73. Поняття організаційного розвитку

Організаційний розвиток — це довгострокова робота з удосконалення процесів розв'язання проблем та оновлення організації з допомогою агента перемін шляхом ефективнішого спільного регулювання, з використанням культурних постулатів, теорії і технології прикладної науки про поведінку, дослідження дією. Отже, основними складовими організаційного розвитку є культура, її спільне регулювання, агенти змін і дослі­дження дією. Культура характеризується нормами по­ведінки, почуттями, стосунками між працівниками, ро­зумінням цінностей тощо Спільне регулювання культу­ри полягає в управлінському впливі на її найважливіші параметри. Формальні робочі групи (керівники та їх під­леглі) виступають головними об'єктами діяльності в про­цесі організаційного розвитку. Агент змін (каталіза­тор) — зовнішній консультант, який є представником служб організаційного розвитку (на підприємстві таки­ми службами можуть бути відділ кадрів, відділ техніч­них нововведень та інші). Дослідження дією складаєть­ся з таких етапів:

• діагностики стану організації (здійснюється за ре­зультатами інтерв'ю, опитування, спостереження, ви­вчення документів);

• передавання отриманих даних членам організації;

• прийняття рішень щодо вироблення конкретних планів дій;

• реалізації планів дій;

• оцінювання результатів розроблення та впрова­дження планів дій шляхом збору відповідних даних та повторення розглянутого.

Для ефективної реалізації складових елементів орга­нізаційного розвитку необхідно мати чіткий план, до роз­роблення якого залучають працівників організації, кон­сультанта. В основному план передбачає такі заходи:

• проведення діагностичних робіт;

• організацію використанні результатів досліджень;

• навчання та підвищення кваліфікації працівників;

• зміну структури організації;

• здійснення впливу на створення та діяльність не­формальних груп в організації;

• створення формальних груп в організації;

• організацію міжгрупової взаємодії;

• розроблення пропозицій щодо подолання можли­вих конфліктів;

• залучення ключових фігур організації для діагнос­тики її стану;

• залучення консультантів з питань людської пове­дінки, мотивації тощо;

• забезпечення підтримки запланованих заходів з боку керівників більш високого рівня;

• реалізацію заходів, покликаних поглибити і роз­ширити розуміння суті організаційного розвитку;

• залучення працівників відділів кадрів, соціології, психології, охорони праці до вироблення та реалізації за­ходів, спрямованих на оптимізацію трудових відносин;

• оцінювання результатів;

• удосконалення організаційної структури управ­ління;

• підвищення ролі реклами;

• перерозподіл повноважень та відповідальності тощо.

74. Внутрішні та зовнішні джерела організаційних змін

Внутрішнє середовище підприємства або мікросередовнще орга­нізаціїМістить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те, що характеризує виробничий ІІиюІ і потребує уваги керівництва.

Ціль — це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом.

Структура організації— це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудовані у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

Завдання— це предписана робота, серія робіт або частина роботи, що по­винна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає.

Характеристики завдань полягають у тому, що вони традиційно поділяються на три категорії. Це робота з людьми, предметами (машинами, сировиною, інструментами) та інформацією.

Технологія розглядається, як засіб трансформування сировини (люди, інформація чи фізичні матеріали) в продукти чи послуги, заздалегідь за­плановані. Технологія — це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання. інфраструктури, інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Відносно персоналу організації та її кадрового потенціалу необхідно передбачити як поведе себе конкретна людина в даній ситуації. З цією метою враховують її здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору тощо.

Зовнішнє середовище — це сукупність неконтрольованих суб'єктів І сил, що діють за межами підприємства (фірми) і непідвладні апаратові управління.

Споживач— арбітр, примхливий І прискіпливий господар становища, і переможе в боротьбі за його вибір той. хто здатний створити йому максимум зручностей і переваг, пов'язаних з придбанням та використанням товару'.

Постачальники є власниками, фактичними воло­дарями джерел ресурсів, що необхідні організації у її діяльності. Постачальники відіграють важливу роль у розвитку фірми забезпечу­ючи необхідними матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, надаючи капітал і грошові засоби, постачаючи інформаційне забезпечення та енергоносії, персонал підприємства (найману працю). Врахування впливу постачальників зумовлюється тим. що вони можуть загрожувати підвищенням цін або зниженням якості товарів чи послуг. Якщо постачальники мають сильні позици. то вони можуть знизити середній рівень прибутковості галузі чи окре­мого підприємства, які не компенсують додаткові витрати на придбання дорогих матеріальних ресурсів шляхом підвищення ціни на свою продукцію. Умови, що забезпечують постачальникам сильні позиції, схожі на ті, що на­дають силу окремим групам покупців'.

