
- •Історія розвитку організаційної функції.
- •Зміст організаційної функції в менеджменті.
- •3. Організація як процес та його складові
- •4. Основні фази організаційного процесу
- •5. Функції, що здійснюються в межах кожної фази. Визначення завдань організації та способів їх вирішення
- •6. Групування видів робіт у підрозділах
- •7. Делегування повноважень, розподіл відповідальності
- •8. Проектування системи комунікацій, здатної забезпечити прийняття ефективних рішень
- •9. Сутність та види комунікацій
- •10. Створення сприятливого організаційного клімату
- •11. Функції планування, організації, мотивації і контролю
- •12. Організаційна культура та організаційний клімат
- •13. Системний підхід до управління. Методологічні положення ситуаційного підходу
- •14. Концептуальні засади організаційної поведінки
- •15. Аналіз зміни факторів та їх вплив на ефективність роботи організації
- •20. Ситуаційних підхід до управління – переорієнтація теорії управління у напрямку практики управлінської діяльності
- •21. Особливості удосконалення організаційної функції в ринкових умовах
- •22. Цілі та стратегія господарської діяльності – основа побудови організації
- •23. Правові основи та організаційні форми пд
- •24 Обгрунтування цілей підприємницької діяльності.
- •25. Прибуток як основна діяльність фірми.
- •31. Організація виробничих процесів у просторі і часі
- •32. Типи виробництва, їх техніко-економічна характеристика
- •33. Організація допоміжних і обслуговуючих процесів
- •34. Організації інвестиційної діяльності фірми
- •35. Організації інноваційної діяльності фірми
- •36) Ситуаційні підходи до ефективного керівництва та лідерства
- •37. «Решітка менеджменту» (Блейка і Мутона)
- •38. Континіум стилів за Лайкертом
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •39. Децентралізація влади та її причини
- •40. Сутність та форми влади
- •41. Делегування повноважень. Децентралізація-централізація
- •42. Причини та умови формування груп в організації
- •43. Стадії розвитку груп
- •44) Особливості управління неформальними групами
- •45)Управління конфліктами
- •46. Переваги та недоліки основних типів ос
- •47. Лінійно-функціональна осу
- •48. Бюрократичні організаційні структури
- •49. Адаптивні (органічні) структури управління
- •50. Порівняльна характеристика типів ос
- •51)Механізм створення груп в організації
- •52. Модель організаційної комунікації
- •53. Комунікаційний процес в організації
- •54. Вдосконалення комунікаційного процесу в організаціях
- •55)Елементи комунікаційного процесу. Перешкоди в організаційних комунікаціях.
- •57. Значення інформації для організації прийняття якісних управлінських рішень
- •58. Організаційні аспекти керівництва та лідерства
- •59. Організаційна політика, її зв’язок з владою
- •60. Влада, її засади, форми і тактичні прийоми. Джерела влади в організації
- •61.Стилі керівництва. Теорія «х» та «у» МакГрегора. Автократичне і демократичне керівництво. Типологія керівництва р. Лайкерта
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •62. Двомірне трактування стилів лідерства. «Решітка менеджменту»
- •Типологія стилів лідерства Лайкерта
- •63)Ситуаційні підходи до ефективного лідерства
- •64) Ситуаційна модель керівництва Фідлера.
- •65) Ситуаційна модель керівництва «шлях – ціль» Мітчела - Хауса.
- •66) Ситуаційна теорія життєвого циклу Херсі і Бланшера.
- •67) Модель прийняття рішень керівниками Врума-Йєттона
- •Адаптивне керівництво
- •68)Організаційні конфлікти
- •69)Природа конфлікту в організації. Типи конфліктів. Причини конфлікту
- •Конфлікт
- •70) Модель процесу конфлікту . Природа стресу.
- •71)Управління конфліктною ситуацією
- •72) Модель успішного управління організаційними змінами
- •73. Поняття організаційного розвитку
- •74. Внутрішні та зовнішні джерела організаційних змін
41. Делегування повноважень. Децентралізація-централізація
Делегування означає передачу завдань та повноважень особам, які приймають на себе відповідальність за їх виконання. Зрозуміло, що делегування уявляє собою засіб, за допомогою якого керівництво розподіляє серед робітників завдання, які повинні бути виконані для досягнення цілей всієї організації.
При передачі завдань для їх виконання повинна бути встановлена відповідальність, яка являє собою обов’язок виконувати завдання та відповідати за їх задовільне вирішення.
