
- •Історія розвитку організаційної функції.
- •Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •3. Організація як процес та його складові
- •4. Основні фази організаційного процесу
- •5. Функції, що здійснюються в межах кожної фази. Визначення завдань організації та способів їх вирішення
- •6. Групування видів робіт у підрозділах
- •7. Делегування повноважень, розподіл відповідальності
- •8. Проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень
- •9. Сутність та види комунікацій
- •10. Створення сприятливого організаційного клімату
- •11. Функції планування, організації, мотивації і контролю
- •12. Організаційна культура та організаційний клімат
- •13. Системний підхід до управління. Методологічні положення ситуаційного підходу
- •14. Концептуальні засади організаційної поведінки
- •15. Аналіз зміни факторів та їх вплив на ефективність роботи організації
- •20. Ситуаційних підхід до управління – переорієнтація теорії управління у напрямку практики управлінської діяльності
- •21. Особливості удосконалення організаційної функції в ринкових умовах
- •22. Цілі та стратегія господарської діяльності – основа побудови організації
- •23. Правові основи та організаційні форми пд
- •24 Обгрунтування цілей підприємницької діяльності.
- •25. Прибуток як основна діяльність фірми.
- •31. Організація виробничих процесів у просторі і часі
- •32. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •33. Організація допоміжних і обслуговуючих процесів
- •34. Організації інвестиційної діяльності фірми
- •35. Організації інноваційної діяльності фірми
- •36) Ситуаційні підходи до ефективного керівництва та лідерства
- •37. «Решітка менеджменту» (Блейка і Мутона)
- •38. Континіум стилів за Лайкертом
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •39. Децентралізація влади та її причини
- •40. Сутність та форми влади
- •41. Делегування повноважень. Децентралізація-централізація
- •42. Причини та умови формування груп в організації
- •43. Стадії розвитку груп
- •44) Особливості управління неформальними групами
- •45)Управління конфліктами
- •46. Переваги та недоліки основних типів ос
- •47. Лінійно-функціональна осу
- •48. Бюрократичні організаційні структури
- •49. Адаптивні (органічні) структури управління
- •50. Порівняльна характеристика типів ос
- •51)Механізм створення груп в організації
- •52. Модель організаційної комунікації
- •53. Комунікаційний процес в організації
- •54. Вдосконалення комунікаційного процесу в організаціях
- •55)Елементи комунікаційного процесу. Перешкоди в організаційних комунікаціях.
- •57. Значення інформації для організації прийняття якісних управлінських рішень
- •58. Організаційні аспекти керівництва та лідерства
- •59. Організаційна політика, її зв’язок з владою
- •60. Влада, її засади, форми і тактичні прийоми. Джерела влади в організації
- •61.Стилі керівництва. Теорія «х» та «у» МакГрегора. Автократичне і демократичне керівництво. Типологія керівництва р. Лайкерта
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •62. Двомірне трактування стилів лідерства. «Решітка менеджменту»
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •63)Ситуаційні підходи до ефективного лідерства
- •64) Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
- •65) Ситуаційна модель керівництва «шлях – ціль» Мітчела - Хауса.
- •66) Ситуаційна теорія життєвого циклу Херсі і Бланшера.
- •67) Модель прийняття рішень керівниками Врума-Йєттона
- •Адаптивне керівництво
- •68)Організаційні конфлікти
- •69)Природа конфлікту в організації. Типи конфліктів. Причини конфлікту
- •Конфлікт
- •70) Модель процесу конфлікту . Природа стресу.
- •71)Управління конфліктною ситуацією
- •72) Модель успішного управління організаційними змінами
- •73. Поняття організаційного розвитку
- •74. Внутрішні та зовнішні джерела організаційних змін
Інцидент
Учасники конфлікту
Об’єкт конфліктуКонфлікт
= + +
Усі конфліктні ситуації розподіляються за ознакою результатів:
а)функціональні - такі, що сприяють ефективній діяльності організацій, є позитивними за змістом, містять раціональне зерно та мають еволюційну спрямованість;
б)дисфункціональні - паралізують нормальне функціонування організацій, обмежують перспективи розвитку, не сприяють максимально ефективному використанню власних і залучених ресурсів.
Існує чотири основних типи конфлікту за змістом:
а) внутрішньоособовий (конфлікт вимог). Його виявом є суперечність чи протилежність вимог, що ставляться до одного й того ж виконавця різними функціональними керівниками, яким він одночасно підпорядковується. Причини такого конфлікту - недоліки у: системі делегування повноважень, організаційній структурі, структурі апарату управління, несхожість стилів керівництва, конфлікт інтересів.
б) міжособовий. Виникає при будь-якому розподілі: повноважень, ресурсів, робіт, обов'язків, завдань, активів, пільг, винагород; а також через несхожість характерів, знань, запитів, кваліфікації, можливостей, кругозору, кола інтересів, ставлення до праці та психологічної сумісності людей, що працюють разом;
в) між особою та групою. Причини - дисбаланс, що існує між нормами групової поведінки та індивідуальними діями, поглядами чи звичками окремої особи; невиконання або перевиконання обов'язків, недотримання неписаного внутрішнього розпорядку, що має силу закону у даному колективі, етики взаємин тощо;
г) міжгруповий. Організації складаються з безлічі формальних і неформальних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово входять у суперечки з аналогічними показниками інших груп.
Основними причинами конфлікту вважаються:
• розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін):
• різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість);
• взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими);
• різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації):
• незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інформації);
• різниця у досвіді та манері поведінки;
• різка зміна подій чи умов.
70) Модель процесу конфлікту . Природа стресу.
Висновки американських фахівців свідчать що процес конфлікту і управління конфліктною ситуацією здійснюється за моделлю яка показана на рисунку.
Рисунок 5.1-Модель виникнення конфлікту та управління ним
Стресова ситуація це явище , яке виникає внаслідок надмірного або недостатнього навантаження працівників робочими завданнями, психологічною несумісністю ,незадовільними умовами праці та безліччю ін. чинників.
Ознаками того, що людина переживає стрес є : психічні та нервові розлади, захворювання, агресивність, апатія, роздратування, неадекватна реакція на те ,що відбувається, зайва ворожість…
Стрес явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов’язані з впливом організації на свого співробітника, так і чинники, що зумовлені особистим життям людини, цього світосприйняттям і менталітетом.
Причини стресу :
Організаційні фактори :
невідповідність між змістом праці і можливостями конкретного працівника ( надмірне завантаження, безліч невідкладних справчи надто мале, незначне навантаження, що залишає багато вільного часу) ;
конфлікт ролей , коли до працівника одночасно ставляться протилежні або взаємовиключні вимоги ;
будь-яка невизначеність (обов’язків, повноважень, ролей), тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достовірною інформацією про те, чого від нього чекають чи у яких умовах йому доведеться діяти ;
нецікава, монотонна робота ;
незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни : шум, пил, шкідливе випромінювання,загроза фізичних ушкоджень чи моральних травм .
Особові чинники це всі ті чинники, що породжують стрес агресію і відчуття душевного неспокою чи кризи .Ними є : втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, розлучення, зміна місця роботи чи проживання , фінансові втрати, різного роду індивідуальні чи побутові проблеми. До речі, позитивні події також можуть викликати стрес, оскільки надмірні позитивні емоції відволікають від безпосередніх завдань, відсуваючи їх на задній план.