15. Аналіз зміни факторів та їх вплив на ефективність роботи організації

На побудову організаційних структур управління виливає система фак­торів, яка стосується і об'єкта, і суб'єкта управління. Серед факторів є група регульованих і не регульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать:

•/ розміри виробничої діяльності фірми (середня, мала, крупна);

•/ виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей);

•/ характер продукції, що виробляється, та технологія виробництва (про­дукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійна виробництво);

• сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зов­нішній ринок);

. масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність до­чірніх підприємств за кордоном, у т.ч. виробничих, збутових тощо),

•/ характер об'єднання (концерн, фінансова група тощо).

Детальніше розглянемо групу факторів, що стосується управлінських проблем:

. •/ співвідношених лінійної, функціональної та інших форм організації управління виробництвом'.

•/ співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління;

•/ рівень спеціалізації управлінських робіт. ;

•/ філософія вищого керівництва,

•_: залежність між кількістю підлеглих і можливостями контролю їх дій '. (норма керованості),

поєднання спеціалізації процесів управління з концентрацією однорідних управлінських робіт;

•* рівень механізації та автоматизації управлінських робіт,

•/ кваліфікація працівників та ефективність їх праці;

^ рівень відповідності структури апарату управління ієрархічній структурі виробництва.

20. Ситуаційних підхід до управління – переорієнтація теорії управління у напрямку практики управлінської діяльності

21. Особливості удосконалення організаційної функції в ринкових умовах

Основне завдання організаційної функції — забезпечити ефективний перехід від стратегії до структури організації.

Досвід великих зарубіжних фірм свідчить, що організаційні рішення не­розривно пов'язані з концепціями загального розвитку підприємства. В умовах адміністративно-командної системи організаційні структури управління були Інструментом для однобічної передачі директив від вищих органів управлін­ня економікою нижчим. Вдосконалення організаційних структур відбувалося у напряму копіювання структур вищих органів управління. Це призводило до проектування та функціонування моделей, позбавлених оригінальності, а весь управлінський механізм — до низької ефективності. Цілком зрозуміло, що по­дібні організаційні структури не сприяли вирішенню нових проблем і завдань, які виникали у зв'язку з переходом до ринкової економіки.

Сучасний етап розвитку економіки України ставить нові вимоги до побу­дови організаційних структур управління підприємствами. Так, забезпечення широких можливостей для підприємництва зумовлює необхідність наступних" змін в організаційній структурі:

^ посилення функцій, зв'язаних з маркетингом;

•^ підвищення ролі стратегічного планування (всупереч переважаючим в да­ний час функціям оперативного управління) на вищих рівнях управління:

• здійснення системної оцінки керівних кадрів з врахуванням комплексних результатів їх праці, а також мотивації;

</ тісну взаємодію між торговельно-збутовими підрозділами, відділами, які займаються технічним розвитком і керівництвом підприємства.

У сучасних умовах господарювання організаційні структури управління повинні передбачати функції, зв'язані з оцінкою ефективності підприємства порівняно з світовим рівнем:

•Ґ систематичне порівняння, рівня розвитку підприємства з рівнем, досягну­тим фірмами-конкурентами',

•* порівняння текніко-економічного рівня продукції даного підприємства з світовими стандартами',

•/ системний аналіз та оцінки ефективності власного виробництва, впро­вадження прогресивних принципів управління в окремих цілих,

•Ґ середньо- та короткотермінове планування з акцентом на фінансовому плані, який набуває першочергового значення порівняна з іншими формами

планування.