум називається петиційним. За маштабами р. є: загальнодержавні (вся територія), місцеві (федерація, автономія). За предметом, змістом питання, що винос на голосування конституційними, законодавчими, з питань поточної політики. За юрид наслідками р. - зобов’язальні (рішення є обов’язковим для виконання) та консультативні (рішення є дорадчим і закон або питання не є обов’язковим). Консультативний р. проводиться лише з метою з'ясування думки виборчого корпусу з якого-небудь питання, тому назив ще всенародним, або народним, опитуванням. Плебісцит - 1) референдум з важливих, доленосних питань (належності території, форми держ правління або устрою), 2) референдум, що не має конст і законодавчого х-ру, в цьому значенні плебісцит - опитування з важливих питань.