Відповідальність означає, що робітник відповідає за результати виконання завдань перед тим, хто передає йому повноваження.
Повноваження являють собою обмежене право використовувати ресурси організації та направляти зусилля її службовців на виконання завдань. Повноваження делегують посадовцю а не індивіду, який займає її в даний час.
Якщо повноваження є обмежене право використовувати ресурси та керувати людьми, то в організаціях ці обмеження визначаються процедурами, правилами та посадовими інструкціями, які оформляються у письмовому вигляді, чи передаються підлеглому усно. Особи, які виходять за ці межі, перевищують свої повноваження. В загальному випадку межі повноважень розширюються в напрямку більш високих рівней управління організацією. Повноваження високого керівництва також обмежені.
Розглядаючи головні поняття взаємодії між людьми в організації, необхідно підкреслити, що існують деякі перешкоди до ефективного делегування – певні причини, відповідно з ними керівники можуть з неохотою делегувати повноваження, а підлеглі ухилятися від відповідальності.
Лінійні та апаратні (штабні) повноваження
Рівні можливих повноважень в організації проявляються у вигляді двох узагальнених типів:
1 Лінійні повноваження; 2 Апаратні (штабні-функціональні) повноваження;
Лінійні повноваження – повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих. Лінійні повноваження якраз і надають керівнику значну владу для спрямування своїх підлеглих до досягнення встановлених цілей.
Керівник, наділений лінійними повноваженнями, має також право приймати певні рішення та діяти в певних питаннях самостійно без погодження з іншими керівниками в межах, які встановлені організацією, законом чи звичаями. Делегування повноважень створює ієрархію рівнів управління в організації.
Апаратні (функціональні) повноваження – це є право консультувати, рекомендувати та допомагати тим, хто вже наділений лінійними повноваженнями (владою), або іншому персоналу організації.
Апаратні повноваження можуть бути поділені на такі види:
а) рекомендаційні; б) обов’язкового погодження; в) паралельні; г) функціональні.
Централізація та децентралізація в побудовах організацій
Централізація та децентралізація використовуються з метою загальної оцінки обсягів повноважень, які делегуються різним елементам організаційної структури.
Централізовані організації – організації, в яких керівництво вищого рівня управління залишає за собою більшу частину повноважень, необхідних для прийняття важливих рішень.
Децентралізовані організації – організації в яких повноваження розподіляються до самих нижчих управлінських структур.
Оцінку ступеня централізації (децентралізації) можливо здійснювати шляхом визначення наступних характеристик:
1 Кількість рішень, приймаємих на нижчих рівнях управління: чим більша ця кількість, тим більший рівень децентралізації.
2 Важливість рішень, приймаємих на нижчих рівнях управління. В децентралізованих організаціях керівники середнього чи нижнього рівня можуть приймати рішення, пов’язаних з залученням значних матеріальних та трудових ресурсів.
3 Наслідки рішень прийнятих на нижчих рівнях управління
4 Організація контролю за роботою підлеглих. В децентралізованій організації керівництво вищого рівня перевіряє рішення підлеглих керівників, виходячи з того, що ці рішення правильні. І навпаки.
А. Переваги централізації |
1 Централізація покращує контроль та координацію спеціалізованих, незалежних функцій, зменшує кількість та масштаби помилкових рішень, прийнятих некомпетентними керівниками. 2 Централізоване управління дозволяє використовувати ситуації, при яких окремі відділи зростають та розвиваються за рахунок інших. 3 Централізоване управління дозволяє більш економно та легко використовувати досвід та знання персоналу центрального адміністративного органу. |
Б. Переваги децентралізації |
1 Децентралізація стимулює ініціативу та дозволяє підлеглим більш чітко працювати. 2 Децентралізація допомагає підготовити молодого керівника до більш високих посад за рахунок того, що з самого початку кар’єри організація дає йому можливість приймати важливі рішення. Децентралізація сприяє тому, що честолюбивий та наполегливий молодий керівник залишається у фірмі та зростає разом з нею. 3 Децентралізація дає можливість більш продуктивно працювати та переробляти великий масив інформації. |
При великій ступені децентралізації керівництво залишає за собою право виносити рішення по таких питаннях:
1 Визначення загальних цілей та завдань організації;
2 Розроблення кардинальних питань стратегічного планування;
3 Розроблення колективних договорів з профсоюзами;
4 Розроблення фінансової та бухгалтерської системи звітності організації.