- •Історія розвитку організаційної функції.
- •Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •3. Організація як процес та його складові
- •4. Основні фази організаційного процесу
- •5. Функції, що здійснюються в межах кожної фази. Визначення завдань організації та способів їх вирішення
- •6. Групування видів робіт у підрозділах
- •7. Делегування повноважень, розподіл відповідальності
- •8. Проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень
- •9. Сутність та види комунікацій
- •10. Створення сприятливого організаційного клімату
- •11. Функції планування, організації, мотивації і контролю
- •12. Організаційна культура та організаційний клімат
- •13. Системний підхід до управління. Методологічні положення ситуаційного підходу
- •14. Концептуальні засади організаційної поведінки
- •15. Аналіз зміни факторів та їх вплив на ефективність роботи організації
- •20. Ситуаційних підхід до управління – переорієнтація теорії управління у напрямку практики управлінської діяльності
- •21. Особливості удосконалення організаційної функції в ринкових умовах
- •22. Цілі та стратегія господарської діяльності – основа побудови організації
- •23. Правові основи та організаційні форми пд
- •24 Обгрунтування цілей підприємницької діяльності.
- •25. Прибуток як основна діяльність фірми.
- •31. Організація виробничих процесів у просторі і часі
- •32. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •33. Організація допоміжних і обслуговуючих процесів
- •34. Організації інвестиційної діяльності фірми
- •35. Організації інноваційної діяльності фірми
- •36) Ситуаційні підходи до ефективного керівництва та лідерства
- •37. «Решітка менеджменту» (Блейка і Мутона)
- •38. Континіум стилів за Лайкертом
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •39. Децентралізація влади та її причини
- •40. Сутність та форми влади
- •41. Делегування повноважень. Децентралізація-централізація
- •42. Причини та умови формування груп в організації
- •43. Стадії розвитку груп
- •44) Особливості управління неформальними групами
- •45)Управління конфліктами
- •46. Переваги та недоліки основних типів ос
- •47. Лінійно-функціональна осу
- •48. Бюрократичні організаційні структури
- •49. Адаптивні (органічні) структури управління
- •50. Порівняльна характеристика типів ос
- •51)Механізм створення груп в організації
- •52. Модель організаційної комунікації
- •53. Комунікаційний процес в організації
- •54. Вдосконалення комунікаційного процесу в організаціях
- •55)Елементи комунікаційного процесу. Перешкоди в організаційних комунікаціях.
- •57. Значення інформації для організації прийняття якісних управлінських рішень
- •58. Організаційні аспекти керівництва та лідерства
- •59. Організаційна політика, її зв’язок з владою
- •60. Влада, її засади, форми і тактичні прийоми. Джерела влади в організації
- •61.Стилі керівництва. Теорія «х» та «у» МакГрегора. Автократичне і демократичне керівництво. Типологія керівництва р. Лайкерта
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •62. Двомірне трактування стилів лідерства. «Решітка менеджменту»
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •63)Ситуаційні підходи до ефективного лідерства
- •64) Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
- •65) Ситуаційна модель керівництва «шлях – ціль» Мітчела - Хауса.
- •66) Ситуаційна теорія життєвого циклу Херсі і Бланшера.
- •67) Модель прийняття рішень керівниками Врума-Йєттона
- •Адаптивне керівництво
- •68)Організаційні конфлікти
- •69)Природа конфлікту в організації. Типи конфліктів. Причини конфлікту
- •Конфлікт
- •70) Модель процесу конфлікту . Природа стресу.
- •71)Управління конфліктною ситуацією
- •72) Модель успішного управління організаційними змінами
- •73. Поняття організаційного розвитку
- •74. Внутрішні та зовнішні джерела організаційних змін
57. Значення інформації для організації прийняття якісних управлінських рішень
При прийнятті управлінських рішень завжди важливо враховувати фак-1 і тор ризику. Поняття "ризкї', у даному випадку, використовується як рівень визначеності, з якою можна прогнозувати результат. Рішення приймаються у різних обставинах по відношенню до ризику. Ці умови традиційно класифікуються як умови визначеності, ризику та невизначеності ситуації, виходячи з наступного поділу інформації:
•/ повна інформація;
^ неповна інформація чи така, що швидко змінюється; '•
•/ повна невизначеність.
