64. Особливості політичної трансформації в Україні

У 90-і роки ХХ ст. широкомасштабний процес суспільно-політичної модернізації поширився і на посттоталітарні східноєвропейські та пострадянські країни. Водночас суспільно-політичні процеси в українському суспільстві з початку 90-х рр. засвідчують колосальний розрив між цілями та можливостями здійснення модернізації суспільства. із сутнісних характеристик модернізації українського суспільства є успадкована від Російської імперії та Радянського Союзу ейфорія форсованих реформ, що разом з об’єктивними чинниками реформування постсоціалістичних країн зумовили: 1) недооцінку можливих негативних наслідків; 2) недостатнє врахування ступеня страху населення перед інноваціями; 3) низький рівень розуміння вразливості інфраструктурних систем та наслідків вторгнення у їхні структури; 4) завищені очікування наслідків суспільних трансформацій, наївність щодо розуміння затрат та внутрішньої здатності окремо взятого суспільства до перетворень; Названі чинники призвели до виникнення так званого “кризового синдрому модернізації”.

65. Поняття і структура міжнародної системи

Міжнародні відносини є складною цілісністю елементів, що взаємопов'язані між собою та обумовлюють функціонування один одного. Отже, система — це макроявище міжнародних відносин, складовими якого є учасники та відносини між ними. Р. Арон вважає, що вона є сукупністю, узаконеною політичними одиницями, які підтримують регулярні зв'язки одна з одною. К. Волтц окреслює міжнародну систему як структуру, що формує політичні взаємовідносини між її учасниками. Загалом більшість дослідників погоджуються, що міжнародна система характеризується такими особливостями: вона є сукупністю взаємопов'язаних елементів, що перебувають між собою у певних причинно-наслідкових зв'язках; вона є функціональною цілісністю; вона є сукупністю відносин, дій та учасників; вона є сукупністю, що становить органічну єдність із міжнародним середовищем.До цього важливо додати ще дві істотні особливості міжнародної системи: вона є ієрархічно-структурованою цілісністю, а не спонтанною чи анархічною множиною складових; вона не є статичною, а у процесі свого розвитку постійно видозмінюється. З огляду на сказане вище, міжнародну систему можна окреслити як ієрархічно-структуровану, цілісну сукупність учасників міжнародних відносин, що пов'язані між собою сталими взаємовідносинами. Структура міжнародної системи охоплює три рівні організації: на першому міжнародна система розглядається як цілісність, на другому — як поєднання підсистем учасників і відносин між ними, на третьому вона є поєднанням елементарних складових елементів — учасників міжнародних відносин. Учасники міжнародних відносин розглядаються як елементи міжнародної системи. Елементами системи є всі учасники міжнародних відносин, до якого б типу вони не належали, але основним елементом завжди є держава. Підсистема відносин — це система нижчого ієрархічного рівня, складовими якої є стосунки всіх видів і типів та ієрархічні взаємозв'язки, що виникають між учасниками міжнародних відносин.