
- •34.Політичний режим як засіб організації і функціонування влади
- •35. Типології режимів
- •36. Особливості трансформації авторитарних режимів
- •37. Аналіз форм тоталітаризму: сталінізму та фашизму
- •39. Основні риси політичного режиму в сучасній Україні
- •40. Організація і політичне представництво інтересів
- •41. Групи інтересів та їх різновиди. Форми політичної участі груп інтересів
- •42. Інститут партій в політичних системах (сша, Великобританія, Німеччина)
- •44. Класифікація партійних систем
- •45. Правова регламентація діяльності політичних партій в демократичних і посттоталітарних суспільствах
- •46. Становлення багатопартійності в Україні
- •47. Процедури делегування і вибору (жеребкування, ротація, голосування)
- •48. Сучасні вибори, референдуми, плебісцити
- •49. Типи сучасних виборчих систем
- •50. Сучасний електорат і його типи
- •51. Ознаки демократії і класифікація її теорій
- •52. Сучасні теорії демократії: ліберальна, плюралістична, елітарна, конкурентна
- •53. Реалізація демократичних принципів в сша, Великобританії та Франції
- •54. Особливості демократизації в країнах Східної Європи
- •55. Суперечності демократизації України
- •56. Конституційні основи демократії в Україні
- •57. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності
- •58. Особливості сучасних політичних ідеологій
- •59. Суть і структура сучасного політичного процесу
- •60. Порівняльний аналіз суб'єктів політичного процесу
- •61. Класифікація політичного процесу
- •62. Характер політичного процесу в сучасній Україні
- •63. Природні і форсовані різновиди політичної модернізації
- •64. Особливості політичної трансформації в Україні
- •65. Поняття і структура міжнародної системи
- •66. Сучасні світові системи в концепціях Істона, Уолерстайна
- •67. Україна в сучасній міжнародній системі
- •68. Політичні особливості глобального розвитку
56. Конституційні основи демократії в Україні
Сучасні демократичні держави мають конституції, в яких визначені демократичні основи державного устрою. Наша країна, яка обрала шлях демократичного розвитку, у цьому відношенні не становить винятку. Перш за все, преамбула (вступ) Конституції України мету державного будівництва визначає як “розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу”. Ця визначена мета послідовно проводиться через весь зміст Конституції. У розділі I Конституції України, де містяться загальні засади конституційного ладу. Першим принципом України як демократичної держави стаття 3 формулює принцип визнання і захисту прав людини. У статтях 5, 7, 17, 69, 70, 71, 72, 124 (п.4) міститься визначення другого принципу демократичної держави – принципу народного суверенітету і розкриваються способи його реалізації. У статті 5 принцип народного суверенітету сформульований так: “Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.” Стаття 6 визначає третій принцип, а саме принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову. Стаття 8 містить визначення четвертого принципу - принципу верховенства права: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Слід також підкреслити, що правам і свободам людини, визначеним у Конституції, гарантується судовий захист. До складу конституційних основ демократії в Україні належить також п’ятий принцип – визнання прав власності і рівності перед законом усіх форм власності (приватної, колективної, державної, комунальної) (статті 13, 14). Нарешті, шостим принципом демократії в Україні є принцип політичного, економічного, ідеологічного і культурного плюралізму (різноманітності). Зміст цього принципу викладений у статтях 15, 10 і 11. При чому реалізація цього принципу державою передбачається у двох формах: 1) держава бере на себе обов’язок не нав’язувати громадянам і суспільству одноманітність ідеології; 2) держава підтримує різноманітність. Шість принципів (основ) демократії, закріплені у Конституції України, втілюють найкращий світовий досвід розвитку демократичних держав. Вони утворюють достатні правові основи, необхідні для подальшого розвитку демократії в нашій країні.
57. Ідеологічний та політичний плюралізм сучасності
Плюралізм - принцип організації суспільства, заснований на визнанні різноманіття існуючих інтересів і їх конкуренций. Політичний плюралізм є умовою й ознакою демократичного режиму, вона визнає, створює необхідні умови для реалізації, заохочує різноманіття політичних організацій і інтересів, що конкурують між собою. Ідеологічний плюралізм - це основний принцип суспільно-політичного розвитку, який заснований на одночасному, паралельному існуванні різних ідеологій. Плюралізм передбачає, що жодна організація не повинна представляти все суспільство, нав'язувати йому свою волю. Вільна боротьба ідей та інтересів - природний стан "здорового" суспільства. Будь-яке порушення цього принципу веде до стагнації, неефективності політичної системи. Основне призначення політичного плюралізму - виявлення і легалізація інтересів суб'єктів політики через зіставлення різноманітних думок, ідей, концепцій в атмосфері демократичних дискусій з метою досягнення компромісних рішень, забезпечення єдності дій різних політичних сил. Плюралістична політична структура суспільства складається з багатьох різноманітних взаємозалежних і автономних груп, партій, що стоять на різних позиціях, конкурують між собою. Отже, плюралізм (множинний) - ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного і соціального розвитку, що випливає з існування декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розуміння буття; система влади, заснована на взаємодії та протилежності дій політичних сил. До гарантів існування політичного плюралізму відносяться: існування авторитетних загальнонаціональних лідерів; конкуренція в економіці; багатопартійність тощо.