Конкуренція може бути охарактеризована терміном "суперництво" між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і збуту продукції². На нашу думку, конкуренція — це система заходів, спрямована на утримання і розширення частки ринку (відпо­відно й норми прибутку) на основі стратегічних і тактичних змін у системі по­стачання, виробництва, збуту, інвестування та управління.

Конкурентні переваги ~ це те, на досягнення чого спрямовані всі стра­тегії у бізнесі. Конкурентні переваги формуються під впливом різноманітних факторів — кращого використання ресурсів, капіталу, високої якості роботи, переваг у менеджменті, маркетингу, швидкої реакції на запити споживачів, випуску нових видів продукції та інших.

Поява товарів-заміанинів є також однією з не контрольованих сил конкуренції. Якшо товари-

замінники будуть мати успіх (здобудуть визнання споживачів), то утримати ринкові позиції буде досить проблематично. Щоб протистояти такій загрозі, необхідно пильно стежи­ти за науково-технічними змінами і тенденціями у розвитку товаровиробницт-ва, контролювати життєвий цикл товару і своєчасно оновлювати асортимент продукції.

Потенційні нові учасники

У випадках, коли відносна рівновага конкуруючих фірм є стабільною, ця рівновага може бути поруше­на при виході на існуючий ринок нових конкурен­тів. Не слід недооцінювати значення появи нових

конкурентів (потенційних учасників), які можуть виявитися досить агре­сивними, використовуючи свої конкурентні переваги. Підприємства, які во­лодіють певною часткою ринку повинні збирати інформацію про інші фірми, зокрема про освоєння нових видів продукції, про нові технології.

Під інвесторами розуміють усіх фізичних і юридичних осіб, які купують акції даної фірми чи здійснюють прямі капіталовкладення у її розвиток. Через інвесторів (акціоне­рів, фінансові установи, усіх бажаючих) акції фірми реалізовуються, перетво­рюючись на додаткові грошові внески і це є одним з джерел фінансування.

Законодавство і державний вплив. Взаємодія між покупцями і продавцями кож­ного ресурсу та кінцевого продукту діяльності під­приємства підпадає під дію багатьох правових обмежень. Кожна організація має певний право-

вий статус і це визначає, як вона може вести свої справи І які податки повин­на сплачувати. Законодавство не тільки складне, але й відзначається рухливіс­тю, а іноді й невизначеністю. Державні органи забезпечують примусове вико­нання законів у відповідних сферах своєї компетенції. Місцеві органи влади та управління теж регулюють діяльність підприємств.

Паблік релей шен. Цей термін об'єднує у собі всі сили, що здатні впли­нути на імідж організації чи викликати цілеспрямовані (позитивні чи негативні) зрушення в уяві про неї збоку громадськості, споживачів і всіх зацікавлених сторін

Технологічні нововведення впливають на ефек­тивність виробництва і збуту, на швидкість мораль­ного старіння обладнання та кінцевого продукту й на те. якого роду послуги та нові продукти чекають споживачі від організації.

Стан економіки (тип ринку)

Ринок — це сукупність існуючих і потенційних продавців та покупців товару.

Стан економіки впливає на вартість ресурсів, що використовуються і здатність покупців до придбання певних товарів чи послуг (купівельна спроможність, фінансово-кредитні відносини).

Соціокультурні фактори

Під ними розуміють:життєві цінності та традиції; ^ґ правову етика ведення бізнесу;

поширеність корупції, фаворитизму, клановості; протекціонізм чи компетентність; престижність і ділова репутація.

Політичні фактори

Політичні фактори:

' захист інвестицій, обмеження на інвестиції;

' дієвість і прозорість законодавства; гарантії дотримання прав і свобод; політична стабільність;

пільгове оподаткування, адресний характер пільг; митно-тарифна політика; вартість факторів виробництва; конкурентні переваги; рівень розвитку інфраструктури; законодавство по захисту споживачів;

стандарти на безпеку, чистоту навколишнього середовища, контроль цін і заробітної плати; різниця в курсах валют; економічне ембарго.

Стосунки З місцевим населенням

Стосунки з місцевим населенням — філантропічна, спонсорська та доброчинна діяльність з метою уникнення конфліктів та створення позитивного іміджу (особливо характерно для підприємств хімічної, гірничорудної, добувної, нафто- та газсшереробної промисловостей, атомних електростанцій, а також підприємств, діяльність яких спричинює підвищений. рівень шуму, запиленості, вібрації, викиду шкідливих речовин в атмосферу, воду, грунт тощо).

85