
- •Історія розвитку організаційної функції.
- •Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •3. Організація як процес та його складові
- •4. Основні фази організаційного процесу
- •5. Функції, що здійснюються в межах кожної фази. Визначення завдань організації та способів їх вирішення
- •6. Групування видів робіт у підрозділах
- •7. Делегування повноважень, розподіл відповідальності
- •8. Проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень
- •9. Сутність та види комунікацій
- •10. Створення сприятливого організаційного клімату
- •11. Функції планування, організації, мотивації і контролю
- •12. Організаційна культура та організаційний клімат
- •13. Системний підхід до управління. Методологічні положення ситуаційного підходу
- •14. Концептуальні засади організаційної поведінки
- •15. Аналіз зміни факторів та їх вплив на ефективність роботи організації
- •20. Ситуаційних підхід до управління – переорієнтація теорії управління у напрямку практики управлінської діяльності
- •21. Особливості удосконалення організаційної функції в ринкових умовах
- •22. Цілі та стратегія господарської діяльності – основа побудови організації
- •23. Правові основи та організаційні форми пд
- •24 Обгрунтування цілей підприємницької діяльності.
- •25. Прибуток як основна діяльність фірми.
- •31. Організація виробничих процесів у просторі і часі
- •32. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •33. Організація допоміжних і обслуговуючих процесів
- •34. Організації інвестиційної діяльності фірми
- •35. Організації інноваційної діяльності фірми
- •36) Ситуаційні підходи до ефективного керівництва та лідерства
- •37. «Решітка менеджменту» (Блейка і Мутона)
- •38. Континіум стилів за Лайкертом
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •39. Децентралізація влади та її причини
- •40. Сутність та форми влади
- •41. Делегування повноважень. Децентралізація-централізація
- •42. Причини та умови формування груп в організації
- •43. Стадії розвитку груп
- •44) Особливості управління неформальними групами
- •45)Управління конфліктами
- •46. Переваги та недоліки основних типів ос
- •47. Лінійно-функціональна осу
- •48. Бюрократичні організаційні структури
- •49. Адаптивні (органічні) структури управління
- •50. Порівняльна характеристика типів ос
- •51)Механізм створення груп в організації
- •52. Модель організаційної комунікації
- •53. Комунікаційний процес в організації
- •54. Вдосконалення комунікаційного процесу в організаціях
- •55)Елементи комунікаційного процесу. Перешкоди в організаційних комунікаціях.
- •57. Значення інформації для організації прийняття якісних управлінських рішень
- •58. Організаційні аспекти керівництва та лідерства
- •59. Організаційна політика, її зв’язок з владою
- •60. Влада, її засади, форми і тактичні прийоми. Джерела влади в організації
- •61.Стилі керівництва. Теорія «х» та «у» МакГрегора. Автократичне і демократичне керівництво. Типологія керівництва р. Лайкерта
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •62. Двомірне трактування стилів лідерства. «Решітка менеджменту»
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •63)Ситуаційні підходи до ефективного лідерства
- •64) Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
- •65) Ситуаційна модель керівництва «шлях – ціль» Мітчела - Хауса.
- •66) Ситуаційна теорія життєвого циклу Херсі і Бланшера.
- •67) Модель прийняття рішень керівниками Врума-Йєттона
- •Адаптивне керівництво
- •68)Організаційні конфлікти
- •69)Природа конфлікту в організації. Типи конфліктів. Причини конфлікту
- •Конфлікт
- •70) Модель процесу конфлікту . Природа стресу.
- •71)Управління конфліктною ситуацією
- •72) Модель успішного управління організаційними змінами
- •73. Поняття організаційного розвитку
- •74. Внутрішні та зовнішні джерела організаційних змін
52. Модель організаційної комунікації
Для пояснення процесу комунікації пропонувалося багато моделей. На жаль, значна кількість теоретиків та практиків менеджменту недооцінили значення етапів розуміння, сприйняття повідомлення в комунікаційному процесі, поділяючи, таким чином, підхід так званої "конвеєрної' теорії комунікацій. При цьому не беруть до уваги, чи зрозумів отримувач суть повідомлення, тобто, з поля зору випадає надзвичайно важливий аспект комунікаційного процесу, а саме: деформація інформації в процесі передачі. Практика свідчить, що такий однобічний тип комунікації є неефективним.
Найпростіші теорії комунікації передбачають взаємодію трьох елементів (складників): відправника (того, хто надсилає повідомлення), самого повідомлення-та адресата (того, хто його сприймає). Один з найперших теоретиків у галузі комунікацій С.Е.Осгуд доповнив основну модель концепцією зворотного зв'язку Він довів, що повідомлення ніколи не сприймається в чистій формі, а завжди по-різному інтерпретується його отримувачами.
Однією з найбільш простих, доступних та розповсюджених моделей комунікаційного процесу є модель, запропонована теоретиком комунікацій Раймондом Россом. Вона ілюструє цей процес за допомогою вичерпного та зрозумілого набору термінів і охоплює основні елементи комунікаційного процесу.
У спрощеному вигляді модель процесу комунікації подана на рис. 4.1 .
Уілбер Шрамм удосконалив цю модель, показавши, що відправник «А» починає отримувати зворотну реакцію до того, як отримувач вВ» реагує на саме повідомлення і як обидва починають діяти. У.Шрамм зробив також цінне спостереження, згідно з яким той, хто отримує повідомлення, має вибір: приймати це повідомлення чн відхилити його.
При обміні інформацією відправник та адресат здійснюють свої дії реалізацією кількох взаємозв'язаних етапів, що є складним процесом: кожний з етапів є точкою, в якій суть повідомлення може бути викривлена або повністю втрачена. Ці етапи в теорії менеджменту формулюються так:
•/ зародження ідеї] . . ,.
•/ кодування, та вибір каналу,
•/ передача інформації; '
•/ декодування (переведення символів відправники у думки отримувача).
53. Комунікаційний процес в організації
Комунікаційний процес — це обмін інформацією між двома і більше особами. При цьому ставиться мета забезпечити розуміння отримувачем інформації, яка є предметом обміну.
У сучасній теорії менеджменту виділяють такі елементи процесу обміну інформацією.
І. Відправник (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує Інформацію та передає її).
2. Повідомлення (інформація, закодована певним чином за допомогою символів).
3. Канал (засіб передачі інформації).
4. Отримувач (адресат, особа, якій призначена інформації! і яка псиним чином інтерпретує її).
. 5. Зворотний зв'язок, (реакція). Цей елемент часто залишається поза увагою. а одностороннє спілкування є, як правило, малоефективним, хоча загальновизнано, що будь-яка система функціонує ефективно за умови існування налагодженого зворотного зв'язку.