Визначеність означає, що кожне рішення однозначно призводить до єдино можливого результату. Невизначеність (більш реалістичне передбачення) має на увазі можливість здійснення кількох варіантів з різною імовірністю
А. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник точно знає результат кожного з альтернативних варіантів вибору.
Б. Рішення приймаються в умовах ризику, коли керівник повинен бути готовим свідомо йти на ризик, оскільки поряд з ризиком понести витрати (втрати) існує імовірність отримання доходів. Управлінська практика свідчить, що рішення, здатні забезпечити отримання високих результатів, є найбільш ризиковими. Досягнення великих успіхів у бізнесі без ризику є утопією. У всі часи процвітання фірми залежало від готовності та вміння керівника йти на ризик. Керівник, який уникає ризикових рішень, вважається небезпечним для організації, оскільки спонукає її до застою.
В умовах командно-адміністративної системи ризик підприємств (якщо він був) брала на себе держава. В даний час ситуація змінилася, підприємства мають можливість вибору партнерів та поведінки на ринку, тобто працюють на основі аналізу та оцінки різних альтернатив. В свою чергу, існування альтернатив розвитку та можливостей вибору породжує ризик. Менеджмент у цій ситуації розглядається як наука і мистецтво, оскільки передбачає поєднання знань, досвіду та інтуїції.
За джерелами виникнення ризик поділяють на: *
господарський',
пов'язаний з особистістю людини
•/ обумовлений природними чинниками. Причинами виникнення ризику можуть бути:
•/ невизначеність майбутнього;
•* непередбаченістп поведінки партнера,
•/ нестача інформації.
В. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів, оскільки необхідні чинники є складними і новими, і про них неможливо отримати достатньо релевантну Інформацію. Стикаючись з невизначеністю, керівник може використовувати різні можливості:
а) спробувати отримати додаткову релевантну інформацію і на її основі ще раз проаналізувати проблему;
б) діяти у відповідності з минулим досвідом, інтуїцією і зробити припущення про імовірність подій.
В умовах невизначеності ситуації корисно розраховувати:
•^ очікуване значений;
^ середнє квадратичне відхилення;
•^ коефіцієнт варіації.
58. Організаційні аспекти керівництва та лідерства
Керівництво можна визначити "як процес використання влади задля осягнення впливу на людей.. Влада — це можливість реально вплинути на поведінку Інших людей, тобто влада — це знаряддя впливу. В свою чергу, вплив — це будь-яка поведінка однієї людини чи групи осіб, що активно діє на поведінку, відчуття, стосунки інших людей. Проте влада не єдина основа керівництва і такий підхід притаманний лише авторитаризму і застосовується щодо формальної організаційної структури.
Інше визначення розглядає адміністративне керівництво як "процес управління та впливу на спільну діяльність членів групи"3. Як бачимо, тут вже запроваджуються елементи керівництва:
І) керівництво передбачає наявність підлеглих,;
2) існує певний розподіл влади, впливу чи управління керівника підлеглими;
3) керікники вказують, що і як слід робити.
якщо керівник протистоїть групі підлеглих, виступає як зовнішня сила, то лідер перетворює колектив у єдину команду.
Феномен лідерства грунтується на авторитеті керівника. Розрізняють формальний, особистий і повний авторитет.
Формальний авторитет керівника випливає з його прав як посадової особи розпоряджатися підлеглими, спрямовувати, мотивувати і контролювати їх працю та поведінку.
Особистий авторитет керівника ґрунтується на його особистих якостях як людини (наприклад, толерантність, товариськість, компетентність, рішучість, ініціативність, здоровий глузд, логічність дій та ін.).
Повний авторитет керівника, або авторитет лідера, виявляється при поєднанні формального та особистого авторитету особи, яка обіймає керівну посаду1.
Здатність лідера здійснювати вплив визначається рівнем керівного потенціалу, реалізовувати який керівник зобов'язаний у певних ситуаціях. Джерела керівної сили лідера полягають у тому, що обіймаючи посаду, він отримує певні права і повноваження, а також у набутому досвіді, авторитеті і професійних досягненнях.